Ні дня без газу – це девіз не мінералки, але уряду Тимошенко. Ось ніяк не вдається Юлії Володимирівні позбутися прізвиська «Газова принцеса». Тільки-тільки почали забувати – бац! – новий газовий конфлікт. І все через небажання української сторони платити. Ні, можна, звичайно, думати, що все це підступи російського імперіалізму, але… Знаючи наших «дiячiв», думаєш тільки про одне.
До речі, вірний зброєносець ЮВТ Шкіль на минулому тижні зайвий раз підтвердив мою здогадку про повну неспроможність бютівців у газовому питанні. Так от, у відповідь на заяву Росії про зменшення тиску в газовій трубі на 25%, цей громадянин сказав приблизно наступне: «Не знаю, наскільки глибоко зараз вивчається фізика в середній школі. Коли я в ній вчився, фізика була одним із найважливіших предметів. Тиск газу в трубі можна зменшити на 25 відсотків, але це ні на що не вплине. Коли ви відкручуєте воду в крані, ви замислюєтеся, з яким тиском тече вода? Тече газ до України – все, а ці 25 відсотків – це залишки пропаганди, не більше».
Цитата дослівна. Ну, що можна сказати? Мабуть, Шкіль вважає, що Україну і справді населяють барани, що не знають фізики. Але суть не в цьому. А в тому, що Шкіль, видно, теж входить до їх числа. Бо людині, яка хоч трохи уміє думати, зрозуміло, що об'єми прокачування газу через якусь трубу з тиском, скажімо, у 10 атмосфер, відрізняються від об'ємів прокачування через ту ж трубу з тиском у 7,5 атмосфер. Охочі можуть виконати відповідний дослід. Утім, це досить складно в побутових умовах. Наведу інший приклад. Автомобілісти зрозуміють. Ті, хто їздить на газі, знають, що перед тим, як балон спустіє, тиск газу різко падає – двигун починає працювати з перебоями, сіпатися і так далі, потім остаточно глухне. Просунуті системи повідомляють про це водія звуковим сигналом – мовляв, низький тиск, терміново перемикайтеся на бензин. Отже, неукові Шкілю можна лише поспівчувати. Хотів справити враження, а в результаті зганьбився на всю країну.
Ющенко на тижні, як і раніше, докоряв Тимошенко за газ і за все інше. Схоже, скоро ми станемо свідками чергової відставки Юлії Володимирівни з поста прем'єра. А поки ж Віктор Андрійович розважає себе не тільки критикою подруги по Майдану, але і оригінальними ідеями. З останніх – пропозиція скасувати вихідний 2 травня, а замість нього зробити неробочим днем річниці «Акту злуки». Не знаю, не знаю… У багатьох в цій країні алергія на слово «злука». І цілком очевидні асоціації. Що ж до переведення дня 2 травня з «червоних» у звичайні, то це, як на мене, велика помилка. Адже це майже те ж саме, що зробити 1 січня робочим вдень. Логіка яка? Що 31 грудня, що 1 травня народ п’є-гуляє. Зрозуміло, що 1 січня і 2 травня дуже важко не тільки змусити себе працювати, але і вийти на цю саму роботу. Але президент, очевидно, керується іншими категоріями. Воно і зрозуміло. Не все ж таки можуть сісти за кермо після чарки-другої з ветеранами. Зрозуміле і прагнення гаранта з часом замінити «радянські» свята «споконвічно українськими». Їх, правда, не так багато (хоча Кульчицкий напевно придумає пяток-інший), але можна піти далі і оголосити вихідними дні народження видатних українських націоналістів. Їх (видатних) у нас така кількість, що вистачить на всі 365 днів на рік. А робота… не вовк. І в ліс, мабуть, не втече. Та і взагалі – біс з нею, з цією роботою!
Ні, все-таки українська влада геніальна у своєму нестримному прагненні спотворювати дійсність, яка оточує нас. Стрічки пістрявлять заголовками: «В Україні сповільнилися темпи інфляції». Ось, мовляв, яка Юля молодець!.. Заходжу. Читаю. Виявляється: інфляція в лютому склала аж 2,7%! У чому ж радість? А ось у чому – в січні було і того більше! Отже прогрес в наявності. Не дивлячись на те, що зростання споживчих цін з початку року склало 5,7%. Такі дані наводить Держкомстат, який, як відомо, знає все.
Хлопці! Не потрібно нас дурити. 2% на місяць – це 60 копійок на кілограмі 30-гривневої ковбаси! А я сам бачив у магазині, як «Докторська» вищого сорту подорожчала за два останні місяці з 30 до 40 гривень. 10 гривень – це скільки відсотків виходить? 33! Цікаво, за якою методикою Держкомстат розраховує свої цидулки. Напевно, зі стелі бере. Ну-ну.
Напередодні Міжнародного жіночого дня в гостях у Савіка Шустера зібрався весь цвіт жіночої політики – від Григорович до Герман. Обговорювали, як завжди у таких випадках, роль жінки в сучасному суспільстві. Поклавши руку на серце, треба визнати: програма з серйозно-політичної вмить перетворилася на балаган по типу їдальні швейної фабрики. Я спеціально під час перегляду взяв у руки секундомір. В результаті емпіричним шляхом було з'ясовано, що нікому з учасниць не вдавалося утримати увагу співбесідниць більше 30 секунд – її тут же перебивали.
На Шустера було жаль дивитися – з величезним трудом направляв він цю дискусію в потрібне русло. Поки ведучий спілкувався з кимось за допомогою мікрофона, Богословська з Кільчицькою без усілякої техніки влаштували «перекличку» між секторами. Загалом, супротивники гендерної рівності отримали того вечора «купу задоволення». А автор цих рядків подумав ось що: було б забавно, якби у нас вся Верховна Рада складалася з жінок. Уявіть – 450 нардепів – і всі жінки. Пісня! Блокування трибуни перетворилося б на незабутнє шоу. А окремі сутички між депутатами з роздиранням сорочок на тілі суперника, вірніше, суперниці, якраз було б показувати на платних еротичних каналах, справно поповнюючи тим самим державний бюджет.
Нацрада з питань телерадіомовлення у черговий раз порадувала. Мало її главі Шевченку 75% україномовних програм. Він задався ціллю довести цю цифру до 99%. І навіть погрожує перевести на «мову» «17 митттєвостей весни». Інтернет-співтовариство вже щосили обговорює цю тему і навіть пропонує варіанти перекладу. Ось, ознайомтеся з одним із них:
— —У меня есть коньяк. Хотите выпить? — Спасибо. У меня тоже есть коньяк. — Зато, вероятно, у Вас нет салями. — У меня есть салями. — Значит, мы с Вами хлебаем из одной тарелки…
Переклад: У мене є горілка. Я, мабуть, хряпну. - А у мене теж є горілка. – Отож, я ще й сало маю! - Тю, я теж маю сало. - Ти ж бач, яка сука!..
Хіба не краса?
І, нарешті, міністр закордонних справ Володимир Огризко на тижні відвідав Польщу. Недоброзичливці глави МЗСу тут же склали, вірніше, переінакшили відомий анекдот: У 2050 році в Україні з'явився музей Огризко. У ньому – десятки експонатів, у т.ч. картина «Огризко в Польщі». Екскурсовод:
- Перед вами знаменита картина пензля Тараса Грицька «Огризко в Польщі». На ній ви бачите курінь на березі ріки, з якого стирчать дві пари ніг. Вони належать дружині Огризко і Борису Івановичу Тарасюку, провідному діячеві епохи так званої «розбудови».
- А де ж Огризко?
- Як де? Читайте уважно: Огризко в Польщі!..
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом