Сухий: «Тимошенко намагається приборкати свою стервозність»

Цього року «День дурня» Україна провела у товаристві американського президента. Через таку легендарну подію у столиці перекрили весь центр, встановивши на кожному розі постових. Більше того, людей, які живуть на головних вулицях Києва, попередили, що американські снайпери стрілятимуть без попередження, якщо помітять щось підозріле. Наприклад, людину з фотоапаратом або чимось, що подібним до зброї на балконі. Може, навіть зі шваброю – мало що у голові та з зором у працівників американських спецслужб?! Тобто Бушу створили всі умови, щоб він зміг спокійно поспілкуватися зі своїми «оранжевими друзями» на улюблені теми, зокрема, НАТО. Напередодні Бухарестського саміту це питання як тільки можна актуальне. Заради цього і завітав до нас «старший брат». Народний депутат України із ПР Ярослав Сухий припускає, що крім цього, по ходу, президент США вирішив перевірити, куди ж поділися гроші, які «з панського плеча» були виділені Україні на розвиток демократії. Про це і поточну політичну ситуацію в країні він розповів в інтерв'ю кореспондентові ForUm’у.

- Ярославе Михайловичу, у вівторок кілька голосувань, зокрема, з кадрових питань у черговий раз показали, що в коаліції, як і раніше, немає єдності. У такому разі, як довго вона проіснує?

- Я Вас хочу трішки поправити: нинішнє голосування показало, що у нас і коаліції немає, як і людей, які дійсно хочуть взяти на себе відповідальність. Мені не зрозуміла така коаліція, яка діє методами опозиції.

Це голосування показало, що вся ця ідея була фальшивою наскрізь. Пригадайте, як вони «піднімали мертвих з труни», як притягали тяжкохворих до парламенту, щоб обрати Тимошенко прем'єр-міністром. Вся їхня сила пішла на цей «свисток».

Безумовно, ми могли підтримати своїми голосами кадрові призначення. Ми виступаємо за те, щоб люди працювали відповідно до закону і Конституції. Але хай коаліція покаже свої сили. Скільки можна?! Бюджет приймали за рахунок комуністів, а дострокові вибори у Києві призначали з КПУ і Литвиним. Даруйте, у нас не відбувся головний процес структуризації суспільства щодо міри відповідальності, який передбачений Конституцією.

Думаю, те, що відбувається, триватиме недовго і закінчиться, скоріш за все, восени новими виборами.

- Але Тимошенко на те і розраховує, щоб у коаліції були суперечки і незгоди, щоб потім знову заявити: «Мені не дають працювати».

- Вона представляє «біле братерство». Всі решта – погані. Тут Ви правильно помітили: їй сьогодні потрібен привід, причому гучний, щось має зірватися чи відбутися. Вона скаже: «Ця ВРУ не працює, а у мене багато законопроектів, я не можу їх провести, тому нічого не виходить».

Я не можу на 100% стверджувати, чи зацікавлена Юлія Володимирівна в тому, щоб парламент не працював. У вівторок у залі вони всі були. Проблема, мені здається, в іншій частині коаліційного блоку – НУ-НС. Спочатку було зрозуміло, що там, де 2-4 і більше партій, завжди виникатимуть внутрішні тертя. Це, до речі, не демократія, а звичайний безпорядок.

- Чи зможе Тимошенко спровокувати ці дострокові парламентські вибори, про які Ви говорите? Вона вже про це не раз натякнула.

- Зробивши один раз, вона зможе і другий. 150 добровольців-«самообрізанців» вона завжди собі знайде. І ми знову отримаємо недієздатний парламент. Але Тимошенко на це не піде, тому що вдруге це вже буде не трагедія, а фарс. Вона це чудово розуміє.

- Тому що у такому разі їй не бачити президентського крісла?

- У такому разі вона представляється як деструктивна, скандальна, авантюрна, істерична сила. Такий Президент нам не потрібний.

Тимошенко останнім часом у виступах намагається приборкати свої гнів, норов і стервозність, говорить дуже м'яко, поволі й тихенько, але відчувається, що це їй дається з величезним трудом.

- Увесь минулий тиждень Юлія Володимирівна присвятила 100 дням своєї роботи. Чи не дуже гучний захід для такого нетривалого терміну?

- Це називається фальстарт. Піар-акція навколо 100 днів показала, що вони рано стартували. Хвалитися нічим. Тим більше, коли люди бачать одне, а чують інше – ще гірше. Краще б говорили правду. Заявляти про те, що у нас спостерігається зростання виробництва, просто безглуздо. Якщо росте виробництво – падають ціни. Це залізний закон.

Вона говорить, що вирішить бензинове питання, коли ціна на нього вже більше 6 грн. Але справа навіть не у цьому. Бензин же не вітчизняного виробництва. Вона робить те, що і в 2005 році. Ця, якась патологічна, ненависть до свого виробника є «родимою плямою» так званих демократів.

100 днів – це звичайний піар. Про них взагалі-то мають говорити не Тимошенко і члени уряду, а експерти, політологи, профспілки і прості люди.

Термін роботи уряду показав, що повернення внесків – це авантюра і брехня. Ми у комітеті підрахували, що ця невиплата 1000 грн. у повному об'ємі, яка спостерігається по Україні, комусь за короткий період часу дала 220 мільйонів грн.

- Тимошенко присягається, що це провина не її команди.

- Я пам'ятаю, коли заарештували Лазаренка, Тимошенко теж говорила, що вона не має до нього ніякого відношення. Але у нас сьогодні на руках рішення судів, де чітко вказано, хто шахрай, і хто посібник Лазаренка. Там вказані прізвища. Хай судиться з американським судом.

- А який найголовніший недолік роботи уряду?

- У роботі нинішньої виконавчої гілки влади один головний недолік – це безсистемність і відсутність комплексності. «Латання дірок» - це не система. Особливо у сфері соціальної політики. Мене це завжди злить. Я смію стверджувати, що вже став більш-менш фахівцем у цій сфері. Коли ми намагаємося зробити щасливим вчителя, відбираючи гроші у медика, це не вирішення проблеми. Коли ми намагаємося відібрати пільги, щось відшкодувавши грошима – це дурість, тому що це ображає людину, яка розуміє, що заслужила цю соціальну виплату.

Колись на нашій фракції, а потім на політраді була розмова про повернення заощаджень. Адже ми могли видавати не по одній, а по п'ять тисяч. Ми залишили уряду Тимошенко 24 мільярди запасу. За такий період часу «розтринькати» ці гроші може тільки жінка. Так ось ми могли видати по п'ять тисяч, і на перевиборах забрати велику частину залу ВРУ. Але чи до лиця це солідним політикам, прагматикам, реалістам, коли б ми знали, що за це «щастя» доведеться потім усім разом розплачуватися?!

- Партія регіонів не жалкує про те, що свого часу не погодилася обійняти посаду віце-прем'єра в уряді Тимошенко? Можливо, тоді ви б могли більше впливати на ситуацію?

- Я Вам назву одну цифру. Для того щоб сьогодні негайно підняти всім пенсії на 100 грн., нам потрібно 20 мільярдів. Де їх узяти? З бюджету. А є інший шлях – вкласти їх в економіку, запрацювати і віддати у вигляді платежів, зарплат і соціальних відрахувань на пенсійне страхування. Ось чим ми відрізняємося – ми думаємо про завтрашній день, а люди, які прийшли до влади, думають про сьогоднішній.

- Парламент досі не розглянув бюджет, що потрібно було зробити ще у лютому.

- Ми прийняли закон про бюджет на 2008 рік з єдиною метою – поганий закон краще, ніж беззаконня, повіривши обіцянкам, що у першому кварталі будуть внесені зміни і доповнення. Наш комітет і народні депутати з вказівкою конкретних джерел наповнення вносять зміни до закону про бюджет на 2008 рік. Але він все одно не розглядається. Я поясню чому: не вистачає грошових ресурсів. Те, що сьогодні «сім шкур деруть», стягуючи податки, це не вихід із ситуації. Я в студентські роки в одеському трамваї бачив цікавий напис на вікні. Замість звичайного «Не висовуйте голову» було написано «Висовуй, висовуй, подивимося, що ти завтра висунеш». Тому сьогодні можна сказати: «Деріть, деріть, подивимося, що ви завтра здерете».

- Можливо, Тимошенко не подає бюджет до парламенту, розуміючи, що найближчим часом її чекає відставка?

- Мені нічого не зрозуміло. Чому сьогодні Юлія Володимирівна нервує і психує? Тому що така пауза щодня додає плюси тіньовому уряду. Як би ми погано не думали про простого українця, він все-таки любить правду. Коли ми йому скажемо неприємну правду, він злитиметься, але потім зрозуміє і скаже: «Спасибі, що розповіли». Брехати довго не можна. Можна одного обдурити. А довго дурити весь народ дуже складно і важко. Тому, напевно, вона сьогодні нервує і не вносить до ВРУ навіть програму діяльності уряду. А ми не розуміємо – у них же 227 голосів. Вносьте, голосуйте.

- Не вся «Наша Україна» готова голосувати.

- Мене це не колише. Це ж все «майданники». Ну, все, робіть щасливе життя.

- А Юлія Володимирівна говорить не про «майданників», а про своїх «кучмістів», які, за її словами, найкращі у світі.

- Милі сваряться – тільки тішаться. Найпаршивіше те, що у нас на очах при чинному парламенті відроджується авторитаризм у гіршому сенсі цього слова. Нічого хорошого найближчим часом я не чекаю.

Інфляція сьогодні стала інфляцією очікування. Це перший передвісник гіперінфляції. Подивіться, що робить народ – розгрібає цукор, муку, крупу, сіль. Вони що, падатимуть у ціні? Ні, навпаки, будуть рости. Я говорив і говоритиму: за популізм завжди розплачувався і розплачуватиметься народ.

- А якщо припустити, що народ, дивлячись, що творить Тимошенко, все-таки у ній розчарується, які шанси у Януковича стати Президентом?

- Як не парадоксально, але з кожним днем перебування Тимошенко при владі шанси Януковича ростуть. Так було у 2006 році, коли дуже поспішили Партію регіонів «списати з рахунків».

Зростатимуть шанси і Януковича, і лівих сил. Якщо будуть перевибори, напевно, у сесійній залі ми побачимо іншу картину.

- Судячи з усього, до перевиборів буде добре пропіарена і нова політична сила Балоги «Єдиний Центр». У Тимошенко вже порадили Віктору Івановичу не займатися речами, які закінчуються на «…єц». Ви як думаєте, які перспективи цього проекту?

- Коли тільки починалися процеси дроблення і виходу лідерів із партії «Наша Україна», я їм пригадав історію «Трудової України». Я був у витоків створення фракції цієї політичної партії у третьому скликанні. Була дуже симпатична сила з симпатичними гаслами і відомими людьми – Тігипком, Табачником, Шаровим, Богословською, Кужель, Мірошниченком, не кажучи вже про Сухого. Але коли вирішили цей проект прикрити і створити новий, я відразу пояснив, що це зробити неможливо, поцікавившись: «На який електорат ви розраховуєте?».

Я питав у апологета цього нового «ЄЦ» або «Гарту», як вони хотіли назватися, на яке електоральне поле ви розраховуєте, де збиратимете «урожай», що сьогодні «посіяли»? Ви знову будете на Західній Україні? Там і без вас «задушливо». Скільки ж можна дурити цих людей?!

Я не думаю, що у цього «ЄЦа» є якась перспектива. Якби Президентом був Кучма, то у цей «ЄЦ» зараз побігли б усі.

- Судячи з усього, з «Нашої України» побіжать у БЮТ, а не в «Єдиний центр».

- Я теж так думаю. І це добре. Нам усім треба вчитися. Те, що інші європейські країни проходили сотні років, ми повинні пройти за короткий період часу. Нам потрібний досвід. Як говорив мудрий Ленін: «Вивчати маси потрібно на власному досвіді».

Це як у сім'ї: як би ти не хотів поліпшити життя своїх дітей, вони самі мають «набити шишки». Ось тоді відразу згадуємо наших батьків, як вони нам говорили, а ми махали руками.

- Ярославе Михайловичу, суспільство зійшлося на думці, що Буш приїхав до України напередодні саміту в Бухаресті, щоб продемонструвати країнам-членам НАТО, що потрібно ухвалювати рішення про приєднання України до ПДЧ. Ви теж так вважаєте?

- Я у залі від «БЮТівців» чув: «Приїхав американський тато до свого американського зятя. Нічого тут страшного немає. Він приїхав подивитися, як зять живе».

Є інша точка зору. США виділили 300 мільйонів доларів на зміцнення демократії в Україні. Це офіційна цифра, озвучена Бушем. Більше 20 мільйонів доларів виділив Борис Березовський на конкретні справи. Є у мене побоювання, як би Буш не почав нетактовно запитувати, куди гроші поділися, тому що Березовський так і не дочекався пояснень. Якщо хоче подивитися, як тут демократія – будь ласка. Хай поспілкується з простими людьми, але без снайперів. Вони йому розкажуть, що вони думають про НАТО.

Звичайно, це моральна підтримка Україні, це бажання показати Франції і Німеччині те, що вони глибоко помиляються, що український народ за НАТО, але просто не розуміє свого щастя.

- Багато хто жартує на тему того, що Буш приїхав до нас 1 квітня – у День дурня».

- Ми розумні українці і розуміємо, що для нас це висока честь - зустрічати президента такої великої країни, світового «жандарма», як США. Ми на прикладі Америки і Буша маємо вчити наших дітей, якою не повинна бути країна і яким не повинен бути президент. Тому що країна, в якій живуть такі розумні і працелюбні люди, перетворилася на ту, яку сьогодні ненавидять всі.

- Буш відкрито заявляє про своє бажання бачити Україну в НАТО. Що буде на саміті у Бухаресті?

- У Бухаресті Україна знову стане «розмінною монетою» геополітичних, масштабних процесів. З одного боку, бажання європейських «важкоатлетів» Німеччини і Франції створити свою європейську систему колективної безпеки, куди включити Росію і Україну, і таким чином хоч якось звільнитися від опіки «старшого брата» США. З іншого боку, Америка, яка не захоче відмовитися від «старого світу».

Я все-таки сподіваюся, що переможе здоровий глузд.