Те, що процес видозміни Основного Закону України буде зовсім нелегким, передбачалося давно. Припущення про тернистий шлях, який модернізована Конституція повинна пройти, перш ніж буде прийнята на всіх встановлених законом рівнях і підписана спочатку Президентом, а потім – до друку, грунтувалися на амбіціях тих, хто за цю нелегку працю взявся. Амбіції ці важко виміряти. Хоча, мабуть, одне мірило для них знайдеться, і назва йому - непомірна жага влади. Якби не існувало цієї обставини, то, по-перше, не було б гострої потреби міняти Основний Закон «тут і негайно» і неодмінно – під себе. А по-друге, проект нової Конституції могли б, як і ведеться у демократичних державах, дохідливо донести до народу, без протидій прийняти у парламенті і з легким серцем підписати у глави держави. Але потреба підлаштувати під себе Основний Закон ятрить уми високопоставлених державних діячів настільки, що про демократичний шлях прийняття Конституції прагнуть не згадувати – не на часі все це.
А що ж на часі? А на часі, принаймні, для Президента Віктора Ющенка – якнайшвидше розробити проект нового Основного Закону. Причому, проект цей, на переконання Віктора Андрійовича, має народитися не де-небудь, а у надрах створеної ним у грудні 2007 року Національної Конституційної Ради (НКР). Ще при створенні НКР політичні опоненти Президента неодноразово заявляли, що Ющенко, постаравшись стати на чолі процесу конституційних змін, має намір підлаштувати Основний Закон під себе. Простіше кажучи, зміцнити вертикаль виконавчої влади в країні, на верхівці якої запанував би наділений втраченими у 2004 році повноваженнями глава держави. Події, які послідували за створенням НКР, тільки підтвердили справедливість припущень опонентів Ющенка. І навіть глава ЦВК Володимир Шаповал, який узяв на себе обов'язки адвоката Президента у цьому питанні, не зміг переконливо довести, що за палким бажанням Віктора Ющенка прийняти нову Конституцію вже восени цього року не стоїть шкурницький інтерес глави держави. Після того як інформаційна кампанія Секретаріату Президента, розрахована на піар Конституційної ради при гарантові, фактично зазнала краху, з НКР стали одна за одною виходити політичні сили, не згідні з принципами роботи цього органу.
Останньою краплею, що підточила фундамент НКР, стало рішення депутатів фракції БЮТ про створення у парламенті тимчасової спеціальної комісії з розробки і підготовки узгодженого законопроекту про внесення змін до Конституції. А те, що ініціаторами такої постанови стали глава парламентської фракції БЮТ Іван Кириленко і Віктор Швець, лише підтвердило твердість намірів учасників демократичної коаліції піти проти волі Президента у конституційному питанні. Причому випад цей мав рано чи пізно статися. По-перше, хоча у коаліційній угоді від 17 жовтня 2007 року і записано, що «будівництво в Україні ефективної політичної системи вимагає прийняття нової Конституції», у цьому документі не сказано, що розробкою проекту Основного Закону має займатися виключно НКР, а не який-небудь інший орган (наприклад, Верховна Рада, якій це право делеговане нині чинною Конституцією). По-друге, БЮТ сказав «А», проголосувавши у першому читанні в унісон з НУ-НС за президентський проект закону «Про Кабмін», але говорити «Б», схоже, у найближчому майбутньому не збирається. Адже це – одна із найважливіших умов, прописаних у коаліційній угоді, виконання якої має сприяти ухваленню нової редакції Конституції. І вона, повторимося, залишилася невиконаною. Те ж саме можна сказати і про виконання інших умов: прийняття законів про всеукраїнський і місцевий референдуми, удосконалення Регламенту ВР і закону про політичні партії тощо. По-третє, демарш парламентської фракції БЮТ був продиктований двома обставинами: небажанням віддавати у руки Віктора Ющенка процес написання нової Конституції. І тиск, який збільшується день у день з боку Секретаріату Президента на главу уряду Юлію Тимошенко (зокрема, йдеться про неузгодженість позицій Президента і прем'єра з приводу приватизації держпідприємств і порядку проведення земельних аукціонів). По суті, БЮТ своєю постановою хотів поставити гаранта, який надто зарвався, на місце. І нагадати, що без підтримки Юлії Тимошенко плани Президента щодо прийняття нової редакції Основного Закону заздалегідь приречені на провал. А підтримка бютівської ініціативи з приводу створення конституційної ТСК у парламенті з боку Партії регіонів лише засвідчила серйозність намірів Юлії Тимошенко усмирити амбіції глави держави.
Природно, така жорстка позиція «заклятих» друзів по парламентській коаліції не могла не залишитися без відповіді з боку Банкової. В першу чергу ініціативу БЮТ і ПР розкритикував спікер Верховної Ради Арсеній Яценюк, який зазначив, що ТСК повинна працювати хоч з яким-небудь проектом нового Основного Закону, а такий може бути розроблений тільки Конституційною радою. Чому спікер наполягав на визначальній ролі НКР – зрозуміло, адже Яценюк став головою парламенту виключно по волі гаранта і за сприяння глави СП Віктора Балоги.
Ще різкіший у своїх оцінках був Віктор Ющенко, який назвав ідею створення вказаної вище спецкомісії «авантюрною дорогою». Водночас, щоб ще раз підкреслити визначальну роль НКР, Віктор Андрійович заявив, що вже у третій декаді квітня на засідання Конституційної ради може бути винесена концепція нової редакції Конституції України. Після цього, на думку глави держави, у вигляді законопроекту необхідно напрацювати конституційні зміни, які мають розглядатися у порядку, встановленому Конституцією України: у Верховній Раді, за наявності висновків Конституційного Суду, з подальшим винесенням на всеукраїнський референдум для остаточного рішення.
Одночасно з цим, Ющенко постарався натиснути на своїх опонентів у БЮТ за допомогою «нашоукраїнської» частини фракції НУ-НС, яка бореться за ласку гаранта. Так, у суботу 12 квітня голова політради НСНУ В’ячеслав Кириленко зазначив, що його фракція запропонує БЮТ не голосувати за створення «конституційної» ТСК, повторивши, по суті, точку зору Арсенія Яценюка. А вже у понеділок, 14 квітня, В’ячеслав Кириленко заявив, що доля демократичної коаліції буде врятована, якщо у вівторок фракція БЮТ не голосуватиме за проект постанови про створення тимчасової спеціальної комісії з підготовки законопроекту про внесення змін до Конституції.
Природно, що і БЮТ не став відмовчуватися, і на понеділковому засіданні коаліції висунув своїм партнерам зустрічні вимоги, серед яких була погроза вийти із більшості, якщо Секретаріат Президента в особі Віктора Балоги не припинить тиск на уряд. Також «біло-червоні» виступили за створення конституційної ТСК. Але вже у вівторок вони пом'якшили формулювання. Так, бютівець Андрій Шкіль повідомив, що його фракція не пропонуватиме на розгляд у вівторок питання про створення тимчасової спеціальної комісії щодо внесення змін до Конституції. До того ж він зазначив, що таке рішення БЮТ прийняв у відповідь на згадане вище прохання лідера НУ-НС В’ячеслава Кириленка. Цікаво, що «відхідну» у цьому питанні взяла і Партія регіонів: за словами першого заступника лідера фракції ПР Олександра Єфремова, вони не наполягатимуть на створенні ТСК, якщо БЮТ не зробить у цьому напрямі перший крок.
І хоча БЮТ на якийсь час відступив від своєї ініціативи, з цього зовсім не виходить, що «біло-червоні» не скористаються ТСК у цілях утихомирення владних апетитів Ющенка. І як засобом боротьби зі все зростаючим впливом Віктора Балоги на політику Президента по відношенню до Кабміну. Навпаки: варто главі держави або керівникові його СП зробити різку заяву на адресу Юлії Тимошенко (як, наприклад, сьогоднішня про усунення корупційних схем у виконавчій гілці влади у зв'язку зі створенням великої кількості нових відомств), і тема ТСК знову спливе на поверхню. Адже парламентська комісія, по суті, стала у руках БЮТ знаряддям, за допомогою якого Тимошенко може добитися від Президента відставки Балоги. Чи піде Віктор Ющенко на втрату свого «канцлера» в обмін на можливість безболісно прийняти потрібні гарантові зміни в Основний Закон? Дуже імовірно. Адже Президент вже не раз доводив «не словом, а ділом», що заради досягнення своїх цілей він здатний відректися від своїх прихильників. А можливість пролобіювати прийняття Конституції «під себе» - привід більше, ніж вагомий.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом