Інфляційний батіг для Тимошенко

Весь минулий тиждень український політикум переварював одну, важливу так само як і з зовнішньо-, так і з внутрішньополітичної точки зору подію: бухарестський саміт НАТО. Як відомо, вище керівництво країни покладало на цей захід великі надії – Віктор Ющенко і його прихильники чекали приєднання до Плану дій щодо придбання членства (ПДЧ) в Північноатлантичному Альянсі. Після румунського фіаско Президент постарався зберегти обличчя, запевняючи українців, і в першу чергу, самого себе, що для нашої держави відмова в ПДЧ – перемога, адже країни-члени Альянсу, за словами Віктора Андрійовича, взяли на себе політичне зобов'язання прийняти Україну в Нато в найближчому майбутньому. Проте, на думку більшості експертів-міжнародників, бухарестський провал істотно вплинув не так на зовнішньополітичних, наскільки на позиції Глави держави усередині країни. Адже весь час, поки Ющенко був зосереджений на натовському векторі, один з його головних конкурентів на пост Президента, Юлія Тимошенко зовсім не дрімала. Прем'єр видала на гора цілий ряд ініціатив, що сприяють популяризації її персони серед населення України. Звичайно, що Гарант, який зазнав поразку на міжнародній арені, не міг не залишити ці обставини без уваги, вирішивши відігратися на Тимошенко сповна.

Геополітичні сусіди дивляться криво

Але перш ніж проаналізувати події, події наприкінці минулого – початку нинішнього тижня в Україні, слід приділити увагу відгомонам того самого бухарестського саміту НАТО.

У чому знаковість цього форуму для України і її керівництва? Перш за все, в тому, що вперше за всі роки незалежності наша держава знаходилася, образно кажучи, на відстані витягнутої руки від горезвісного ПДЧ. Якби Україна отримала ПДЧ вже в квітні 2008 року, то ця обставина могла б серйозно укріпити позиції Віктора Ющенка на європейській арені, які, по правді кажучи, серйозно «захиталися» за час його перебування на посту Президента. Не варто забувати, які зусилля коштувало гарантові, щоб наблизити перемогу на цьому зовнішньополітичному векторі. Один візит Президента США Джорджа Буша з його протекціоністським підтекстом вартий багато чого! Важливо також відзначити, що заради досягнення ПДЧ Віктор Ющенко приніс у жертву внутрішньополітичний спокій. Мова – про той самий «лист трьох», який без згоди українського парламенту підписав спікер Верховної Ради Арсеній Яценюк. Саме цей лист спровокував опозицію на блокування трибуни парламенту, що, по суті, привело до затяжної паралізації роботи головного законодавчого органу країни.

Проте, крім внутрішньої нестабільності і зростаючого відторгнення у населення країни самої ідеї приєднання до когорти країн-членів Північноатлантичного Альянсу, Україна отримала ряд негативних реакцій з боку своїх геополітичних сусідів – Росії і Білорусі. Так, Президент РФ Володимир Путін відкритим текстом заявив, що Росія не допустить просування НАТО на схід за рахунок приєднання до Альянсу України і Грузії. Російський гарант також загострив увагу на можливих економічних наслідках для країн СНД, що прагнуть приєднатися до НАТО, перш за все – з боку їх найближчих сусідів.

Перший дзвінок для України вже продзвенів: перший заступник міністра енергетики уряду Білорусі Едуард Товпенець заявив, що його держава відмовилася від імпорту електроенергії з України. Причому, високопоставлений чиновник обгрунтував відмову своєї держави від української електрики чисто економічними причинами. За його словами вартість української електроенергії неприйнятна для Білорусі - вона вища за собівартість електроенергії, яку виробляють білоруські станції. Крім того, за словами Товпенця, Білорусь має намір обмежитися своєю енергією і – експортною, з Росії.

Так, експорт енергії до Білорусі був припинений ще влітку минулого року. Але весь цей час Україна не виходила з переговорного процесу щодо відновлення експортних постачань електрики для нашого північного сусіда. Так, 19 лютого 2008 року глава Мінпаливенерго Юрій Продан заявив про те, що Україна готова запропонувати Білорусі 280 Мвт експортної потужності за умови узгодження ціни, не нижче, ніж склалася на Оптовому ринку електроенергії. За словами міністра виходить, що наша країна була більш ніж зацікавлена в даному експорті. Тепер цей напрям фактично заблокований. І одні економічні причини у рішенні уряду Білорусі шукати, на наш погляд, було б неправильно. Напевно на таку позицію нашого сусіда і партнера вплинули підсумки бухарестського саміту НАТО. Ще точніше – непримиренне переконання в шкоді Альянсу для країн СНД, і чого там гріха таїти, її самої, Росії, яка, безумовно, ще довгий час залишатиметься найсильнішим економічним і політичним гравцем на пострадянському просторі, і з чиєю думкою не можна не вважатися. І Білорусь ще раз продемонструвала, на чиєму вона боці.

Цілком ймовірно, що за білоруським енергетичним демаршем можуть послідувати інші економічні підніжки для України – як з боку Білорусі, так і, більшою мірою, з боку Росії. Причому, їх спрямованість – широкомасштабна. І виявитися вони можуть як у вигляді енергетичних, так і продовольчих і інших санкцій.

«Холодний душ» для прем'єра – реабілітація для Президента

Немає сумнівів у тому, що ворожість, яка посилилася після саміту НАТО в Бухаресті, з боку нашого північно-східного сусіда на Банковій відчули повною мірою. Також недивно, що наслідки цієї ворожості в Секретаріаті Президента вже звично вирішили покласти на плечі уряду, на чолі якого, – прямий конкурент Віктора Ющенка в боротьбі за президентський пост. Відігратися за свій зовнішньополітичний провал гарант вирішив за декількома напрямами.

Перший – енергетичний. Передбачаючи можливе погіршення відносин між Росією і Україною в газовому питанні, Глава держави вустами першого заступника глави Секретаріату Президента Олександра Шлапака повідомив, що на Банковій російсько-українські газові відносини розцінюють не інакше, як холодну війну. Зокрема, Шлапак повідомив про стурбованість Ющенка ситуацією на газовому ринку, відмітивши, що сьогодні спостерігається повна невизначеність у відносинах з російськими партнерами щодо наявності угод з НАК «Нафтогаз України» на 2008 рік. «Ми працюємо в надзвичайно неприємній ситуації, коли споживаємо газ без угод, не платимо за газ, росіяни не платять за транзит газу, ми знаходимося в ситуації «холодної війни» один з одним і, безумовно, рано чи пізно, на превеликий жаль, це виллється в істотніші конфлікти», - сказав Шлапак. Тому гарант, за словами першого заступника глави СП, доручив прем'єр-міністрові якнайскоріше завершити переговори про постачання газу на 2008 рік, і до 1 червня цього року надати йому «загальну конструкцію відносин на 2009 і подальші роки в газових питаннях з Росією». Простіше кажучи, якщо «газова» справа у Тимошенко

з якихось причин не «вигорить», всю відповідальність за це нестиме не Ющенко, чиї пронатовські спрямування донезмоги загострили взаємини з Росією, а Тимошенко.

Другий напрям – політичний. Він виразився в занадто різкій вимозі Віктора Ющенка до Юлії Тимошенко в найкоротші терміни позбавити її уряд від чиновників, які мали відношення до колишнього лідера СДПУ (о) Віктора Медведчука. Вказавши, що зараз на високих посадах перебувають «неблагонадійні» з політичної точки зору Олександр Задорожній, Олександр Паршин, Тарас Козак і Олексій Іщенко, Віктор Андрійович зажадав від Тимошенко прямої відповіді – чому в Кабміні пригрілися колишні кучмісти? Відповідь ЮВТ з приводу їх високої професійної придатності гаранта, схоже, не задовольнила. Навпаки, цим викриттям Глава держави дав привід українцям підозрювати Тимошенко в заграванні з кучмістами, які, за словами народного депутат Тараса Стецьківа, мають намір повернутися у велику політику за допомогою однієї з коаліційних сил (якої – здогадайтеся самі). Що, на думку парламентарія, кидає тінь на демократичну більшість. Ясна річ, що цей «наїзд» на прем'єра був розрахований на реакцію українців на зв'язку прізвищ Кучма-Медведчук – одіознішої пари політиків, мабуть в Україні не знайдеться. І якщо звинувачення на адресу Тимошенко в пособництві цим людям підтвердиться, то це, за задумом Банкової, може негативно позначитися на її політичному рейтингу.

Третій напрям – соціальний. Відомо, що минулого тижня поновилися компенсаційні виплати колишнім вкладникам Ощадбанку СРСР, в народі прозвані «Юліною тисячею». Звичайно, що залишити цю обставину без уваги Президент не міг. І розродився своєю ініціативою – переглядом рівня прожиткового мінімуму, закладеного в бюджеті на 2008 рік. У нинішній редакції держбюджету передбачається, що такий показник з 1 квітня складає 481 грн, проте, за оцінками Секретаріату Президента, він повинен складати не менше 515 грн з 1 квітня. Таким чином гарант продемонстрував, що тримає руку на пульсі соціальної політики уряду, і готовий адекватно реагувати на запити населення країни, що змінюються внаслідок галопуючої інфляції.

Четвертий, і, по суті, найважливіший напрям – якраз інфляційний. Риторика Президента в цьому плані нагадує батіг, яким Ющенко може безупинно, і, головне, безмовно, хльостати Кабмін Тимошенко. Тому як цифри свідчать: інфляційний прогноз уряду ЮВТ не збувається, інфляція б'є рекорди. І ніякі антиінфляційні заходи, які нібито розробляє Кабмін, тут не допоможуть. Примітно, що на цьому тижні Секретаріат Президента використовував інфляційний батіг сповна. Спочатку як за замовленням був доречним коментар експертів Всесвітнього банку, які погіршили прогноз інфляції в Україні з 13,8% до 17,2% в 2008 році. Причинами такої ситуації фахівці банку бачать два чинники - зростання світових цін на продукти споживання, а також вагома частка соціальних витрат (та сама «Юліна тисяча») в держбюджеті України на 2008 рік.

Потім перший заступник глави СП Олександр Шлапак повідомив, що втрати фізичних осіб - власників банківських депозитів через високу інфляцію в першому кварталі цього року склали 9,8 млрд. грн. Цифра сама по собі значна, а при вмілому перекладі провини за такі втрати на уряд вона взагалі може стати страховищем для українців, які тільки-тільки почали довіряти банкам.

Вже ці два чинники дозволили Віктору Ющенку давати повчання Тимошенко. Причому, обставлено все це було так, що винуватиця-прем'єр розуміє і визнає свою провину за інфляцію, і зобов'язується повернутися до розробки ефективних антиінфляційних заходів якомога швидше.

Звичайно, Юлія Тимошенко може знайти протиотруту практично всім нападкам Президента – енергетичним, політичним, соціальним (особливо!). Але проти інфляційного «батога» у неї, схоже, адекватного прийому поки немає. І цю обставину Віктор Ющенко використовуватиме завжди, коли у нього назріє необхідність пропіарити себе, і принизити свого політичного конкурента. Як у вищезазначеному випадку з провалом на бухарестському саміті.