Постанову Верховної Ради України від 18 березня 2008 року, якою парламент призначив позачергові вибори київського мера і міської ради, можна називати по-різному. Прихильники прийнятої постанови однозначні зі своєю думкою: перевибори в Києві доцільні, перш за все, з політичної точки зору, з якої, до речі, виникає економічний результат – припинення розбазарювання дорогих київських земель. У супротивників рішення Верховної Ради свої аргументи, на одному з яких ми і зосередимося. Мова – про створення небезпечного прецеденту, коли головний законодавчий орган країни може «штампувати» подібні рішення, виходячи виключно з політичних інтересів тієї або іншої парламентської сили. А якщо врахувати, що на носі президентські вибори, то боротьба за встановлення впливу політичних партій на рівні місцевих рад розгорнеться зовсім не жартівлива.
Недивно, що першим у цю боротьбу вступив БЮТ: Юлія Тимошенко – один з основних претендентів на пост глави держави, а тому підтримка адмінресурсом «на місцях» нинішньому прем'єр-міністрові зовсім не буде зайвою. І вельми символічно, що наступ на місцеві органи самоврядування її блок вирішив почати саме з Києва. Хоча до голосування по горезвісній постанові передбачалося, що першим перед БЮТ ляже Харків – саме на першій українській столиці «сердечники» збиралися відточити технологію зміни влади «руками» Верховної Ради.
Зараз у Харкові основне протистояння по лінії Добкін/Кернес – Фельдман. Перші – при владі, їх підтримує Партія регіонів, яка в цьому регіоні має солідну підтримку електорату. Другий, за спиною якого стоїть БЮТ, лише має намір прийти до влади в місті. «Допомогти» Фельдману очолити Харків якраз і збирався БЮТ, ініціювавши створення тимчасової слідчої комісії Верховної Ради. Проте, депутату-бютівцю Олегу Ляшку не вдалося зібрати достатньо офіційних фактів зловживання владою Добкіним і Кернесом – про це свідчить його незрозумілий виступ з парламентської трибуни 18 березня. З цієї, зокрема, причини, питання про ухвалення проекту постанови про призначення перевиборів мера і міськради в Харкові не було навіть включене до порядку денного сесії. Хоча дійсна обставина провалу спроби зміни влади в «першій столиці» трохи інша: на захист «своїх» встали депутати-регіонали. І саме через їхню позицію, яка, до речі, була вдало підкріплена слабкими юридичними доводами бютівців, похід Тимошенко і К на Харків провалився. Крім того, нинішньому прем'єрові не вигідно загострювати суперечності з опозицією, яка у разі чого, може підставити ЮВТ своє плече - адже в парламентській більшості стабільності і монолітності не спостерігається.
Тому Юлія Володимирівна і вирішила зосередитися на Києві. Тим паче, що сам Леонід Черновецький неодноразово заявляв, що його не підтримує жодна з провідних політичних сил, а значить пожертвувати фігурою київського градоначальника могли практично всі без виключення. Практично – тому що в збереженні Черновецького на своєму посту був, як виявилось, зацікавлений Президент Віктор Ющенко і його оточення. Адже саме Секретаріат Президента став таким собі адвокатом столичного мера, коли робив спроби (правда, врешті-решт, безуспішно) захистити Черновецького від скидання. Спроби провалилися – дата виборів київського міського голови і міської ради призначена, а виборча кампанія де-факто і де-юре почалася.
Але це обставина, як виявилось, зовсім не гарантує Тимошенко закріплення в столиці України. Перш за все, тому, що сильного, харизматичного кандидата в мери Києва у Юлії Володимирівни в обоймі немає. Зараз говорять про Олександра Турчинова, як про можливого кандидата від БЮТ. До того ж Юлія Володимирівна вважає, що Турчинова, як висуванця від, за її словами, головної сили коаліції, обов'язково повинна підтримати парламентська більшість. Але для розкручування Олександра Валентиновича в столиці залишилося дуже мало часу. Крім того, абсолютно не факт, що персону Турчинова підтримає вся коаліція, оскільки вже ряд політиків із стану НУ-НС заявили про намір висуватися на пост мера. І є дуже велика вірогідність того, що Турчинов, якщо навіть буде висунутий як кандидат від коаліції, пролетить повз крісло мера. Ось цього ЮВТ допускати ніяк не можна – особливо якщо вона серйозно розраховує через неповних два роки прийти на Банкову як господиня.
Звичайно, Тимошенко могла б задовольнитися більшістю в Київраді, яка, до речі, могла б бути відновлена ще до перевиборів у столиці. Більш того, вона може значно поліпшити результат свого блоку в порівнянні з виборами 2006 року – це можна прогнозувати із зробленої Тимошенко вчора заяви про готовність очолити список БЮТ на виборах у Київраду. Проте, без «свого» мера, без «свого» глави Київської міськадміністрації, бютівська більшість приречена – їй доведеться або домовлятися з міським головою, або йти на відкритий конфлікт, паралізуючи роботу міської ради.
Схоже, що саме цей вірогідний «глухий кут» спонукав представників БЮТ у парламенті внести законопроект, в якому пропонується заборонити брати участь у позачергових виборах міського глави особам, чия діяльність на цій посаді стала причиною їх проведення. «Завдання цього закону – підвищити відповідальність мерів, відбити у них бажання зловживати службовим положенням і не дати їм шанс навіть подумати, що обрання на декілька років є для них своєрідною індульгенцією», - пояснив один з ініціаторів цього законопроекту Писаренко. У той же час депутат побічно підтвердив, що мета ухвалення даного проекту закону – гарантовано усунути Леоніда Черновецького від участі в перевиборах у Києві. «У тексті немає ні прізвища Черновецького, ні посилання на мера Києва. Але у разі ухвалення документа його норми, звичайно ж, будуть застосовані на наступних виборах мера столиці», - підкреслив Писаренко. У цьому – ще одне підтвердження того, що БЮТ абсолютно свідомо і послідовно виробляє технологію усунення неугодних керівників органів місцевого самоврядування.
Адже якщо ця законодавча норма (до речі, неконституційна, оскільки ущемляє права будь-якого громадянина України на обрання у владу) буде схвалена парламентом, то слідом за Києвом її можна буде застосувати в тому ж Харкові.
Або Сумах – ще одному місті країни, де Блок Юлії Тимошенко мав намір поміняти міського голову. Там депутати міськради, більшість яких складають бютівці, зробили днями невдалу спробу звільнити мера Геннадія Мінаєва, поставивши йому в провину «порушення законів України, прав і свобод громадян, що було підтверджено рішеннями судів, що вступили в законну силу». Причому, відмітьте - мова не про дерибан землі, як у Києві. Мінаєва звинуватили в незаконному звільненні працівників міськвиконкому. У відповідь на ці звинувачення мер заявив, що діяв у виконання рішень сесії і ніяких законів не порушував. «Якщо відправляти мене у відставку за моїх підлеглих, яких я звільнив, а вони потім відновилися по суду, то тоді можна відставити і Президента за аналогічні випадки з Жовтяком і Піскуном!», - сказав Мінаєв, відзначивши, що звільняв чиновників за рішенням сесії міськради. Коли ж для оголошення недовіри міському голові не вистачило одного голосу, і мер запропонував БЮТ, як основному ініціаторові його відставки, співпрацю, керівництво фракції цю пропозицію відкинуло. Чи свідчить це рішення бютівців про принциповість? Безумовно. Але принциповості іншого роду: у відповідь на пропозицію про конструктивну співпрацю на благо міста в сумському БЮТ заявили, що знову «ставитимуть питання про відставку Мінаєва». Тобто, головний кут тут поставлена доцільність встановлення повного контролю над виконавчою владою в Сумах. Чи є гарантії, що завтра таку ж принциповість БЮТ або інша політична сила, яка захоче поставити своїх людей на головні пости в органах місцевого самоврядування, не проявить схожу принциповість? Дозвольте засумніватися в цьому.
Втім, зброю для усунення неугодних мерів вже фактично розроблено. І її перший «залп» проміжної мети досяг. Але чи буде уражена головна мета - залежить від ряду інших чинників. Так, як ми встигли переконатися, Рада цілком готова ухвалювати політичні рішення такого роду. Проте, вони до цих пір не підкріплені законами, що дозволяють застосовувати згадану вище зброю максимально ефективно, без осічок. Мова – про зміну закону про вибори в місцеві ради, що стосуються введення другого туру, і ухвалення того самого законопроекту в авторстві Писаренка і К. Так, заступник глави Секретаріату Президента Марина Ставнійчук резонно відмітила, що парламент не спромігся спочатку змінити виборче законодавство, а тільки потім оголошувати вибори в Києві. Підгонка ж закону під перевибори, за її словами, загрожує виникненням правової колізії, яку можуть використовувати в своїх інтересах супротивники виборів міського або сільського голови в два тури. Але усунення даної колізії – справа техніки. Важливе інше – представник СП підтвердила, що Президент не заперечує проти введення норми про два тури на місцевих виборах. Чи означає це, що слідом за БЮТ і політична сила, близька до Віктора Ющенка, може піти по уторованій Юлією Тимошенко доріжці?
Якщо так, то про масштаби воєн за владу і вплив на місцевому рівні можна тільки здогадуватися.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом