Організація Північноатлантичного договору НАТО (North Atlantic Treaty Organization) була створена як військово-політичний союз на підставі Північноатлантичного договору, підписаного 4 квітня 1949 року у Вашингтоні дванадцятьма державами: США, Великобританією, Францією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, Канадою, Італією, Португалією, Норвегією, Данією та Ісландією.
Найвищим політичним органом НАТО є Північноатлантична рада (Рада НАТО), яка складається з представників усіх держав-членів у ранзі послів і яка проводить свої засідання двічі на рік під головуванням Генерального секретаря НАТО. Північноатлантична рада також проводить свої зустрічі на рівні міністрів закордонних справ і глав держав та урядів, проте формально у цих зустрічей такий же статус, як і у сесій на рівні міністрів закордонних справ. Рішення ради ухвалюються одноголосно. У період між сесіями функції Ради НАТО виконує Постійна рада НАТО, у яку входять представники всіх держав-учасників блоку у ранзі послів.
Найвищим військово-політичним органом організації НАТО з грудня 1966 року став Комітет військового планування, який збирається двічі на рік на свої сесії на рівні міністрів оборони, хоча формально складається з постійних представників. У період між сесіями функції Комітету військового планування виконує Постійний комітет військового планування, до складу якого входять представники усіх країн-учасниць блоку в ранзі послів, передає «ЛІГА».
Найвищим військовим органом НАТО є Військовий комітет, який складається з начальників генеральних штабів країн-членів НАТО і цивільного представника Ісландії, яка не має власних збройних сил. Комітет збирається не рідше двох разів на рік на засідання. Військовий комітет має у своєму підпорядкуванні командування двох зон: Європи та Атлантики. Верховне головне командування в Європі очолюється верховним головнокомандувачем (завжди - американським генералом). У його підпорядкуванні знаходяться головні командування на трьох європейських театрах військових дій: Північноєвропейському, Центральноєвропейському і Південноєвропейському. У період між засіданнями функції Військового комітету виконує Постійний військовий комітет.
До основних органів НАТО відноситься також Група ядерного планування, яка проводить свої засідання зазвичай двічі на рік на рівні міністрів оборони, як правило - перед засіданнями Ради НАТО. Ісландія представлена у Групі ядерного планування цивільним спостерігачем.
Офіційні мови НАТО - англійська і французька. Штаб-квартира ради НАТО знаходиться у Брюсселі (Бельгія).
Перше розширення НАТО відбулося 18 лютого 1952 року, коли до договору приєдналася Греція. Проте з 1974 по 1980 роки Греція не брала участі у військовій організації НАТО через напружені відносини з іншим членом блоку - Туреччиною.
Друге розширення Альянсу відбулося 9 травня 1955 року, коли до НАТО приєдналася Західна Німеччина. У 1954 році до НАТО пропонував приєднатися СРСР, але його пропозиція була відхилена.
Третє розширення НАТО відбулося 30 травня 1982 року: до Альянсу приєдналася Іспанія. У 2001 році, коли цією державою почали керувати соціалісти, Іспанія вийшла з військових органів НАТО, хоча і входить до самого Альянсу.
Четверте розширення НАТО включило приєднання до договору трьох нових членів - Угорщини, Польщі та Чехії. Цей крок був зроблений Альянсом 12 березня 1999 року.
П'яте і наймасштабніше розширення НАТО датується 29 березня 2004 року. Цього дня до договору приєдналися Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія та Естонія.
Станом на сьогоднішній день до НАТО входять 26 держав.
