Так от, виявляємося, чому ми так погано живемо!.. Пам'ятаєте, роки три тому дехто зі сцени Майдану освічував нас, недотеп: мовляв, в усіх наших бідах винні «кучмісти». Під це визначення виступаючі відносили всіх тих, хто з ними на той момент був не згоден. І що ж? Через три роки якась Юлія Тимошенко, яка клеймила на Майдані «кузчмізм», заявляє нам, що бере у свою команду кращих людей, які працювали у владі за часів президентства Леоніда Кучми.
«Мої кучмісти – найкращі у світі. Вони роблять те, що потрібно країні. Вони потрапили в команду, в якій вони у форматі», - заявила з цього приводу Юлія Володимирівна. І додала, що багатьох надзвичайно талановитих людей «кучмізм просто зламав і зіпсував».
Вам не завидно, Балаганов? Мені завидно. Людині випало народитися у потрібний час у потрібному місці. Вірніше буде сказати , випало жити і працювати в епоху первинного накопичення капіталу (а також усіх супутніх цьому накопиченню якостей, наприклад, нахабства). Уявляєте собі, якби Юлія Володимирівна народилася у той же час, але в іншому місці? Наприклад, на Кубі. Або у Білорусії. Або навіть у КНДР. Ось там цю талановиту пані напевно б «зламав і зіпсував» який-небудь «фіделізм». І доля її склалася б самим рядовим чином. Стала б яким-небудь інженером. Або ткалею.
Є ще у Юлії Володимирівні щось таке, про що Лесток у «Гардемаринах» колись сказав Бєлову: мовляв, бреше і навіть не червоніє. Ні, я, звичайно ж, ні в якому разі не хочу сказати, що така поважана людина, як прем'єр-міністр України Ю.В. Тимошенко, бреше. Що ви! Юлія Володимирівна лукавить. Тільки і всього. Жінці дозволено. Та і який дурень, хотів би я знати, відповів би прямо на запитання у дусі «чому у вас працюють люди Кучми?» Та яка вам різниця! Працюють і працюють. Хай працюють. Головне, що вони «у форматі». Правда, що це за «формат», знає, видно, лише лідер БЮТ.
Взагалі, в БЮТ зібралися особи дуже навіть цікаві. Ось взяти, наприклад, Томенка. В той час, як його колеги-нардепи відрощують животи а-ля дев'ятий місяць вагітності, Томенко грає у баскетбол, теніс і в щось там ще. Краще б працював, звичайно. Ну, та це лірика. Так ось, до чого я пригадав про Томенка: цей громадянин буде по вихідним вести у ранковому ефірі телепередачу під шикарною назвою «Почни нове життя». Мета програми – заохочувати населення до занять фізкультурою і спортом. Ось же який молодець! Правда, не всі мою думку розділяють. Так, на одному з форумів прочитав одне порівняння... може, не зовсім коректне, але ризикну і процитую: «…це те ж саме, як Жданов у блокадному Ленінграді займався фізкультурою, щоб зігнати жирок». Ну, ви зрозуміли, що саме хотів сказати автор цього поста.
Або, скажімо, Пинзеник. Вже одним своїм прізвищем ця людина могла б знайти собі світову славу. Але він ще – на нашу біду – міністр фінансів України. Та про конкретну шкоду, яку Пинзеник завдав рідній країні, ми поговоримо якось пізніше, а ще краще – залишимо цю прерогативу нащадкам. Зараз же пригадаймо чудову фразу, яку міністр видав минулого тижня, коментуючи падіння курсу наявного долара: «Якби у мене була можливість, я б купував долари».
Ну, що сказати. Прибіднюється людина, ой як прибіднюється. Все ж таки міністр фінансів не касир, щоб гроші крізь нього проходили, і нічого у кишеньці потайному не залишалося. Одна зарплата глави Мінфіну чого варта! Отже, можливість купувати долари у Пинзеника є. А ось щодо бажання - не знаю. Люди з такими… характерними, чи що, вусами за визначенням повинні любити не долар, а національну валюту. Мовляв, раз ми українці – то все у нас має бути українське. І мова, і культура і все-все-все. До речі, треба частіше керуватися цією логікою. І на її підставі заборонити нашим поважаним патріотам зберігати гроші у доларах, їздити на німецьких машинах і відпочивати у Швейцарії. Ні! Тільки гривня, тільки «Таврія», тільки Карпати. По-іншому і бути не може!..
Але це, так би мовити, в теорії. А на практиці великий любитель розкішних автомобілів марки «Мерседес» (ау, Івченко!..) Вінський, який волею долі та виключно через непорозуміння став міністром транспорту і зв'язку, згадує про свій «патріотизм» тільки там, де це потрібно. Йому потрібно. І – за дивним збігом обставин – його безпосередньому керівництву. Ось і вирішив Вінський вилити нам на голову чергову порцію. україномовного продукту. Коротше кажучи, у міністра виникла геніальна ідея перевести транспортне господарство на «мову». Щоб оголошення про прибуття-від'їзд поїздів на вокзалах звучали тільки українською мовою. Щоб на ній же демонструвалися фільми у потягах. І музика у вагонах щоб на українській була. Ні, про місця з табличками «Тільки для україномовних» мова поки що не йде. Поки що.
Все-таки Вінський – порядна сволота. Вже краще б пересадив усіх українців на такі любимі ним німецькі лімузини. Як-не-як, це теж транспорт. Я б навіть сказав – засіб пересування.
Сміятиметеся. Через пару днів Вінський той злощасний наказ скасував. Вірніше, не скасував, а вніс до нього поправку. Замість «виключно українською мовою» написав «згідно з законодавством». Ось хитрун! Мовляв, я тут ні при чому, це все вони, автори законів, я лише слухняний виконавець їхньої волі. І якщо коли-небудь у цій країні введуть статтю КК за насильницьку українізацію, Вінський під неї – на жаль – не підпаде. А шкода.
Ні, ви не дивуйтеся. У нас в країні все може бути. І чого завгодно може не бути. Наприклад, чи може популярний у вузьких колах гуморист писати тексти промов президентові? У нас – може. Тим паче, що це не якийсь там «москальский» Задорнов, а «суто» український Юрко Позаяк. Він же – автор «Думи про слоника». Твору, який заслуговує на те, щоб його процитувати:
«Слоника замучили
Кляті москалі,
Похилився слоник
Хоботом к землі:
Прощавай же, Україно,
Ти ж мій рідний краю!
Безневинно молоденький
Слоник помирає!
Гей! Гей!»
Ось так. Вони з Ющенком знайшли один одного. «Хвиля і камінь, вірші і проза, лід і пломінь». Не вистачає їм хіба що баби Параски. Героїня Майдану Параска Королюк, виявляється, не проти на дозвіллі нацарапати пару-трійку комічних куплетів. Уже 40 сторінок наковбасила. І навіть спонсора знайшла, щоб цю збірку «вiршiв» видати (когось із БЮТу).
Уявляєте, як би продуктивно могло працювати тріо Ющенко-Позаяк-Королюк? Наприклад, зустрічати Буша колективним читанням спеціально складеного з цієї нагоди вірша. Або, скажімо, новорічні звернення до народу у віршах – це ж взагалі жерсть! А критика роботи уряду у формі матірних частушок?..
Все! Терміново беру уроки п'ятистопного ямбу.
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом