Ось і дочекалися: задуманий Президентом України Віктором Ющенком процес оновлення Основного Закону країни дав перший, вельми значний, збій – з Національної Конституційної ради (НКС) пішли «регіонали». За ними, схоже, підуть і комуністи, що, зрештою, може привести до паралізації роботи над проектом нової конституції країни.
Заява депутата фракції Партії регіонів Олександра Лавриновича про те, що ПР має намір вийти з НКС була, по суті, цілком очікуваним ходом з боку головної опозиційної сили. Для цього були створені всі передумови: спочатку в своєму інтерв'ю виданню «Дзеркало Тижня» Віктор Ющенко досить прозоро натякнув, що в новій редакції Основного Закону буде закладений принцип посилення президентської влади, і – ослаблення впливу парламенту. Потім у розпорядженні інтернет-сайту «Главред» опинився проект Конституції, розроблений, за інформацією видання, в Секретаріаті Президента. З цього проекту абсолютно не виходить, що Президент, як ініціатор розробки і ухвалення нової редакції Конституції, має намір, як він заявляв 20 лютого на першому засіданні НКС, підсилити, в першу чергу, «конституційні гарантій права і свобод громадянина і людини, реального забезпечення судового захисту цих прав і свобод». Цей розділ залишився без змін. А ось останні, пов'язані з діяльністю органів влади, трансформувалися в постулати, з яких виходить, що Віктор Ющенко збирається сконцентрувати владу в своїх руках. І, нарешті, як повідомив Лавринович, «у складі НКС створена робоча група, яка почала роботу по перегляду всього тексту української Конституції, починаючи з преамбули, загальних положень і всіх розділів». Тим часом, представники ПР, як уточнив Лавринович, наполягають на коректуванні окремих положень.
Останнє якраз і стало приводом для Партії регіонів покинути склад НКС.
Причому, слідом за ПР, як заявив у середу член фракції КПУ Олександр Голуб, з Нацради можуть вийти і комуністи. При цьому депутат припустив, що демарш «регіоналів» зумовлений тим, що діалог представників ПР з Віктором Ющенком «не привів до позитивних результатів». Про який діалог йшла мова, Голуб не пояснив. Але відмітив: «подальша співпраця з Ющенком, у тому числі і в напрямі ухвалення змін у Конституцію, абсолютно недоцільна, оскільки Президент має єдину мету – привласнення собі необмежених диктаторських повноважень і бажання стати над Конституцією, над парламентом, і над урядом». Він також підкреслив, що «підігравати Президентові в цих речах – недоцільно», і Компартія, можливо, також вийде з НКС, якщо на таке підуть опозиційні сили.
Цікаво, що для ПР, якщо вірити словам Лавриновича, цілком вистачило згаданих вище приводів, щоб покинути НКС, то комуністи ще коливаються. Хоча, як відзначає той же Голуб, причин для виходу зі складу Нацради – більш ніж достатньо. Особливо, якщо пригадати, як завзято комуністи відстоюють ідею повної ліквідації поста Президента в Україні. Але тут – зволікають, роздумують. Втім, це цілком відповідає лінії поведінки КПУ – партія напевно не хоче залишитися взагалі поза конституційним процесом. Адже конструктивна критика роботи НКС (а вона, на наш погляд, можлива тільки в тому випадку, якщо КПУ братиме участь у роботі ради) з боку КПУ тільки додасть їй авторитету. Якщо ж КПУ з НКС піде, то їй, так само як і ПР, доведеться грати роль собаки, що гавкає услід каравану, що йде.
З чого може виходити такий висновок? Зі слів Віктора Ющенка, вимовлених ним у Казахстані. Так, за інформацією «Української правди» з посиланням на «УНІАН», Глава держави відзначив, що вихід Партії регіонів з НКС «не вплине на процес внесення змін до Конституцію», оскільки «кожна політична сила може самостійно ухвалювати рішення про участь у цьому процесі». Чому Віктор Андрійович такий байдужий до результату ПР з Нацради, якщо місяцем раніше він витратив не один день для того, щоб переконати Віктора Януковича делегувати своїх партійців до складу НКС? Все просто: якщо тоді гарант запевняв, що нова Конституція буде прийнята парламентом, то тепер його акценти змінилися – Ющенко має намір затвердити проект Основного Закону на всеукраїнському референдумі. І для цього йому не потрібні голоси ПР, КПУ і інших політичних сил, які, можливо, також відмовляться від участі в роботі НКС. А слова гаранта про те, що вихід з Нацради – «право політичної сили. Вона може стояти на узбіччі і дивитися, як реалізуються ініціативи Президента через Всеукраїнський референдум», це тільки підтверджують. Слова досить жорсткі і резонансні. Тим часом, на офіційному інтернет-сайті Президента слів Ющенка про «узбіччя» немає. Там викладений м'якший, коректніший варіант.
Для кого ж він, по суті, призначений? Якщо взяти до уваги те, що Ющенко наполягає на зміцненні повноважень Глави держави і закріпленні цих положень у новій редакції Основного Закону, можна сказати, що грати роль демократа йому вигідно, перш за все, перед світовою спільнотою. Зрозуміло, що Віктор Андрійович не хоче прославитися на весь світ Президентом, що добивається встановлення в Україні авторитарного ладу. Проте, політичні реалії в нашій країні такі, що без скасування змін до Конституції, які набули чинності завдяки поліреформі 2004 року, подальше перебування на посту Президента для Ющенка втрачає сенс. Також не має резону для гаранта боротися за другий термін: навіщо, якщо владні функції розподілені між ним, парламентом і урядом? Вихід один: переформатувати Основний закон так, щоб, з одного боку, не прославитися поборником авторитаризму (тут Ющенко згадує, що хотів би бачити в конституційному процесі всі політичні сили, представлені в парламенті, всі ключові суспільні ініціативи, фахівців з конституційного права, правозахисників). А з іншого – уникнути затвердження Конституції в парламенті. Адже гарант думає, що «всеукраїнський референдум по змінах до Конституції – це ключова точка вирішення конфліктних проблем, які розвиваються в процесі розробки і ухвалення Конституції».
Перший варіант, без участі Партії регіонів і, можливо, КПУ, знімає з Банкової відповідальність за негативні наслідки, які можуть виникнути при затвердженні Конституції у Верховній Раді. Тут цікава позиція спікера парламенту Арсенія Яценюка. «Участь ключових політичних сил у Раді – це свідчення того, що ми можемо отримати в залі не 300 голосів, а навіть 400 і більше. Вихід фракції Партії регіонів з Національної конституційної ради означає тільки одне, що формально і юридично прийняти Конституцію в стінах парламенту вже не представляється можливим», - сказав вчора голова Верховної Ради.
Ось чому, вустами глави Секретаріату Президента Віктора Балоги, гарант так добивається від Партії регіонів офіційного підтвердження виходу з конституційного процесу. Тоді набуде чинності другий варіант - адже фактична відмова ПР від роботи в Нацраді дасть Главі держави привід стверджувати, що парламентські сили не хочуть брати участь у процесі розробки Конституції, і, можливо, відмовляться розглядати новий проект і затверджувати його в стінах Верховної Ради. І ось тоді Ющенко зможе скористатися своїм конституційним правом, і продавити ухвалення нової редакції Основного Закону на Всеукраїнському референдумі. Для цього, зокрема, вже задіюються механізми, які застосовувалися в 2000 році, коли Леонід Кучма через референдум намагався продавити для себе третій президентський термін. Мова – про організацію груп з представників робочих колективів підприємств і установ країни, які в один прекрасний момент видадуть на-гора «народну» думку про те, що раз зміни в Основний Закон замислюються, як підкреслював Ющенко, для посилення права і свобод громадян України, то і приймати такий проект Конституції треба не в парламенті, а на референдумі. А гарантові не залишиться нічого іншого, як утілити «волю народу» в життя. Кращого «адвоката» для конституційних ініціатив Президента, мабуть, і не придумаєш.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом