Тема НАТО міцно нависла над Україною. Політичні баталії з блокуванням трибуни плавно перейшли в очікування Бухарестського саміту. Навіть Джордж Буш вшанував країну своїм візитом напередодні розгляду питання про приєднання України до ПДЧ. Прихильники НАТО сподіваються на допомогу американського Президента, супротивники Альянсу влаштовують мітинги і стверджують, що Європа не захоче псувати відношення з Росією і не візьме Україну в НАТО. Крапку, або, можливо, кому, в цьому питанні поставить Бухарестський саміт.
Чим загрожує Україні вступ до альянсу, про українсько-російські відносини і про можливе блокування трибуни парламенту розповів кореспонденту ForUm’у народний депутат України VI скликання, член НУ-НС Ярослав Кендзьор.
- Ярославе Михайловичу, чи можна прогнозувати наслідки прибуття американського Президента в Києві? Чи вплине це на рішення Бухарестського саміту?
- Я розраховую на сприяння Джорджа Буша в питанні приєднання України до ПДЧ. Вплив США в структурі НАТО дуже істотний, тому позиція Сполучених Штатів значно вплине на позицію решти членів альянсу.
Багато супротивників НАТО говорять про якусь агресивність з боку Альянсу. Але елементарний аналіз останніх років показує, що агресором по відношенню до України виступає РФ. Прикладів більш ніж достатньо. Це і острів Тузла, і безпардонне втручання Росії у внутрішні справи України, повчання, на якій мові нам говорити і як відноситися до своєї історії. На заході Україна межує з країнами, які вже є членами НАТО. Ми не маємо з ними жодних проблем. Україні потрібно якомога більше наблизитися до вступу до північно-атлантичного альянсу, щоб піти з-під впливу Москви.
- У НАТО всі пересварилися через Україну. Росія ж загрожує санкціями, якщо ми приєднаємося до ПДЧ. Можливо, нам варто відступити?
- Я не бачу особливих сварок у Європі. Звичайно, у деяких країн є своя позиція. Франція, Німеччина, Нідерланди не хочуть сваритися з Росією. Але, мені здається, таким сильним країнам не варто боятися криків Москви. Європа повинна зрозуміти, що вирвати Україну зі сфери впливу Росії, в її інтересах, тоді їй самій спокійніше житиметься.
Аналізуючи все сказане, можу сказати, що якщо Україна і не приєднається в квітні до ПДЧ, то отримає на Бухарестському саміті дуже прозорий сигнал на те, що це трапиться, наприклад, у другій половині цього року.
Що стосується санкцій, то це абсурд. Куди дівати Росії свій газ? Ірак, Іран і Середня Азія мають свої запаси енергоносіїв. У РФ є тільки один ринок збуту – Європа. Вони можуть тільки спалювати свій газ самі і гріти ним повітря або закачувати його в підземні сховища, але це колосальним чином відіб'ється на їх економіці.
Зараз з Україною відбувається щось подібне тому, що відбувалося з балтійськими країнами: Естонією, Латвією і Литвою. Коли ці країни подали свої заявки на членство в НАТО, РФ загрожувала їм численними санкціями. Це були і економічна блокада, і перекриття постачань газу і нафти. Але як тільки ці країни витримали агресивний натиск, стали членами Європейського Союзу і увійшли до НАТО, Росія відмінила санкції. Вона зрозуміла, що мати проблеми з однією країною НАТО, значить, мати проблеми зі всіма членами альянсу. Аналогічно повинна поступити і Україна. Хоча, звичайно, в цьому випадку нам потрібно готуватися до переходжу на ринкові умови торгівлі енергоресурсами з Росією.
- І все таки, Росія лякає Україну ракетами, які вона націлить на нашу територію у разі вступу України в НАТО.
- Зараз в Україні є одна іноземна база, це Чорноморський флот РФ. Поки що Росії немає на кого націлювати ракети. Якщо змоделювати ситуацію, при якій Україна стане членом НАТО, саме від України залежить, чи дасть вона дозвіл Натовським базам розташовуватися на своїй території чи ні. Якщо все-таки погодиться, то цю базу потрібно буде поставити на кордоні з Росією, в Харківській або Сумській області. Нехай тоді РФ націлює свої ракети на цю область.
Здається, ми дуже багато говоримо про те, дозволить чи не дозволить нам щось Росія. Адже ми суверенна держава, і ці розмови виглядають абсурдно. Нехай РФ хоч на голові ходить, ми повинні враховувати тільки свої національні інтереси. Коли Росія побачить рішучість нашого керівництва, то припинить свої крики.
- Чи можливо на грунті НАТО чергове блокування трибуни, як на це вже натякнули комуністи?
- Це цілком можливо. Але, повірте, якщо ще місяць-два не працюватиме Верховна Рада, дивідендів від цього ні «регіонали», ні комуністи не отримають.
- Чи буде на цьому тижні розглянуто питання про зміну глав ФДМУ, генпрокурора і глави СБУ?
- Кадрові питання на цьому тижні навряд чи будуть розглянуті. Нам потрібно завершити ухвалення тих законопроектів, які були вказані в коаліційній угоді. Якщо я не помиляюся, сьогодні їх прийнято тільки чотири, останні розглянуті в першому читанні, ще три-чотири законопроекти чекають свого розгляду у Верховній Раді. Тільки після цього парламент зможе приступити до кадрових питань.
Якщо ФДМУ працює в рамках Конституції, потрібно відкинути чисто партійний принцип того, що Валентина Семенюк належить до СПУ. Тут повинна бути знайдена домовленість між Президентом і прем'єром. Не варто виносити це питання на суд громадськості. Було б краще, щоб він був вирішений у закритому режимі. Мені б хотілося, щоб Президент, Кабінет міністрів і парламент залишалися єдиними.
- Як ви вважає, скільки Юлія Тимошенко протримається на посту прем'єра? Ющенко її нещадно критикує... Януковича, наприклад, він критикував менше, ніж її. Коли варто чекати відповіді Юлії Володимирівни?
- Думаю, Тимошенко залишатиметься на посту прем'єра, поки Кабінет міністрів справлятиметься зі своїми обов'язками. Ну і, звичайно, якщо не буде таких «феєрверків», як з нагоди 100 днів роботи Кабміну. Здається, недоречно зводити в ранг геройства досягнення будь-якого чиновника. Проблеми потрібно вирішувати тихо і професійно.
Я маю відомості про те, що економіка країни зараз не в кращому стані. Але про це ніхто вголос говорити не хоче. Може трапитися, що ще через сто днів правління Тимошенко нам доведеться зупиняти торгівлю через те, що не буде чим давати здачу. Тому я побажав би українському уряду педантично вникати в кожну економічну, фінансову, соціальну проблему і знаходити найоптимальніший варіант її рішення. Не важко себе похвалити. Мудрість у тому, що б мовчати, а люди тебе хвалили.
Що стосується відповіді Тимошенко, то зараз вона зайняла мудру позицію. Юлія Володимирівна заявила, що у неї вистачить терпіння слухати критику Президента. Але хотілося б, щоб відповідями прем'єр-міністра були не «обгризання», а вирішення проблем, які критикуються.
Ганна Гончаренко
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
