Війна між Секретаріатом Президента і Кабміном набирає обертів. У понеділок частина коаліційних депутатів на таємному засіданні коаліції спробувала висловити недовір'я Віктору Балозі. Глава Секретаріату не розгубився і у свою чергу натякнув, що міністри, які не справляються з обов'язками, повинні залишити свої пости.
Чим можуть закінчитися подібні взаємні звинувачення, чи можливі невдовзі нові дострокові парламентські вибори і про те, як можуть переписувати Конституцію України, розповів кореспондентові ForUm’у президент Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв.
- Андрію Васильовичу, Віктор Балога заявив про те, що міністри, які не справилися з негативними тенденціями, повинні залишити посади. Чи підуть вони?
- Я думаю, Балога таким чином відповів на ті спроби висловити йому недовір'я, які зараз звучать від деяких коаліціантів, як з боку БЮТ, так і НУ-НС. Але критика на адресу глави Секретаріату носить політичний характер. Частині коаліції, орієнтованій на уряд, не подобаються заяви, які звучать від Балоги та його заступників. Відповідь глави Секретаріату не лінійна, він спирається на заяви Президента про неефективну економічну, антиінфляційну політику уряду. Таким чином, він аргументує свої слова реальною ситуацією в економіці, за яку уряд повинен відповідати.
Є друга складова цієї заяви. Своїми пропозиціями Балога вкидає нову кулю розбрату в саму коаліцію. Тим самим він змушує Кабмін дати оцінку своїй діяльності, тому що проблема відставки міністра – це проблема політичної відповідальності (самі міністри навряд чи підпишуть заяви про відставку). Після висловлювань Балоги коаліціанти змушені будуть дуже швидко визначитися, чию сторону вони займуть: президентської команди чи команди уряду.
Я думаю, найближчим часом слід чекати зустрічних кроків. Боротьба за контроль над поведінкою і настроями у коаліції прискорюватиметься. Видно, після цієї заяви противники Балоги підштовхуватимуть коаліціантів до висловлення недовір'я главі Секретаріату, а пропрезидентські політики можуть прислухатися до пропозицій Балоги і порушити питання про аналіз діяльності економічної складової уряду.
Поза сумнівом, це свідчить про загострення конфлікту між урядом і президентською командою. Тут кожен день на рахунку. Все відштовхується від того, хто впливатиме на коаліцію. Якщо переважатимуть антипрезидентські настрої, коаліція може зіткнутися з формальним розколом - аж до розриву договору. Якщо у Кабміні будуть готові давати оцінку своєї діяльності, можна чекати перших політичних оцінок діяльності уряду, чого поки що не було в парламенті.
- Розмови про розвал коаліції загострилися. Чи можливий зараз сценарій дострокових парламентських виборів?
- Думаю, такий спрощений сценарій маловірогідний. Коаліцію не так просто розвалити юридично. Для цього необхідно, щоб хоч би одна із двох фракцій прийняла рішення про розірвання коаліційного договору. Але криза коаліції і розрив договору зовсім не означає, що парламент буде приречений. Цілком можливі нові переговори і нові конфігурації коаліції вже у цьому складі парламенту. Але, мені здається, цієї весни це малоймовірно. Можливо, буде взятий якийсь тайм-аут, новий виток парламентських розборок буде перенесений на осінь. Навіть у разі, якщо коаліція не зможе розібратися з власним урядом, який веде війну з Секретаріатом, ВР існуватиме.
Зараз мало хто з парламентських гравців готовий до форсованих виборів. Загроза дострокових парламентських виборів існує, але, якщо доведеться ухвалювати це рішення, вибори будуть орієнтовані або на кінець цього року, або на початок наступного. Літні та весняні вибори маловірогідні. Ніхто до цього не готовий, всі мають низький старт.
Я не виключаю, що нинішня ситуація і майбутня кампанія мера можуть послужити хорошим плацдармом для каталізації конфлікту. У таких умовах можна багато що стушувати в діяльності уряду і наростити рейтинг. Більше того, ідею дострокових парламентських виборів можна зістикувати з висловленням політичного недовір'я Президентові.
БЮТ більше інших готовий до дострокової кампанії, але він не може сам організувати цю кампанію. Ось таку ситуацію зараз і створюють.
- Усі фракції парламенту погоджуються створити комісію щодо внесення змін до Конституції. Впирається тільки НУ-НС. Віктор Ющенко все ще розраховує на зміну Основного Закону шляхом референдуму?
- Якщо уважно стежити за заявами, то міністри, які опинилися в уряді Тимошенко з подачі президентської команди, той же пан Оніщук, у своїх коментарях підтверджують, що референдум треба проводити, але з окремих питань, а не за цілим текстом Конституції. Що стосується президентських намірів, то референдум був би можливий тільки за наявності низки обставин, перша з яких - прийняття законопроекту щодо референдуму. Друга - це наявність відносного політичного консенсусу стосовно референдуму. Третя - наявність виразного тексту Конституції. Зараз жодної із цих передумов не існує. Ідея референдуму перетворюється на фантом.
- Президент вимагає запровадити систему виборів до парламенту на основі відкритих списків. Можна чекати такого рішення?
- Ми маємо справу з класичним піар-ходом. Те, що пропонує Президент, не є новацією. Тема зміни виборчого закону підтримується усіма. Але ці питання доречно порушувати тоді, коли буде завершена робота над новими редакційними правками Конституції. Зараз це виглядає як велика ідеологічна боротьба на тлі київських виборів. Потрібно провести реформу самоврядування, але тільки як комплексний елемент політичної реформи, і забезпечити це відповідними законопроектами.
- Нещодавно знову було порушено питання інфляції. Ющенко заявив про те, що Тимошенко тільки прикривається «зовнішніми чинниками», тоді як причина інфляції у зростаючих витратах уряду...
- Природа інфляції не пов'язана з якоюсь однією дією уряду, тому що інфляція і зростання цін носить системний характер. У випадку України ми вичерпали ресурс відновного зростання, стикаємося із зростанням цін на базові продукти: енергоносії і продовольство.
Виклик для кожного уряду – це контролювати і управляти зростанням цін економічними методами, у тому числі й застосовуючи монетарні інструменти. Це створення додаткових умов, які стримували б зростання цін на стратегічну продукцію. У цьому разі ми можемо говорити про ефективність чи неефективність антиінфляційної політики.
В умовах, коли уряди працюють рік-півтора, потрібно говорити про довгострокову політику структурних реформ, які крім короткострокового ефекту дозволили б створити в економіці нові точки зростання.
Уряд Тимошенко наступає на граблі, які сам зробив. Юлія Володимирівна персоніфікувала тему інфляції зі своїми попередниками. Інфляцію каталізують застосування тільки тактичних ходів і виконання соціальних виплат. Ведеться неефективна політика, яка накладається на граблі персоніфікації. З одного боку, від уряду потрібно вимагати адекватних ходів щодо заборони та контролю за зростанням цін. З іншого боку, потрібно вимагати виразного плану економічних реформ, які застосовуватимуться урядом, не залежно від його політичного складу. У випадку з реформами ми бачимо, що крім декларативної програми «Український прорив» виразних підходів немає.
З інфляцією не треба боротися, її треба долати. Вона не з'являється у понеділок і не долається у вівторок. Але уряд, створюючи додаткові каталізатори розвитку інфляції, отримує оцінку неефективного уряду.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
