Небоженко: Тимошенко і Балога ведуть «півнячі бої»

Політика в Україні все більше нагадує гру без правил, але зі стабільним рахунком. Так уже склалося, що головними негласними опонентами вважаються Ющенко і Тимошенко. Ці «оранжеві» гравці не втомлюються забивати голи у ворота один одного. Не так давно Президент пішов в «атаку» і написав черговий лист прем'єр-міністрові. У листі Глава держави в м'якій формі попросив звільнити так званих «кучмистів». Юлія Володимирівна так само м'яко і ненав'язливо заявила про необгрунтованість такої вимоги.

Чим закінчиться черговий скандал у вищих ешелонах влади, про можливе приєднання України до ПДЧ у грудні цього року і про відносини України та Росії розповів кореспондентові ForUm’у президент соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко.

- Як Ви розцінюєте заяву Путіна Бушу про те, що Україна навіть не держава? Що хотів цим сказати Володимир Володимирович?

- Це непристойний вислів, мені не віриться, що Путін може заявляти подібне. Коли лідер країни дає оцінку іншій країні, з якою у них великий кордон, цим самим він перебільшує ступінь цілісності і сили своєї держави і применшує інші країни. Можете уявити, що подумають «батько» Лукашенко чи середньоазіатські Президенти про те, як Путін висловлюється про них, якщо він дає таку оцінку Україні. Подібна заява не тільки аморальна по відношенню до України, але невдала по відношенню до самої Росії. Усі навколишні РФ сусіди можуть подумати, що Путін так само відгукується і про них.

Можна уявити, що говорять між собою українські, прибалтійські, середньоазіатські, казахські і китайські політики про сьогоднішню Росію, але це не стає надбанням громадськості. Мені здається, це велика помилка Путіна і ще одна проблема, яка залишається у спадок новому Президентові Медведєву.

- Ющенко радить читати рішення саміту між рядків. І в цілому Президент задоволений результатом. Ви розділяєте його думку і емоції з даного приводу?

- Між рядків можна читати або любовні листи, або релігійні тексти. Я вважаю, що Ющенко сам недооцінив власний позитивний внесок. Він прагне оцінити саміт у Бухаресті в термінах перемоги чи поразки. Ніякої поразки і ніякої перемоги там немає. Просто Україна опинилася у дуже зручній геополітичній грі. Без Ющенка, без його підпису і без саміту не були б розплутані та, з іншого боку, сформовані нові геополітичні ігри, пов'язані з повітряною обороною, розміщенням сил у Східній Європі, іракським конфліктом, Азербайджаном, Грузією, Кавказом. У цьому всьому Україна вперше за багато років брала участь.

Ми всього три рази були суб'єктами міжнародних відносин: у 1991 році, коли з'явилася Україна, 2004 року, коли світ дізнався про країну, в якій пройшла «оранжева революція», і зараз, коли на Бухарестському саміті ми дозволили зав'язати ряд крупних геополітичних інтриг. Я чудово розумію, що Ющенку потрібно дати просте пояснення про удачливість візиту Буша.

Наслідки будуть колосальними. Вони випливуть в інших частинах світу, не маючи до Бухарестського саміту прямого відношення.

- Яка вірогідність, що у грудні Україна приєднається до ПДЧ?

Якщо між Росією, США та Європою будуть якісь нові проблеми, які потрібно буде обміняти на українське прагнення в НАТО, то вони це спокійно зроблять. Якщо проблем особливих не буде, Україну приймуть до альянсу. Тобто якщо будуть крупні геополітичні вузли, які не розв’яжуться прямо, їх розв’язання буде пов'язане із затримкою вступу України в НАТО. Але у цих геополітичних іграх без України не обійдешся. В них Україну включили, хай і на других ролях. Це здорово. Тепер будь-якому Президентові доведеться цим займатися.

- Чи зважиться Росія розірвати з нами договір? Або це просто погрози?

- Ні, погроз Росія не виконає. Навпаки, більшість російських бізнесменів, дізнавшись про легітимізацію руху України в НАТО, швидко постараються проникнути у «пронатовський» європейський український ринок, тим самим створюючи зону безпеки для свого бізнесу.

Навіть висловлювань Путіна при всій його брутальності боятися не варто. Кремль ще пошкодує про такі вислови. Вони не підсилюють проросійські напрями в українській еліті і не створюють виконавчих маневрів для Кремля. Навпаки, це створює проблеми для майбутнього Президента Медведєва.

- Яценюк думає, що майбутні пленарні тижні будуть спокійними і результативними. Чи будуть його надії виправдані?

- Яценюку пора вже робити якісь пропозиції депутатам. Наприклад, привабливий порядок денний або вибори заступників спікера. Він якось гарно влаштувався у ролі чесного демократа-одинака, а всі решта для нього депутати-невдахи. Так не буває. Яценюку потрібно подумати про повноцінну Верховну Раду з нормальним порядком денним, а не про те, як зображати із себе прихованого захисника парламентаризму і при цьому працювати з аморфним і фригідним парламентом.

- Чи варто чекати розв’язання питання щодо віце-спікерів? Чи це зараз не вигідно ні коаліції, ні опозиції?

- Справа не в тому, кому це не вигідно. Потрібно піднятися вище: не працює парламент, досі не сформовані органи самоврядування. Мало того, що вони сто днів займалися виборами, так вони ще і сто днів не працювали. Одна з причин - це відсутність нормального порядку денного. Зверніть увагу: як тільки починають переходити до порядку денного, все знову рушиться.

Вибору кандидатур віце-спікерів має передувати серйозний погоджувальний процес між різними фракціями Верховної Ради, а не між міфічною опозицією і коаліцією.

- У владному таборі знову скандал. Ющенко вимагає від Тимошенко звільнити так званих «кучмістів». Тимошенко стверджує, що це професіонали, натякаючи, що не послухається Ющенка. Чим закінчиться ця історія?

- Нічим вона не закінчилася. Тимошенко і Ющенко грають у таку гру: він говорить «ні», вона каже «так» і навпаки. Будь-які пропозиції Тимошенко викликатимуть відторгнення у Ющенка, і будь-які пропозиції Президента викликатимуть різке заперечення у прем'єра. Двоє ключових гравців коаліції «побили горщики», і їхню дружбу навряд чи можна склеїти навіть жорсткими репресіями відносно спільних загальних ворогів.

- Хто на сьогоднішній день перемагає у «холодній війні» Секретаріату і уряду – Балога чи Тимошенко?

- Я вперше за кілька років бачу, як Секретаріат на рівних б'ється з урядом. Звичайно, Тимошенко виглядає сильнішою, тому що вона керівник виконавчої влади країни. Але я ніколи не думав, що Секретаріат може так активно опонувати уряду. У цьому сенсі Ющенко знайшов хорошого опонента для Тимошенко. Балога і Тимошенко – це люди одного темпераменту, однієї стилістики: обоє швидкі, спритні і незручні один одному як бійці.

Це півнячі бої. Глава Секретаріату і прем'єр - це енергійні бійці, які легко б'ються по двадцять годин на добу, головне, щоб глядачі були, тому битва буде тривалою. Це не бійці сумо. Раніше Ющенко був важкоатлетом, довго роздумував, а Тимошенко наносила серію могутніх ударів, поки він думав, як відповісти на перший удар.

Повторюся, Балога і Тимошенко – це бійці однакової стилістики, але політична вага у Юлії Володимирівни більша, навіть якщо взяти досвід. До того ж вона добре вміє використовувати свої як чоловічі, так і жіночі якості.