Конфлікт Ющенка і Тимошенко: полонених не брати?

На нинішньому тижні український політикум спростував відому приказку про те, що «снаряд двічі в одну воронку не потрапляє». Вперше снаряд, що розірвав ілюзорний союз демократичних сил в особі «Нашої України» і БЮТ, був випущений у вересні 2005 року. Всі пам'ятають, яка «воронка» залишилася після з'ясувань відносин між тодішнім оточенням Президента Віктора Ющенка і Юлією Тимошенко на політичному і економічному тілі країни. Події, події на вищому державному рівні в другій декаді квітня 2008 року, показують: ситуація з руйнуванням чергового парламентсько-урядового союзу колишніх союзників по революційному Майдану може повторитися в найближчому майбутньому.

Схоже, мало хто вірив в ефективність відновленого союзу між Ющенком і Тимошенко, який ці політики уклали в січні 2007 року. Вже неодноразово згадувалося, що об'єднання це було ситуативним, а основною його метою було усунення від влади антикризового уряду і парламентської більшості. Як відомо, дана мета була досягнута шляхом розгону Верховної Ради і проведення позачергових парламентських виборів, перемогу в яких отримали демократичні сили. Проте, союз, який, підкреслимо, спочатку замислювався як ситуативний, переріс у щось більше і став, по суті, тягарем для політичних сил, що його уклали. Сателіти в особі БЮТ і «Нашої України» (з «Народною самообороною» що прилучилася до неї згодом, і іншими партіями-карликами) стали заручниками ними самими розробленого і затвердженого документа – угоди про формування більшості у Верховній Раді шостого скликання, на основі якого згодом була створена парламентська коаліція демократичних сил. Проблема полягала в тому, що ніхто з коаліціонерів і не думав виконувати обов'язки, прописані в коаліційній угоді. Але розбігтися в різні боки перед лицем виборців, що віддали свої голоси за БЮТ і НУ-НС, учасники більшості вже не могли. У результаті цей союз перетворився на «суміш бульдога з носорогом». І якраз ця «суміш», схоже, стане каталізатором, який прискорить остаточний розрив відносин між Президентом і прем'єром, а згодом приведе до дострокових парламентських і президентських виборів в Україні. Усвідомлюючи неминучість майбутньої державної кризи, Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко на цьому тижні з банальної міжусобиці між Секретаріатом Президента і Кабміном роздули полум'я війни. Дозвольте вважати публічну лайку Віктора Балоги і лідера БЮТ саме міжусобицею, оскільки схожу, тільки за участю уряду Віктора Януковича, картину ми спостерігали наприкінці 2006 – початку 2007 року. Так от, «військові дії», що розгорнулися буквально на всіх фронтах за участю Глави держави і прем'єр-міністра свідчать: Ющенко і Тимошенко вступили в публічну стадію взаємного знищення, переможцем з якої може вийти тільки один. І цей один, ймовірно, дістане можливість сповна скористатися всіма ресурсами того, хто програв.

Простіше кажучи, якщо Ющенко зуміє переконливо «завалити» Тимошенко, то, по-перше, він усуне одного зі своїх основних конкурентів на президентський пост 2010 року. А по-друге, дістане можливість прибрати до рук Бютівський електорат, який від «Нашої України» перейшов на сторону нинішнього прем'єра зважаючи на події літа 2006 року (підписання Універсалу національної єдності з опозицією). У свою чергу, якщо тактично в протистоянні з Президентом виграє Тимошенко, то це дозволить їй, нехай і ціною короткочасного відлучення від влади, назавжди вивести з політичної гри Віктора Ющенка. Як, до речі, їй вдалося зробити з Леонідом Кучмою в 2004 році. Нижче розглянемо кроки, які гарант і прем'єр зробили, щоб нанести політичну втрату один одному.

Перетягування конституційного каната

Тут обом фігурантам великого політичного змагання за владу в Україні довелося поступитися раніше декларованими принципами.

Так, у пріснопам'ятному 2004 році ще кандидат у Президенти Віктор Ющенко заявив, що глава держави як гарант Конституції, не може бути ініціатором або розробником нового Основного Закону. Тоді Віктор Андрійович жорстко критикував Леоніда Кучму і його оточення на чолі з Віктором Медведчуком, яке, на думку Ющенка, доклало чимало зусиль, щоб перекроїти Конституцію «під себе». Ймовірно, нинішній Президент не припускав, що пройде всього чотири роки, і йому самому знадобиться «конституційний еліксир». Так або інакше, Ющенко зрадив своїм переконанням, коли минулого року почав популяризувати ідею розробки навіть не поправок до Основного Закону, а повністю нову Конституцію. Саме Президент наполіг на тому, щоб даний пункт був внесений до коаліційної угоди. Коли гарант переконався, що його ідею про модернізацію Конституції не підтримує не тільки опозиція (що, мабуть, було очевидним), але і соратники по парламентській коаліції, він задумав заснувати орган, який би зайнявся розробкою і затвердженням положень нового Основного Закону, – в обхід Верховній Раді. Так у жовтні 2007 року «народилася» Національна конституційна рада (НКС), якій Ющенко відвів визначальну роль у прийдешніх конституційних видозмінах. Проте, проект Глава держави зазнав фіаско. По-перше, в НКС немає того широкого представництва громадськості і політичних сил, про яке при кожній слушній нагоді говорить гарант. Відомо, що від участі в роботі НКС відмовилися комуністи і регіонали, а представники БЮТ відбувають там номер, оскільки, за їх словами, реальної роботи рада не проводить. Чому? Відповідь проста: за словами бютівців, конституцію «під Ющенка» вже давно написали і відредагували в Секретаріаті Президента, а НКС – лише ширма для створення видимості демократичного процесу підготовки змін у Конституцію.

Не безгрішна в «конституційному» відношенні і Юлія Тимошенко. Правда, її відступ від проголошених раніше принципів виявився тільки позавчора, коли під час свого виступу в Страсбурзі український прем'єр заявила, що її країні потрібна парламентська форма правління. Відступ же тут у тому, що чотирма роками раніше ЮВТ заявляла: парламентська республіка – це «шлях убік» для України. У який саме бік веде цей шлях, Юлія Володимирівна не уточнювала, але, судячи з усього, до недавнього часу вона залишалася прихильницею парламентсько-президентської республіки. У всякому разі, це витікає з відвертого небажання БЮТ голосувати за президентські поправки в закон «Про Кабмін», які, по суті, звужують прем'єрські повноваження, і розширюють президентські. Юлії Тимошенко і її фракції досить довгий час вдавалося зволікати голосування в першому читанні за зміну в закон про діяльність уряду, благо їй на руку зіграла політична кон'юнктура (практично двомісячне блокування роботи парламенту Партією регіонів). Коли ж «припекло» і стало ясно, що від звуження повноважень прем'єра «Тут і зараз» їй не відкрутитися, Тимошенко зробила вдалий тактичний хід – фракція БЮТ внесла до парламенту законопроект про створення тимчасової спеціальної комісії по розробці змін у Конституцію. Цим кроком вона відвернула увагу Президента і змусила його розкрити свої карти. Так, на прес-конференції в Донецьку Ющенко в черговий раз заявив, що він наполягає на «здійсненні конституційної реформи через Національну конституційну раду», пояснюючи це тим, що в НКС, на відміну від парламенту, є широке представництво не тільки політсил, але громадськості і експертів. Проте, нам відомо, що широкого представництва політичних сил у НКС немає зовсі. На цьому Тимошенко не зупинилася. Її заява про введення в Україні парламентської форми правління схожа на крайній захід, до якого ЮВТ була вимушена вдатися, щоб втамувати владні апетити гаранта. І це прем'єрові вдалося: вчора спікер Арсеній Яценюк, який, як відомо, грає на стороні гаранта, заявив, що процес внесення змін у Конституцію потрібно відкласти (тоді як Ющенко, навпаки, постійно наполягає на його прискоренні) - через його надмірне політизування. Напевно, в Секретаріаті Президента визнали, що конституційну ініціативу зараз перехопила прем'єр, і здійснювати надмірно різкі кроки в цьому плані – собі дорожче. Проте, це зовсім не означає, що СП відмовиться від видозміни Основного Закону. Швидше за все, зараз на Банковій зайняті пошуком нових шляхів реалізації даного проекту.

Економічне сальто-мортале

На думку політолога Ігоря Жданова, озвученої на «Українській правді», до середини квітня Секретаріат Президента готує масштабний наступ на Кабмін. Причому, наприкінці минулого – початку нинішнього тижня Глава держави, так само як і його оточення, провів «артпідготовку», зміст якої підтверджує припущення політичного експерта. Так, на минулому тижні з вуст керівництва СП прозвучали звинувачення в корупційних діяннях уряду в земельній сфері. Потім Президент жорстко розкритикував Юлію Тимошенко за слабку боротьбу з корупцією, і натякнув, що саме Кабмін, плодячи все нові і нові відомства, заохочує розвиток корупційних механізмів у системі держуправління. І, нарешті, гарант видав ряд указів, що припинили приватизацію стратегічних об'єктів, прибуток від продажу яких міг би піти на поповнення бюджету і фінансування соціальної сфери (зокрема, виплат компенсацій колишнім вкладникам ощадбанку СРСР). Також, на думку Жданова, квітнева атака на Кабмін розрахована на капітуляцію і відставку Тимошенко, що дозволить СП повісити на лідера БЮТ і її міністрів усіх собак – у тому числі і невміння справитися з інфляцією, що росте.

Схоже, Тимошенко прийняла правила гри Банкової і вирішила піти на лобове зіткнення. Про це свідчать рішення уряду в приватизаційній і земельній сфері, які суперечать точці зору Президента. Так, на позавчорашньому засіданні Кабмін, за словами Юрія Єханурова, затвердив порядок проведення в 2008 році земельних аукціонів з продажу і надання в оренду землі несільськогосподарського призначення. Крім того, уряд прийняв проект закону «Про внесення змін до ст. 137 Земельний кодекс України», що припускає надання права визначення порядку проведення аукціонів не законом, а постановою Кабміну. Саме проти цього виступав Ющенко. Крім цього Тимошенко заявила, що все ж таки збирається продати Одеський припортовий завод «на чесному і відкритому конкурсі» всупереч указу Глави держави, який припинив приватизацію цього об'єкту. До того ж дуже серйозним кроком стала заява парламентської фракції БЮТ, в якій «біло-червоні» зажадали від Президента «негайно відмінити всі нормативні акти, що блокують роботу коаліційного уряду». Більш того, бютівці прямо звинуватили Ющенка і його СП у руйнуванні всіх починів і ініціатив коаліційного уряду.

Викликавши, таким чином, вогонь на себе, Тимошенко, схоже, чекає у відповідь крок від Ющенка. Реакція Балоги (керівник СП звично повісив усіх собак на БЮТ, попутно звинувативши фракцію в ситуативній співпраці з Партією регіонів) грає ЮВТ на руку. Якщо припустити, що відставка уряду Тимошенко неминуча (причому, ні в Президента, ні в прем'єра немає бажання пролонгувати конфлікт до осені), то дострокові вибори парламенту і глави держави цілком можуть стати реальністю вже у вересні – листопаді 2008 року. Тут цікавий такий аспект – чи приведуть взаємні зусилля Ющенка і Тимошенко по обливанню один одного брудом до взаємного політичного самознищення?