Вечір вівторка, 19 лютого, приніс новину: з Народного Союзу «Наша Україна» вийшло шість її представників – Роман Безсмертний, Оксана Білозір, Ігор Кріль, Василь Петьовка, Михайло Полянчич і Віктор Тополов. Але, як і у випадку з недавнім виходом з НСНУ Віктора Балоги, сенсаційною вона не стала – усередині самої партії, як випливає з коментарів її членів, вже знали, хто піде по стопах керівника Секретаріату Президента. І все таки, очевидно, були обізнані і політичні експерти, які передбачали швидкий відтік з пропрезидентської партії людей, що знаходяться у сфері впливу глави СП. Проте, демарш цієї, хай невеликої за чисельністю групи, підтвердив: нинішнє оточення Віктора Ющенка, та і він сам, має намір, з одного боку, добиватися зниження рівня впливу Юлії Тимошенко на ту частину НСНУ, над якою зараз намагається встановити контроль В’ячеслав Кириленко. З іншого боку, в плани тих, хто підбив шістьох «вихідців» на здачу партквитків, входить задача підготувати нинішньому Главі держави більш твердий політичний майданчик, ніж нинішній НСНУ, для старту його передвиборної президентської кампанії.
Звернемо увагу на те, які причини для виходу з партії знайшли Безсмертний і К. Перша теза – «серйозні, необоротні негативні тенденції в розвитку партії як у центрі так і, що більш важливо, на місцях. Дехто з керівництва Партії вже грає за власною партитурою, виходячи з особистих інтересів, а це не має нічого спільного з відповідальністю, плюралізмом і нормами демократії». У цих словах – приховано натяк на діяльність В’ячеслава Кириленка, який, разом з частиною депутатів з «Народної самооборони» зразу ж після парламентських виборів почав активно симпатизувати Юлії Тимошенко і БЮТ, який зумів набагато обскакати створений насилу мегаблок НУ-НС. І хоча Кириленку восени минулого року був зроблений публічний урок (коли він не зміг забезпечити кворум на зборі політради партії), своїх спроб перехопити у Віктора Балоги важелі управління НСНУ він так і не зміг. Це – що стосується негативних тенденцій у центральному апараті партії.
На місцях же Народний Союз «Наша Україна» випробовує набагато більше проблем, ніж у центрі. І проблеми ці, треба відзначити, почалися ще в 2006 році, коли НСНУ не могла здебільшого, об'єднатися в місцевих радах в один фронт з БЮТ. Якщо в позаминулому році в парламенті Блок Юлії Тимошенко голосував синхронно з Партією регіонів лише раз (за горезвісний закон «Про Кабмін»), то в місцевих радах ситуативні союзи БЮТ з регіоналами, а не з «нашоукраїнцями» виникали набагато частіше. За прикладами ходити далеко не треба: в тій же Київраді фракції БЮТ і «Нашої України» вважають за краще зберігати між собою дистанцію, об'єднуючись лише при розгляді найбільш резонансних питань, що стосуються діяльності промерської більшості. Ще один докір «вихідців» у бік місцевих партійних осередків НСНУ може полягати в тому, що в жодному регіоні, крім Закарпаття, партія на позачергових парламентських виборах не зайняла першого місця, що у результаті позначилося на плачевному результаті Мегаблоку. А звідси – цілком обґрунтована критика колег, які не доклали зусиль для того, щоб забезпечити НУ-НС більш прийнятний результат.
Теза друга – «Наша Україна» як сформований політичний бренд стала зручним майданчиком, красивою ширмою для втілення нав'язуваних ззовні ідей. Партію почали використовувати як індульгенцію, як засіб задоволення власних амбіцій, як товар на ринку політичних послуг». Пам'ятаєте, з яким завзяттям йшов до заповітного поста спікера той же В’ячеслав Кириленко? І як його підтримувала Юлія Тимошенко? І на чому ця підтримка ґрунтувалася? Правильно – на всебічному сприянні ЮВТ, коли вона займе пост глави уряду. Для Тимошенко було важливим мати лояльного до неї спікера Верховної Ради, щоб у майбутньому без перешкод проводити через парламент законодавчі ініціативи уряду. Цього не трапилося – при неймовірному тиску з боку Банкової і особисто Віктора Ющенка, зі скандалом, що відбувся на засіданні фракції НУ-НС, замість Кириленка кандидатом на пост спікера висунули Арсенія Яценюка.
Теза третя – «Відбуваються численні порушення Статуту Партії, засідання Політради Партії не проводяться більш ніж півроку. На сьогодні немає ніяких підстав вважати, що цей процес буде подоланий». Якщо пригадати, то остання політрада НСНУ не відбулася якраз через примху Балоги і підконтрольних йому депутатів, які не визнали потрібним відвідувати збори, скликані у листопаді минулого року головою найвищого органу партії В’ячеславом Кириленком. Звичайно, що підстав вважати, що цей процес буде подоланий, у «вихідців» немає ніяких – це ж через їх непримиренну позицію по відношенню до Кириленка зриваються засідання політради. Майбутнє, як стало відомо вчора, засідання політради намічено на суботу, 1 березня, але гарантії, що воно відбудеться, немає. Гарантувати це може лише Віктор Ющенко, який, по суті, повинен бути обов'язково присутній на політраді і публічно розібрати причини і наслідки розпаду, що намітився в НСНУ.
І, нарешті, четверта теза заяви «вихідців» - «Ми втратили переконаність, що на ключових позиціях у керівництві Партії зараз знаходяться люди, віддані Президенту. Нам нічого робити в компанії тих, хто змінив орієнтацію». Ось тут персони, які склали партквитки, лукавлять. Про яку зміну орієнтації йдеться? Адже ті представники НСНУ, які не піддалися впливу Балоги, якраз йшли визначеним самим Президентом шляхом: на створення демократичної коаліції на основі НУ-НС і БЮТ. А частина нинішніх «вихідців» ніяк не хотіли підписуватися під коаліційною угодою, до непристойності затягнувши процес створення парламентської більшості.
Проте, шестеро колишніх представників пропрезидентської партії плюс Віктор Балога вирішили зробити скривджений вигляд і покинути НСНУ.
Чим же може «агукнутися» такий результат для Народного союзу «Наша Україна», мегаблоку, в який він входить, і, нарешті, для коаліції, частиною якої є НУ-НС?
Якщо говорити про перспективи партії, то тут все залежатиме від позиції Віктора Ющенка. При його безпосередній участі «Наша Україна» створювалася, і саме він може визначити її подальшу долю. З одного боку, йому невигідно, щоб НУ розпадалася за таких скандальних обставин – це не тільки знизить і так невисокий рейтинг політсили, але і вплине на симпатії електорату особисто до Віктора Ющенка. Схоже, що гарант прогнозував «мирну смерть» НСНУ, яка повинна була настати в процесі створення єдиної європейської партії на основі нинішнього мегаблоку. Зараз очевидно, що подібним партбудівництвом займатися ніхто не буде: ініціатива виходила з Секретаріату Президента, була не одного разу розкритикована представниками політичних сил, що входять у мегаблок, а з виходом Віктора Балоги, який повинен був займатися оргпитаннями, ідея остаточно «канула в Лєту». З іншого боку, «вбити» «Нашу Україну» Ющенку украй необхідно – напередодні президентських виборів та частина НСНУ, яку критикували в своїй «записці пояснення» Безсмертний і К, з великою часткою вірогідності почне перетікати під біло-червоні прапори БЮТ. Зрозуміти їх можна: за ситуації, коли Віктор Ющенко вже не має такої народної підтримки, яка була у нього в 2004-2005 роках, політикам потрібно робити вибір на користь більш вірогідних кандидатів на заняття президентського крісла. А ними, згідно з соцопитувань, є зараз Віктор Янукович і Юлія Тимошенко. Можна припустити, що Глава держави на політраді 1 березня зробить останню спробу переконати своїх однопартійців у власній спроможності. Якщо не вийде – доведеться «різати». І пояснювати своїм виборцям, що «Наша Україна» себе вичерпала. І орієнтуватися в майбутньому треба буде на новий політичний бренд, створений на основі НСНУ.
Кажучи про долю мегаблоку, варто пригадати, що найбільш ненадійною «цеглинкою» в його фундаменті була саме «Наша Україна», для якої часта відсутність єдиної позиції з того або іншого питання стала сумною повсякденністю. Крім того, не можна забувати, що мегаблок цей є досить хистким політичним утворенням, складений з різнокаліберних інгредієнтів з різною ідеологічною начинкою. Яке, до того ж, вже виконало своє призначення – дозволило пропрезидентській партії обратися до парламенту шостого скликання з третім результатом, і створити коаліцію. А тому розвал мегаблоку обґрунтований: що, крім страху втратити владу може стримувати його представників? Правильно, нічого. І запущений механізм розпаду НСНУ може знаменувати перший етап розформовування даної політичної освіти.
Про коаліцію. На даний момент вона, де-юре, непорушна. Вийшовши з партії, шестеро колишніх «нашоукраїнців», однак, не заявили про те, що вони мають намір відкликати свої підписи під коаліційною угодою. Принаймні, поки. Але колишні соратники «вихідців» вже вимагають від останніх складання депутатських повноважень і виходу з фракції для того, щоб п'ятеро наступних за виборчим списком після 72 номери «ну-нсівців» зайняли місця своїх колег. Такі вимоги, по суті, обґрунтовані. Однак, усе говорить про те, що Кріль, Петьовка, Білозір, Тополов і Полянчич виходити з коаліції не збираються. Та й навіщо? Разом з Арсенієм Яценюком, який також може незабаром заявити про свій вихід з НСНУ, ця п'ятірка може служити таким собі подразником для БЮТ і частини фракції НУ-НС. Вони ж, на думку політолога Володимира Фесенка, «можуть спершу самовизначитися усередині фракції, створити якусь свою групу, заявити про свою особливу думку по цілому ряду питань для того, щоб не залежати від більшості фракції, на яку впливають молоді лідери блоку НУ-НС». З цих позицій Банкова зможе більш упевнено диктувати коаліції і уряду, зокрема, свої умови.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом