«Пропав хлопчик, звуть дядько Федір, очі блакитні, зріст метр двадцять. Хто знайде – винагорода (велосипед)». Приблизно в такому ж дусі можна складати оголошення про зниклих політиків. Наприклад, наприкінці минулого тижня таємничим чином зник Микола Рудьковський.
Ні, ми, звичайно, передбачали, але не так скоро і не в такій формі. Зі слів прес-секретаря, «близько 15 озброєних чоловіків у масках, не пред'являючи документів, з використанням фізичної сили захопили Рудьковського в стаціонарному відділенні лікарні, де він перебував після операції, і повезли в невідомому напрямі». Потім з'явилася інформація, що Рудьковського нібито тримають в СБУ. І все.
Задум ясний: на вихідних всі, як це не дивно, відпочивають. І журналісти теж. Кому діло до якогось там Рудьковського, коли за планом шашлики, басейн, «бабі квіти, дітям морозиво»? Ось. На вихідних взагалі дива творити можна. Навіть революції влаштовувати. І ніхто про це не дізнається, тому що в понеділок піде вже інша рутина.
І все-таки прикольно. Якщо це, звичайно, арешт за ті самі звинувачення, а не справжнє викрадання. Пам'ятається, Кушнарьова свого часу запросили в Генпрокуратуру, після чого не випустили його з будівлі. Кинули, одним словом. Схоже, з Рудьковським – той же випадок. Ну, взяли. Ну, потримають декілька тижнів. Перед Северодонецьком-2 це, до речі, буде дуже навіть показово. Потім випустять. Або не випустять. Різниці ніякої не немає. Важливо, що новий виток політичних репресій в Україні вже почався. А значить, нудно не буде.
Не менш весело спостерігати за розвитком ситуації по газу. «Газпром» під кінець тижня потішив, повідомивши, що збирається 12 лютого перекрити подачу газу, якщо українська сторона не розрахується з боргами (і звідки вони у нас беруться?..). Найсмішніше, що росіяни в цьому випадку – сторонні спостерігачі. Бо, як стверджують знаючі люди, насправді йде боротьба за право бути посередником у продажу газу. Говорять також, що в боротьбі цій беруть участь Юля і Вітя. І залежно від того, хто переможе, стане зрозуміло – чи буде продовжено фінансування якогось суперпупермегаблоку, чи дехто в переддень президентських виборів отримає «не аби яку» суму на ведення виборчої кампанії.
Якщо це так, то ціна на газ – справа десята. Нехай хоч тисячу доларів за тисячу ж кубометрів – аби через нас йшов. Уявляєте собі відкати? Адже росіяни теж не дурні, як зметикують, що ми тут до їх ціни ще й свій інтерес додаємо, відразу попросять ділитися. Можуть навіть налякати відключенням. Ой, а може ми з вами це і спостерігаємо?
Парламентський тиждень обмежився всього одним засіданням. Якого не було. Стає доброю традицією замикати Яценюка в кабінеті і пред'являти йому різні ультиматуми. Наприклад, хай він по пам'яті перерахує всі військові операції НАТО за час існування цього блоку. Як справиться – так і в туалет відпустять. Інакше – сиди, терпи. Може отаманом будеш.
Так, важлива новина. Ми таки вступили до СОТ, якщо ви ще не в курсі. Якщо ж ви в курсі, але не знаєте, що таке СОТ, спробую пояснити. Це, загалом, така штука, щоб на ринку країни-учасниці можна було продавати що завгодно. Адже зазвичай як: уряд ставить заборону на ввезення певного товару. Або не забороняє, але обкладає великими митами. Ввозити цей товар в країну невигідно. Таким чином, місцевих виробників стимулюють випускати цей товар для задоволення існуючого попиту.
Але це – з області економічної теорії. На практиці все набагато простіше. Вступ до СОТ дозволить нашим могутнім друзям постачати на український ринок що завгодно. Бо наше все одно гірше. За законом паритету ми, звичайно, можемо щось зі своїх товарів запропонувати їм, але для таких хитро-жовтих членів СОТ існують спеціальні бар'єри і заборони. Таким чином, їх, скажімо, продукти з ГМО на нашому ринку будуть. А наше сало ми можемо… так, ви правильно зрозуміли. Тому що там вже є бразильське і аргентинське. А зараз – увага, питання. Назвіть товар, який виробляється в Україні і може при тій жахливій дискримінації, яка існує у СОТ, бути конкурентоздатним на світовому ринку. Хіба що експонати з музею трипільської культури. І то – через те, що їх більше ніде не немає.
ДАІ продовжує ощасливлювати як автомобілістів, так і любителів статистики. Якщо на початку минулого тижня права були відібрані у 25 тисяч водіїв, то під кінець тижня такого «щастя» зазнали понад 30 тисяч. Цікава інформація. Не знаю, скільки в Україні водіїв. Напевно, багато. Якщо відбирати по 5 тисяч водійських посвідчень на тиждень – це в рік вийде майже два мільйони. Через якийсь час проблема пробок відпаде сама собою. А залізних коней, що не об'їздили, можна буде вигідно здати на металобрухт.
Нареченій Семенюк на тижні не давали спокою всякі там недоброзичливці. Після дивного збігу обставин всі вони зібралися в уряді Юлії Володимирівни. Ситуація з головою Фонду держмайна розвивалася як в анекдоті. Спочатку стрічки зарябіли повідомленням про те, що Кабмін усунув Семенюк від виконання обов'язків. Ющенко, у свою чергу, це рішення уряду відмінив. Після чого Турчинов сказав, що не дуже-то й хотілося: мовляв, «ми її, звичайно, усунули, але це тимчасово» (?!). Загалом, тепер долю вчорашньої нареченої вирішить Конституційний Суд. Від нього ж, як показує досвід, можна чекати чого завгодно.
Але навіть КС не знаходиться на вершині айсберга. Ось СБУ – це жерсть! Чесно кажучи, я раніше якось не стежив за тим, як працює ця організація. Але з приходом в неї мосьє Наливайченка все змінилося. Регулярні повідомлення про «розсекречення документів, що свідчать, о...», - це крутіше Петросяна буде. То вони «розсекретили» любов родичів Шухевича до простої єврейської дівчини, яку ті, не жаліючи живота свого, рятували від жахів німецької окупації. То «знайшли» свідчення про переодягання бійців НКВС у форму УПА (при тому, що в УПА не було своєї форми, їм видавали – самі знаєте, хто видавав). А зараз ось, ні, я не втримаюся і процитую повністю: «Служба безпеки України розсекретила документи, які вказують на непричетність ОУН до антиєврейської акції у Львові в липні 1941 року».
Ось же діячі. Вже хоч би брехали, так до ладу. Кому, цікаво, знадобилося «засекречувати» такі документи, навіть якщо б вони існували? Злобним комуністам? Припустимо. Але ж ми вже 16 років як отримали незалежність! Чому ж мовчали весь цей час?
Виходить, що самі були співучасниками. Ну-ну.
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом