«Дожили. Муки в місті на чотири дні», - говорив герой Ільфа і Петрова перехожим. Ті недовірливо підкручування вуси, вступали з Полєсовим у суперечку і посилалися на «Старгородську правду». Довівши, як двічі два — чотири, що муки в місті скільки завгодно і що нічого влаштовувати паніку, громадяни бігли додому, брали всю готівку і приєднувалися до борошняної черги. У два дні Старгород був охоплений продовольчою і товарною кризою».
Як створити паніку? Дуже просто. Досить найняти двох-трьох бабусь, які колеситимуть містом на трамваї і щосили голосити про те, що «завтра м'ясо буде по сто гривень за кіло». Про це вони, звичайно ж, «чули по радіо». Над бабульками потішатимуться, знущатимуться і все таке інше, але зерно сумніву нема-нема, та й упаде на благодатний грунт морально нестійких громадян. І дістануть вони заначку, і побіжать з нею на базар…
Роль бабульок-провокаторів на минулому тижні взяла на себе Партія регіонів. Спочатку, однак, було слово. І слово це сказала прем'єр Тимошенко. Спочатку Юлія Володимирівна повідомила співгромадянам секрет Полішинеля, мовляв, зростання цін на бензин – це загальносвітова тенденція. А потім додала, що дехто (зрозуміло, хто) обов'язково використовує цей факт в своїх корисливих цілях: «дивіться, мовляв, яка Юля погана, ціни на бензин підвищила».
І «регіонали» повелися, повелися на цю простеньку, загалом, фішку. Прес-служба ПР у відповідь на заяву БЮТ порекомендувала українцям, цитую, «заливати бензин у вільні каністри». Цього виявилося достатньо, щоб на паливному ринку почалося чортзна-що.
У суботу автор цих рядків вирішив рвонути на власному диві вітчизняного автопрому до тещі. Їхати всього нічого - якихось дві-три години. І що ж? А ось що: за цей короткий проміжок часу ціна на так любимий моєю купою брухту 92-й бензин зросла з 4,85 грн за літр до 5,50! І газ відповідно – з 3,10 до 3,90. Як вам? Ні, словами це не передати: кожна нова заправка по дорозі «повідомляла» нам нові ціни на паливо. При цьому, не дивлячись на вихідний день, народ шикувався у черзі до АЗС, щоб «встигнути заправитися за старою ціною».
Загалом, марення якесь. Таке враження, що весь цей гармидер з цінами нам просто сниться. І, здається, варто тільки іншій людині ущипнути тебе за яку-небудь частину філе – примару як рукою зніме. Дзуськи! Ласкаво просимо в реальний світ, мої маленькі «українчеги»!..
На тлі бездарних бютівських «економістів» укупі з тими «регіоналами», що ллють воду на їхній млин, абсолютно фантастичним виглядає новий указ президента Ющенка № 207/2008 «Про святкування 350-ліття перемоги війська під керівництвом гетьмана України Івана Виговського у Конотопській битві». Ось вже де реальна жерсть! Ні, щоб порядок на ринку нафтопродуктів навести – так гарант знову за старе узявся. Заборонити йому, чи що, читати «розсекречені історичні документи»?...
Масштаб заходів щодо святкування Конотопського побоїща (так-так, слово «битва», на мій погляд, не відображає дійсної величі цієї славної перемоги) вражає: фестивалі, «наукові» конференції, «поглиблене вивчення» у вузах, створення документального фільму (!) і навіть – спорудження меморіального комплексу. Про усяку дрібницю на зразок «перейменування в установленому порядку вулиць, проспектів, площ у населених пунктах України, військових частин, учбових закладів на честь перемоги у Конотопській битві гетьмана України Івана Виговського, інших видатних воєначальників і учасників бойових дій у Конотопській битві» й говорити не доводиться.
А все чому? А тому, що в тій битві посібник польських окупантів пан Виговський розбив не кого-небудь, а «клятих москалів». І це, як не крути, чудовий привід «освоїти» купу бюджетних коштів, попутно привласнивши з них «неабияку» суму. Який же скульптор відмовиться від такої смачної шабашки, як спорудження кінного бюста Виговському? А який журналіст не напише за сотню-другу про «козацьку доблесть» і «славу української зброї»? Та я вас благаю! Адже недаремно кажуть, що бабло перемагає зло. От так і у нас. Для повноти картини не вистачає хіба що випустити ювілейне пиво («Конотопське») і пам'ятні медалі, інкрустовані стразами Сваровськи («За взяття Конотопа»).
Після таких ось указів уже не дивуєшся, коли читаєш у новинних стрічках інформашки ніби «в Одесі встановлять пам'ятник предкові Ющенка». Насправді, чому ж тут дивуватися. Адже гетьман Калнишевський за умовчанням є «видатною постаттю нашого минулого». Тільки навіщо ж ЙОМУ пам'ятник ставити? Мене, зізнатися, завжди розчулювала ця межа професійних лизоблюдів – тримати марку і гостро відчувати ту грань, після якої об'єкт лизоблюдства може «схаменутися» і усвідомити, що йому попросту безбожно лестять. Так от, якщо б не цей лизоблюдський інстинкт самозбереження, я міг би голову дати на відсіч, що в Одесі поставлять пам'ятник не «видатному» гетьманові, а відразу - його не менш «видатному» нащадкові. До речі, ви вже чули, що Одеса – це колиска українського козацтва? Що, ще ні? Нічого, не турбуйтеся. Скоро вийде черговий підручник Кульчицького, де вам популярно про це розкажуть.
Або така фішка: у Сумах вирішили назвати сквер, цитую, «сквером пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років». Це місцеві депутати виділилися. Які красені, а? Сквер – це ніби як місце відпочинку городян, там прийнято гуляти з дітьми, веселитися. Не знаю, як ви, а я б у сквер з такою страшною назвою не пішов би. При всій пошані до пам'яті загиблих.
Не хочеться закінчувати на мінорній ноті. Хочеться, дуже хочеться світла в кінці тунелю. Вото-то навряд чи замерехтить, але сподіватися треба. Як мовиться, сподіватимемося на краще, а гірше саме прийде («а ми його віником!..»). До речі, за останніми даними, воно не прийде, а прилетить. На літаку.
Без жартів. 1 квітня до України прибуде сам Джордж Буш. Молодший, природно. У Джорджа Джорджовича насичена програма візиту – зустрічі з Ющенком, Тимошенко і так далі. Знаючі люди стверджують, що Буш приїде умовляти нашу еліту якнайскоріше вступати в НАТО. Проте ж, як повідомляють наші довірені джерела у Держдепі США, справжня причина візиту полягає в іншому. Буш нібито входить до числа головних претендентів на роль гетьмана Виговського у новому фільмі Юрія Ільєнка «Конотоп. Перезавантаження».
Побажаємо містерові Бушу удачі. Це навіть добре, якщо він стане переможцем Конотопського кінотендеру. А то наші містечкові лицедії горло один одному перегризуть за право зіграти чергового «героя нації».
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
