Йде полювання на Кабмін, йде полювання…

Відзначаючи одну з головних тенденцій кінця минулого – початку нинішнього тижня, коли під критичний обстріл з різних «вогняних» точок потрапив український уряд, можна навіть підкреслити – справжнісіньке цькування почалося відносно не всього Кабміну, а безпосередньо його керівника – Юлії Тимошенко. Причому, посилення тиску на нинішнього прем'єра тим більше незвично, що Юлія Володимирівна за неповних 100 днів свого перебування на високій державній посаді не встигла до ладу «наплодити» хоч яку-небудь завалящу економічну кризу. А те, що основний вогонь по позиціях прем'єр-міністра йде з боку Банкової, наводить на думку, що критика дій глави уряду, якої б сфери вона не стосувалася, має конкретний політичний підтекст.

У принципі, як тільки стало ясно, що послідовником Віктора Януковича на посту прем'єра стане Юлія Тимошенко, скандали і кризи, які б допомагали роботі нового уряду, не передрікав тільки ледачий. Причин тому, як відомо, багато. Не останню роль у такому позиціонуванні ЮВТ зіграла її минула прем'єрська діяльність, під час якої українці на власній шкурі відчули наслідки бензинової, м'ясо-молочної і цукрової криз. Саме тому, знаючи методи роботи Юлії Володимирівни, економічні експерти схилялися до того, що в недалекому майбутньому українську економіку очікує серйозний струс – причому, напевно в тій сфері, до якої Тимошенко захоче докласти руку. Політологи ж готували швидку відставку Юлії Володимирівни виходячи з того, що ні Президент Віктор Ющенко, ні його нинішнє оточення на чолі з Віктором Балогою, ні, тим більше, політичні опоненти лідера БЮТ не бажали її повторного приходу до влади. І намагалися перешкодити цьому всіма можливими способами. Коли ж ті вичерпалися, і стало ясно, що в головному кабінеті на Грушевського, 12 засідатиме саме Тимошенко, недруги вирішили застосувати тактику поступового викурювання прем'єра. Заснована вона була (та що там була, і є!) на повсюдній критиці будь-якої резонансної дії уряду. Причому, понад усе в цьому плані стараються в Секретаріаті Президента, і зрозуміло чому – за результатами недавніх соцопитувань Юлія Тимошенко лідирує як кандидат у Президенти України, набагато обігнавши нині чинного Главу держави. Що останньому напевно не до душі.

Зараз є три теми, на яких, як чекають таємні і явні опоненти прем'єра, вона може фатально обпектися. Перша – дії уряду, направлені на боротьбу з інфляцією, рівень якої, судячи за прогнозами незалежних експертів, може стати рекордним за останні декілька років. Як відомо, Кабмін зараз працює над антиіфляційним планом, мета якого, як заявив перший віце-прем'єр Олександр Турчинов, звести до мінімуму наслідки інфляції для національної економіки. Деталі цього плану ще не озвучені офіційно, що, однак, не перешкодило деяким прихильникам ЮВТ розтрубити про те, якими саме способами Кабмін пригнічуватиме тенденцію до знецінення грошової маси. Так, за словами Сергія Терьохіна, не виключено застосування адміністративного регулювання економіки шляхом укладання з учасниками сировинних і інших ринків країни взаємовигідних угод. Ще один засіб боротьби з інфляцією – випуск цінних паперів державної позики, що, на думку Терьохіна, повинно відвернути грошову масу, яка хлине на ринок завдяки збільшенню соціальних виплат і видачі компенсацій вкладникам колишнього Ощадбанку СРСР. Зрозуміло, що і той, і інший спосіб мАють свої недоліки, які відразу ж помітили економісти. Реальна загроза – в застосуванні адміністративних важелів управління економікою. Адже співпраця влади і бізнесу на умовах «ми вам знижуємо податки/вводимо пільги, а ви – стримуєте зростання цін» сприятливо тільки у дуже короткостроковій перспективі. Навіть солідні власні ресурси не допоможуть учасникам внутрішніх ринків утримувати ціни довго – тут зіграє свою роль світова економічна тенденція.

Безумовно, все це відомо і Банковій. Зрозуміло, що критикувати безпосередньо ініціативу Тимошенко з видачею компенсацій по внесках ні в кого з політиків, яким дороге своє майбутнє, язик не повернеться. Тому в Секретаріаті Президента вирішили зосередиться на «бомбардуванні» антиінфляційних ініціатив Кабміну. Причому, різкій критиці піддали не так способи боротьби з інфляцією, як те, що уряд не вважав потрібним узгодити цей план із СП і особисто Віктором Ющенком. Тут знову, як і у випадку з компенсаційними виплатами, простежується тенденція: на Банковій не встигають простежити, і, головне, привласнити або взяти участь на рівних в задуманих урядом заходах. А тому йдуть іншими шляхами. Таким шляхом став на цьому тижні докір, що прозвучав з вуст губернаторів Дніпропетровщини, Рівненщини і Тернопільщини. Вони на брифінгу в Секретаріаті Президента виразили свою незадоволеність тим, що уряд не залучає їх до розробки антиінфляційних заходів і обговорення змін у держбюджет-2008. З одного боку, не було б нічого дивного, якби точку зору глав ОДА підтримали і інші губернатори. Але реакції колег Бондаря, Матчука і Чижмаря на дії Кабміну не було, що дало привід урядовим аналітикам побачити в колективній скарзі губернаторів не що інше, як політичну інтригу. Таку думку, зокрема, висловив радник Тимошенко Олег Медведєв, який пригадав, що до подібного методу тиску на прем'єра Віктора Ющенка вдавався в 2001 році Леонід Кучма. Чим це закінчилося для Віктора Андрійовича – відомо всім.

Друга тема, яку днями піддав нещадній критиці глава СП Віктор Балога – недостатнє фінансування військової сфери. «Плани військової реформи натикаються на бар'єр недостатнього бюджетного фінансування. Як тільки мова заходить про гостру необхідність додаткових асигнувань для ЗСУ, Кабмін демонструє дивну ощадливість. Причини такої позиції лежать не в економічній, а в політичній площині», - заявив Балога. Нагадаємо: мова йде про додаткове фінансування армії, яке, за словами глави СП, повинне складати не менше 2,5% від ВВП, – тобто 22 млрд. грн. Уряд же заклав на потреби ЗСУ тільки 10, 3 млрд. грн. Він також підкреслив, що «в запеклому небажанні Кабміну збільшити фінансування Збройних Сил виразно проступає позаекономічний мотив, адже відміна призову вже з 2008 року була одним з головних передвиборних гасел блоку Тимошенко, лідер якого зараз перебуває на посаді керівника уряду.

Проте після відмови від таких непродуманих ініціатив, які загрожували обороноздатності країни, зараз маємо справу із спробами бойкоту всього комплексу заходів у рамках військової реформи – від переозброєння до будівництва житла для військовослужбовців. Це набагато гірше, ніж примітивний популізм. Таку ризиковану гру треба негайно припиняти». Тут, як мовиться, не додати, не зменшити – зрив Балоги з економічної площини в політичну очевидний, і пояснити його можна все тим же: небажанням Банкової визнавати ефективність діяльності уряду Тимошенко. Припустимо, тих грошей, які зараз прописані в держбюджеті на військову сферу, дійсно недостатньо. Але хто сказав, що Кабмін не зможе за власною ініціативою збільшити фінансування армії, або обґрунтовано довести, чому в нинішньому році не можна підняти витрати на ЗСУ до потрібних 2,5% від ВВП? До того ж, необґрунтованими претензії Балоги назвав народний депутат, член фракції БЮТ Валерій Писаренко. За його словами, вимоги Секретаріату Президента «висловлені Балогою в дуже емоційній формі». «Таке враження, що Балога готується до війни і є певний недолік розуміння щодо завдань діяльності уряду», - уточнив Писаренко.

Та все ж перші дві теми не такі серйозні, як третя – газова. Коли на початку січня Юлія Тимошенко обнародувала свої плани щодо змін національної політики у сфері газових відносин з Росією, Віктор Ющенко відреагував досить різко, відзначивши, що уряду не слід діяти наскоком. Інакше, за словами гаранта, це може закінчитися для України чим завгодно, зокрема - і переглядом цін на «блакитне паливо» у бік підвищення. Саме з цієї причини Глава держави відмінив візит Юлії Володимирівни до Москви, який повинен був відбутися напередодні його власної поїздки в Кремль. Тут Президент постарався бути першим, і не помилився – після бесіди з Путіним, Віктор Ющенко повідомив про досягнуті домовленості з Росією, які вважали цілком прийнятними для України. Гарант, як представили його українські ЗМІ, вийшов переможцем з нової холодної «газової» війни. Тимошенко ж під час свого візиту в Білокам'яну, по суті, залишалося лише пройтися слідами Президента – жодної ініціативи глави уряду в реформуванні газового ринку України і Росії Кремль не сприйняв. Зате у Банкової з'явився реальний привід ганяти ЮВТ «і в хвіст, і в гриву» - за домовленістю з Путіним, НАК «Нафтогаз» повинен був у найкоротші терміни погасити борг у мільярда з гаком доларів. Ось цю оплату по газових рахунках Ющенко і повісив на прем'єра, знайшовши, тим самим, ймовірно, найслабкіше місце в броні глави Кабміну. І вчорашній дзвінок Путіна Ющенку, в якому Президент РФ нагадав, що «якщо не заплатите, – з середи відключимо газ», Секретаріат Президента використовував як ще один привід привселюдно докорити Тимошенко. «Важко засуджувати наших сусідів за таку позицію. Очевидно, зусилля нашого уряду щодо повного і своєчасного розрахунку за газ були недостатніми. Кабмін мав два тижні для сплати по рахунках, і ціна була визначена, і всі можливості були створені», – докорив прем'єра в своїй заяві Віктор Балога.

Та все ж здається дивною та прямолінійність, з якою адепти гаранта розгойдують крісло під прем'єром. Адже такі дії Секретаріату Президента, по суті, дають козирі Тимошенко. Не вийде в уряду з антиінфляційним планом – можна звалити провину на Банкову, яка не вчасно втрутилася в діяльність Кабміну, і фактично, заблокувала її. Не дадуть додаткових грошей військовим, так і це ЮВТ напевно пояснить тим, що Міноборони, на чолі якого стоїть «президентський» міністр Юрій Єхануров, не подало плану про перехід ЗСУ на контрактну форму, і не надало відповідних розрахунків щодо витрат на ці цілі. Не вийде усунути газових посередників, «Росукренерго» і «Укргаз-енерго», будуть перебої з постачанням блакитного палива до України і країн Західної Європи, злетять ціни – і тут Юлія Володимирівна зможе перевести стрілки на Ющенка. Що, безсумнівно, ще більше підвищить її і так недосяжний для нинішнього Глави держави рейтинг кандидата в Президенти.

Схоже, що подібна дискредитація діяльності керівника Кабміну з боку СП пояснюється тим, що Віктор Ющенко хоче ризикнути ще раз. У 2005 році він пропустив момент, коли Юлія Володимирівну можна було зняти «без шуму і пилу», внаслідок чого він тільки собі нашкодив. Зараз же, ймовірно, настав час, коли ЮВТ можна взяти «тепленькою», поставивши їй загострення газової кризи. І в цьому гаранта можуть підтримати опозиціонери і «співчуваючі» Президентові депутати з Блоку Литвина, які зможуть проголосувати за відставку уряду. Звичайно, не «за так», а за можливість знову опинитися біля влади. Чи піде Ющенко на цей все ж таки дуже ризикований крок? Мабуть, йому нічого іншого і не залишається.