Новина про те, що новим Президентом Російської Федерації став Дмитро Медведєв, не здивувала абсолютно нікого. І чому, власне, дивуватися? Протеже нинішнього вже екс-глави Росії Володимира Путіна приміряв на себе президентське крісло ще з минулого року. Експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України Олександр Палій вважає, що вибори у нашій державі-сусідці відбулися ще у році 2007-му, а подібну тенденцію називає «специфічною політичною культурою Росії», яку Україні потрібно сприймати «як належне».
Про своє бачення цих та інших гострих зовнішньополітичних питань Олександр Палій розповів в ексклюзивному інтерв'ю кореспондентові ForUm’у.
- Олександре, як Ви розцінюєте президентські вибори в Російській Федерації? Чи були вони демократичними?
- Я розцінюю їх не як волевиявлення громадян Росії, а як вибори, що відбулися в голові однієї людини, в голові Володимира Путіна. Наприкінці минулого року, коли нинішній уже екс-глава РФ прийняв рішення про балотування Медведєва на президентський пост, у Росії і відбулися президентські вибори. Це очевидно.
Я вважаю, що у російського суспільства немає практичної зацікавленості у виборі власної долі. Цю долю за них вибирає керівництво країни. Це специфічна політична культура Росії, і ми маємо її прийняти з повагою.
- Яким чином можуть змінитися відносини України з РФ? Чи знайде Віктор Ющенко спільну мову з новим обранцем Росії?
- Поки що невідомо, чи буде Медведєв наділений реальними президентськими повноваженнями, чи ж усі ці повноваження в країні здійснюватиме Путін. Ще не вирішено питання, хто з них буде головним. Поки що головним залишається Путін, тому ми не бачимо навіть зміни осіб, не кажучи вже про зміну лінії.
Швидше за все, на цьому етапі позиція і політика Росії щодо України буде незмінною. Ситуація збережеться доти, доки не відбудуться справжні кадрові зміни в Кремлі. Поки що їх ще немає на практиці.
Що стосується Віктора Ющенка, то він як Президент змушений поважати вибір російської держави. Він розуміє, що це велика країна, достатньо значуща у світі, і з нею потрібно домовлятися, тому, я думаю, Ющенко налагоджуватиме нормальні відносини з новим російським президентом.
- Чи можливий новий виток переговорів з газової тематики?
- Навряд чи. Ми сьогодні бачимо продовження тієї лінії, яка була раніше. Тобто, Росія намагається фактично «перетиснути» Україну, поступово скорочуючи постачання газу, навіть середньоазіатського. Нашу державу змушують брати газ, який проходить через газопроводи. Це все робиться всупереч угоді 2006 року, відповідно до якої Росія мала поставляти нам тільки 25% газу, решта – газ середньоазіатський. Таким чином, РФ сьогодні забирає середньоазіатський газ собі. Ця лінія тиску, швидше за все, продовжуватиметься.
- А як Ви вважаєте, чи позначиться українсько-російський газовий конфлікт на іміджі України? Спричинить це якісь труднощі для євроінтеграції України?
- Проблеми у відносинах з європейськими партнерами могли б у нас виникнути, якби вони були впевнені, що в цьому конфлікті винна Україна. Хоча у Європі немає єдиної думки, більшість європейських країн все-таки вважають, що саме Росія провокує виникнення цієї ситуації. Це означає, що більшість країн Європи розуміють, що РФ таким чином намагається тиснути на нашу державу. Відповідно, при таких обставинах шкода для євроінтеграції України буде мінімальною.
- На Вашу думку, які причини того, що Україна досі не визначилася щодо статусу Косова? До якого рішення, на Вашу дуику, все-таки дійдуть українці?
- Це правильно, що Україна ще не ухвалила рішення. Чому? По-перше, не зовсім правильно ухвалювати будь-які рішення без урахування думки Сербії, сторони, від якої і відокремилося Косово. Така поведінка не зовсім відповідає нормам міжнародного права. По-друге, ми повинні розуміти, що більшість країн Європи, ЄС все-таки визнали Косово. І по-третє, від позиції України в цьому питанні мало що залежить. Від того, визнаємо ми Косово чи не визнаємо, ситуація там не зміниться. Тобто, з нашого боку це чисто символічний акт, який, як мені здається, зараз невигідний для України і буде невигідним ще досить довго. Тому це абсолютно правильна позиція МЗС і керівництва зовнішньої політики України.
- Чи потрібні тоді керівництву країни спеціальні консультації з ЄС, РФ і США з цього питання? Яка від них користь? Які інтереси в першу чергу враховуватимуться?
- Україна ніяк не може вплинути на те, буде чи не буде Косово у складі Сербії. У нас немає інструментарію: ми не є постійними членами Ради Безпеки ООН або ядерною наддержавою, ми не граничимо з цим регіоном. Тому якщо навіть Україна визнає Косово і за це отримає від наших стратегічних партнерів, зокрема, від ЄС, США та інших держав якісь дивіденди, то, я думаю, великої біди від цього не буде. Потрібно розуміти, що якщо ми будемо виторговувати в ході переговорів зі стратегічними партнерами якісь для себе переваги, то це буде досить раціональна поведінка у міжнародних відносинах.
Ми також розуміємо, що є і певні неприємні моменти: Сербія все ж таки не дала свою сепарацію на визнання Косова.
- Повернімося до проблем української політики, а саме до парламентського «застою». Президент Ющенко зазначив, що причин для блокування трибуни парламенту і проведення референдуму немає, оскільки в Бухаресті розглядатиметься тільки приєднання України до ПДЧ, а не до НАТО. Це дійсно так? Чи доцільна нинішня криза Верховної Ради?
- Звичайно, ні. Існує закон, один із базових, про основи національної безпеки, в якому чітко записано, що стратегічною основою нашої держави є вступ до НАТО. Тому сьогодні в парламенті ми фактично бачимо правопорушників, які не хочуть виконувати чинний закон, а намагаються підмінити його постановою ВР.
Закон на сьогодні діє, створені всі правові, законодавчі передумови не тільки для приєднання до ПДЧ, але і для самого вступу до НАТО. Все ж таки, українське керівництво дійшло згоди: буде проведено референдум з приводу вступу в НАТО, хоча його доцільність не стовідсоткова. Але проводити референдум з кожного аспекту діяльності з НАТО або іншими державами - це означає паралізувати зовнішньополітичний суверенітет і діяльність держави. Якби Росія за кожною міжнародною угодою проводила референдум, зовнішньополітична активність цієї країни була б повністю паралізована. Саме тому до таких дурощів ніхто не вдається.
Хочу підкреслити, що у нас в країні є Президент, який, відповідно до Конституції, здійснює загальне керівництво зовнішньополітичною діяльністю, є МЗС, є Верховна Рада, яка вже прийняла всі необхідні рішення. Відповідно, вже є рішення Президента як керівника зовнішньої політики, міністерства як представника правлячої коаліції, парламенту, який відображає волю громадян з цього питання. Дивно чути, що потрібно проводити референдуми з приводу написання ледве чи не кожної коми. Це повний абсурд. Очевидно, що на цьому питанні Партія регіонів намагається заробити досить дешевим способом свій політичний капітал.
- Які особисто Ви бачите перспективи для України - можливого члена НАТО?
- Якщо Україна стане членом НАТО, у нас стабілізується держава: буде поліпшена зовнішня безпека, нормалізуються відносини з Росією, оскільки вона вже розумітиме, що Україна вже не легка здобич, а держава, з якою потрібно вибудовувати стратегічні довгострокові відносини. Таке поліпшення у відносинах з РФ відбулося у дуже багатьох країнах, які вступили в НАТО, - в Болгарії, в Угорщині і так далі
Крім того, можна чекати достатньо значного приливу іноземних інвестицій, як це було у всіх східноєвропейських державах, які приєдналися до НАТО упродовж останніх 9 років.
Перспективи хороші: Україна зможе отримати стабільність, зміцнити власну державність і конкурувати з іншими державами Європи та світу миру з вигідніших і міцніших позицій, ніж сьогодні.
- Чи зможе нова Конституція розблоковувати роботу ВР, як це стверджує Петро Симоненко? Що має бути змінено у першу чергу в головному документі країни?
- Якщо навіть комуніст Петро Симоненко розуміє, що нова Конституція потрібна, то це вже добре. Для країни сьогодні потрібне чіткіше розділення повноважень між гілками влади – між президентом і коаліцією, між президентом і парламентом.
Важливим завданням є забезпечити те, чого зараз в країні не існує, зокрема, можливості для організації правоохоронної системи. Генеральний прокурор в Україні повністю залежний від парламенту. Він не може виступити проти депутата, тому що боїться негайної розплати у вигляді відставки. Правоохоронна система на сьогодні практично паралізована змінами до Конституції, які були внесені в 2004 році.
Крім того, потрібно зняти ті проблеми, які існують між Президентом і прем'єром, Президентом і парламентом. Потрібне чіткіше розділення повноважень між ними так, щоб вони перетиналися лише в якихось дуже незначних питаннях, щоб ці повноваження були чіткіше викреслені і можливості залізти на повноваження іншої сторони практично не було. Тоді у нас буде логічніша система правління, де кожен розумітиме, чим він займається, і буде займатися тільки своїми питаннями, а не боротися за перерозподіл повноважень.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
