Політичний бумеранг Балоги

Минулої п'ятниці Віктор Балога заявив, що залишає лави Народного Союзу «Наша Україна» після майже дворічного перебування в ньому. З одного боку, вихід з партії політичного топ-менеджера цілком міг би претендувати на сенсацію. Особливо, якщо пригадати, які надії і плани мав здійснити нинішній глава Секретаріату Президента. З іншого боку, саме те, що Балога так і не зміг виправдати велику частину покладених на нього Віктором Ющенком очікувань, а також напруженість усередині НУ-НС і демократичній коаліції, що неймовірно зросла, чому сприяв керівник СП, зумовило його можливий вихід з НСНУ. Питання було тільки в часі.

Варто зазначити, що Віктора Балогу і в СДПУ(о), і в НСНУ закликали не як ідейного натхненника – йому відводилася роль кризового політичного менеджера, який би в стислі терміни міг продукувати потрібний керівництву партії результат. Саме тому його вихід з Народного Союзу «Наша Україна» жодною мірою не можна розцінювати як зраду ідеологічних інтересів, а самого Балогу називати зрадником. Адже він йшов у вказані партії не за ідейними, а за чисто бізнесовими і політичними інтересами. Про яку зраду ідеологічних інтересів можна говорити, якщо у нас в країні, як любить казати Сан Санич Мороз, не партії, а політичні бізнес-проекти? Коли при владі була СДПУ(о) – Балога був есдеком. Коли в президентське крісло всівся Віктор Ющенко, Балога став «нашоукраїнцем». У всьому – тверезий, діловий розрахунок. Тільки і всього. Та все ж у нинішньої політичної відставки глави СП дещо інші причини – адже влада ще не помінялася, і залишати Ющенка було б недоцільно.

Немає приводу не вийти

Щоб проаналізувати причини виходу Віктора Балоги з лав НСНУ, треба пригадати, для реалізації яких ідей його запрошували наприкінці 2006 року під оранжеві стяги. Якщо говорити загалом, то Віктор Іванович повинен був зміцнити і в недалекому майбутньому продовжити владні повноваження Віктора Андрійовича. Перш за все, забезпечити партії Ющенка не просто прийнятний, а, принаймні, другий результат за підсумками парламентських перевиборів, сценарій проведення яких у той час вже на повну готувався в стінах Секретаріату Президента. Не менш важливим завданням було створення в новообраній Раді пропрезидентської коаліції зі всіма витікаючими звідси наслідками. Третьою метою було створення єдиної партії на базі блоку з НСНУ і політичних сил меншого калібру – під прийдешні президентські вибори.

Почнемо з першого. Відомо, що Балога, який ще в 2002 році примкнув до фракції «Наша Україна», довгі чотири роки був таким «бронепоїздом», секретною зброєю Віктора Ющенка, що стояла на запасній колії. Нинішнього керівника СП до останнього тримали поза політикою навіть тоді, коли Віктор Андрійович склав присягу і став главою держави. Президент знав реальну ціну Балоги, але до сумного для себе і своєї політичної сили 2006 року використовував його виключно на чиновницьких ролях. Нехай навіть вищого гатунку. Коли ж весною позаминулого року НСНУ спочатку став третім на парламентських виборах, а потім не зміг сформувати більшість у Верховній Раді, гарант серйозно задумався про пошук людей, які могли б протистояти натиску, що все посилювався, з боку антикризової коаліції і уряду Віктора Януковича. І про зміну свого оточення, яке, як відомо, на той момент складалося з горезвісних «любіх друзів» Порошенка, Мартиненка і Третьякова. З ними ж зв'язувався провал пропрезидентської партії на парламентських виборах. Зоряна година Балоги пробила: восени 2006 року його призначили главою СП, а в грудні довірили очищення партійних лав, що було продиктовано достроковими виборами, які насувалися.

З цими завданнями Віктор Іванович впорався. Очоливши Секретаріат після виходу інертного Рибачука, Балога енергійно вступив у війну указів між Банковою і Кабміном. У той же час він зіграв чималу роль в тому, щоб антикризова коаліція піддалася на провокацію і дала Президентові можливість розпустити Раду. Одночасно з цим Балозі вдалося очищення лав. Після того як його призначили тимчасовим главою політради НСНУ, партію залишив Третьяков. Потім пішов в тінь Мартиненко, а Порошенку не дісталося місця в списку створеного під позачергові вибори Ради мегаблоку «Наша Україна – Народна самооборона».

А ось вже з другим завданням Балога справився не так гарно. По-перше, мегаблок НУ-НС спіткала доля «Нашої України» річної давнини: за підсумками перевиборі пропрезидентська сила зменшила своє представництво в Раді, не обігнавши головного конкурента – заклятого партнера БЮТ. По-друге, створена на основі НУ-НС і блоку Тимошенко коаліція хоч і дозволила главі СП просунути на пост спікера свою людину, але стати пропрезидентски орієнтованою їй призначено не було.

Накрилася мідним тазом і ще одна задумка: формування на основі НУ-НС єдиної демократичної партії, яка б забезпечила політичний ресурс Віктору Ющенку на президентських виборах. В основному – через активну протидію лідерів партій, які складали власне мегаблок.

Дві останні обставини, а також невдоволеність, яка все посилювалася, тим, як глава Секретаріату Президента втручається у фракційні і коаліційні справи НУ-НС, і підбили Балогу на те, щоб вийти з Народного Союзу «Наша Україна». І його слова: «всі ефективні можливості, пов'язані з моїм перебуванням в лавах «Нашої України», повністю вичерпані. Мій вихід з партії зніме питання співвідношення між моїми функціями як глави СП і як члена президії НСНУ. Будуть припинені усілякі спекуляції щодо моєї ролі у внутріпартійних процесах», це підтверджують.

Мавр зробив все що міг, але йти не збирається

Чим же займеться Балога і наскільки затягнеться його період перебування поза політикою? Відповідь дав він сам, кажучи, що «потрібно знаходити новий політичний інструментарій, сучасні форми політичного діалогу, політичної конкуренції і взаємодії. Необхідно чутливо підсилити демократичний фланг, забезпечити переваги політичних сил демократичного спрямування над партіями, які прагнуть нав'язати суспільству і країні гасла з далекого минулого. Треба підніматися на вищі рівні загальнодержавного мислення, втілювати амбітні програми. Маю конкретні політичні плани. Впевнений, що вони будуть втілені».

Можна припустити, що під політичними планами Віктор Іванович має на увазі створення нової партії. Про що, зокрема, безпосередньо заявив Борис Тарасюк, сказавши, що «з контексту заяви Балоги виходить, що мова йде про підготовку до формування нової партії. Вже відома і назва цієї партії – ГАРТ». Відомо також і те, що ГАРТ має прийти на зміну НСНУ, яка поки що позиціонується як партія Президента, але політично себе вже зжила. І останній комплімент від Балоги на її адресу «вірю в здатність «Нашої України» і надалі залишатися могутньою, впливовою і авторитетною політичною силою» звучить швидше як знущання. А заява лідера НСНУ В’ячеслава Кириленка про те, що «у будь-якому випадку НСНУ завжди залишатиметься партією Президента, на яку Віктор Ющенко завжди спирався, спирається і спиратиметься», виглядає жалюгідною спробою нагадати про минулі заслуги цієї політичної сили перед гарантом. Хоча період, коли НСНУ тягнула Ющенка на своїх плечах у владу, закінчився ще в 2005 році. З того і до останнього часу глава держави натужно тягнув цю політичну «валізу без ручки» в законодавчу владу, безпричинно сподіваючись, що з різнорідного утворення можна зліпити якусь подібність підставки. Тепер, схоже, і сам гарант не вірить, що з НСНУ може вийти толк. Інакше б не дав відмашку на створення нового політичного проекту «під себе».

Наївно вважати, що з виходом з партії Балога залишить спроби втручатися в справи пропрезидентської фракції. Не для того він лобіював в спікери Арсенія Яценюка. До того ж без людей, що знаходяться у сфері впливу глави СП, демократична коаліція буде недієздатна. Отже політичний вплив в цій області Балога збереже. І вживати його найближчим часом, мабуть, буде на переформатування більшості. Це – частина його роботи по дискредитації Юлії Тимошенко як найбільш вірогідного конкурента Віктора Ющенка на президентських виборах. Події останнього тижня в парламенті показали: спільне голосування БЮТ і ПР за проект закону про держзакупівлі і критика, що послідувала за цим, з боку НУ-НС стало серйозним ударом по демкоаліції. Але «перевірка на вошивість», влаштована бютівцям партнерами по більшості, дала ще один результат – про необхідність міняти формат коаліції заговорили в Блоці Литвина. А слова Михайла Сироти про те, що блок може приєднатися до більшості у складі Партії регіонів і НУ-НС, виявили причину тривалої невизначеності Володимира Литвина сотовариші – мовляв, їм БЮТ не підходив як партнер. Є вірогідність того, що якраз на таких настроях і зіграє Балога, чим піднесе Ющенку приємний сюрприз.