Фесенко: «Криза коаліції очевидна»

Українська прем'єр, мабуть, просто не могла відправити чесний народ України на заслужені пасхальні канікули без чергового скандалу а-ля-Юлія Тимошенко. Ймовірно, саме тому напередодні великого свята вона влаштувала атаку Фонду держмайна країни. Семенюк-Самсоненко змогла зберегти позиції, а пан Портнов просидів п'ятницю у ФДМУ як запрошений. А потім все якось уляглося, свята, все-таки. Багато експертів, та й неексперти також, зараз сушать голови над тим, чим закінчиться цей черговий спалах між Президентом і прем'єром. Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко вважає, що в даному випадку все залежить від рішення ВРУ. «Без рішення ВРУ легітимного керівництва у Фонді держмайна не буде, двовладдя у ФДМ - тимчасовий варіант», - говорить Володимир В’ячеславович.

ForUm поговорив з відомим політологом і про інші важливі події українського політикону – про конституційну реформу, можливі вибори парламенту і Президента, останні рішеннях Глави держави.

- Володимире В’ячеславовичу, як ви вважаєте, чим закінчиться атака Тимошенко на Фонд держмайна? Хто переможе - Президент чи прем'єр?

- Поки можна говорити про своєрідну тактичну нічию, яка виявляється в двовладді у ФДМУ. Результат цієї боротьби, хоч би проміжний, тактичний, залежить від двох обставин. По-перше, чи вдасться Тимошенко, навіть в умовах двовладдя, провести приватизацію Одеського припортового заводу. По-друге, як це питання буде вирішено в парламенті: без рішення ВРУ легітимного керівництва у Фонді держмайна не буде. У будь-якому випадку, нинішня ситуація у ФДМ - тимчасовий варіант, двовладдя не можна нескінченно розтягувати.

Я вважаю, що найоптимальнішим варіантом була б не тактична нічия, а нічия в правовому і політичному сенсах – домовленість або компроміс, який можливий не тільки щодо керівництва ФДМУ. У політичний пакет такого компромісу можуть бути включені питання щодо конституційного процесу (участь або неучасть БЮТ у підготовці парламентського конституційного проекту і створення парламентської конституційної комісії), проходження президентських законопроектів.

Я не виключаю, що Ющенко може піти на якісь поступки в питанні ФДМУ, якщо у відповідь Тимошенко піде на поступки з питань конституційної реформи і голосування, наприклад, за нову редакцію закону «Про Кабінет міністрів».

- Глава держави кілька днів тому заявив, що було б непогано, якби Україна була президентською республікою. Це можливо? Чи допустить це глава Кабміну, яка має намір перетворити Україну на парламентську республіку?

- Пригадаємо, що аж до останнього часу Тимошенко також виступала за президентську республіку. Як бачимо, залежно від обставин, політичної ситуації і кон'юнктури позиції політиків можуть змінюватися. Я думаю, що Тимошенко об'єктивно і реалістично оцінює ситуацію в парламенті. Вона з різних причин не хоче підігравати Президентові в його планах формування президентської республіки. Якби мова йшла про перехід до президентської республіки з 2010 року, то, я думаю, Юлія Володимирівна цілком могла б такий варіант підтримати. Але підігравати таким планам уже зараз, до президентських виборів, вона, швидше за все, не буде. Зараз вона хоче мати дієву виконавчу владу, точніше повноцінний контроль над виконавчою владою, і якщо це можливо шляхом парламентаризації політичної системи країни, то Тимошенко на це може піти.

Що стосується планів Ющенка, то його стратегія конституційної реформи, виявилася заблокованою рішенням КСУ від 18 квітня 2008 року. Президент може вийти на конституційний референдум зі своїм проектом, але результати голосування не матимуть обов'язкової законодавчої сили. Це серйозна проблема для Ющенка.

Втім, я не виключаю пошук компромісу за конституційною реформою в ВРУ: провідні парламентські сили можуть запропонувати Ющенку взяти участь у розробці сумісного конституційного законопроекту, в якому були б враховані і його інтереси.

Вірогідність конституційної реформи, яка приведе до президентської форми правління, на мій погляд, мінімальна. Більшість провідних політичних сил країни не хочуть ризикувати, надаючи абсолютну президентську владу якомусь одному політикові.

- Секретаріат Президента заборонив керівникам обласних державних адміністрацій здійснювати без відома Ющенка службові відрядження до уряду. Це чергова відповідь Леді Ю?

- Рішення, згідно якому будь-яке відрядження керівників місцевих державних адміністрацій повинне було здійснюватися з відома Секретаріату Президента, було ухвалене раніше. Отже, в цьому випадку, мова йде про логічне продовження лінії Секретаріату на повне підпорядкування йому місцевих ДА.

Інша справа, що навряд чи подібні дії сподобаються Кабінету міністрів. І це ще один аргумент для Тимошенко рухатися далі, спільно з Партією регіонів, по дорозі парламентаризації системи влади в країні.

- По-вашому, ця сутичка кому більше на руку? Чий рейтинг страждає більше?

- Ризики можуть бути і для рейтингу Президента, і для рейтингу Тимошенко. Відношення пересічних громадян до всіх цих політичних розбирань дуже критичне. Можливо, буде більше негативу для Президента, оскільки, судячи за даними останніх опитувань, значна частина населення, особливо прихильники Юлії Тимошенко, вважають винними в цьому протистоянні саме Ющенка.

Але головний ризик, особливо для Тимошенко, пов'язаний не з цим протистоянням, а з інфляцією і соціально-економічною ситуацією в країні.

- Ці негаразди між Ющенком і Тимошенко можуть спровокувати розвал і так неміцної коаліції?

- Криза коаліції очевидна вже зараз. Вона виявилася наприкінці квітня, напередодні пасхальних свят по цілому ряду питань. Але парадокс ситуації в тому, що зараз ні Президент, ні прем'єр-міністр, ні їх політичні сили не готові відмовитися від коаліції найближчим часом. Мені здається, що на розрив коаліційної угоди вони підуть тільки в тому випадку, якщо виникне пряма загроза їх інтересам. Наприклад, якщо Ющенко відчує, що в парламенті реально формується антипрезидентська конституційна більшість, то тоді у нього просто не залишиться іншого виходу, крім як припинити існування нинішньої коаліції і, по суті, готувати передумови для позачергових парламентських виборів.

- Яка можливість проведення дострокових парламентських виборів?

- Вони можливі, але не зараз. Не раніше осені, і то, тільки в тому випадку, якщо в найближчі місяць-два або розколеться парламентська коаліція, або виникне чергова політична криза. Тоді ці вибори стануть можливими.

Зрозуміло, що вони не автоматично з'являться в політичному порядку денному. Мова йтиме або про черговий серйозний політичний конфлікт, який спровокує ці вибори, або про те, щоб у провідних політичних гравців з'явилася пряма зацікавленість у цих виборах.

Наприклад, якщо БЮТ і ПР ризикнуть і захочуть просунути свій сумісний конституційний проект у парламенті, то конституційний процес може стати каталізатором для проведення дострокових виборів у ВРУ.

- А який каталізатор потрібний для дострокових виборів президентських?

- На мій погляд, сьогодні вірогідність проведення дострокових президентських виборів значно менша, ніж вірогідність виборів парламентських.

Президентські вибори можуть відбутися тільки за двох обставин: або виникне дуже гостра політична криза, як минулого року, і тоді, як одна з умов виходу з кризи, розглядатиметься варіант проведення дострокових президентських виборів; або БЮТ і ПР вдасться провести свій варіант конституційної реформи, одним з наслідків якої стане наближення термінів президентських виборів: у перехідних положеннях конституційних змін може бути записана норма про те, що президентські вибори відбудуться не через півтора роки, а значно раніше.

- Як ви думаєте, хто найбільше має шансів стати новим українським Президентом?

- Найбільш рейтингові претенденти на цей пост відомі. Ситуація останнім часом не помінялася. Передусім, це Тимошенко і Янукович. Третю позицію займає Ющенко. Хоча по рейтингу він істотно поступається своїм конкурентам, я б не скидав його з рахунків. Діючий Президент зберігає в своїх руках вагомі важелі впливу на політичний процес.

Інша справа – повноваження Президента можуть змінитися. Якщо буде проведена конституційна реформа, направлена на подальше обмеження повноважень глави держави, ціна президентських виборів буде набагато меншою. Можливо, у нинішніх найбільш впливових політиків не буде прямого інтересу боротися за цей пост, хоча в Україні цінується будь-яка влада, навіть символічна. Для Тимошенко в нових умовах ціннішим може представлятися пост прем'єр-міністра, а Ющенко як компромісна фігура може за підтримки провідних парламентських сил залишитися на посту Президента, за умови згоди на конституційну реформу. Втім, це гіпотетичні варіанти, реалізації яких може перешкодити взаємна недовіра один до одного провідних політичних лідерів.