Те, що відбувається сьогодні у Верховній Раді, можна назвати не інакше, як «депутатська батрахоміомахія», що в перекладі означає – «війна жаб і мишей». Трибуна ВР чи ще не розблокована, чи то вже заблокована. Причому блокують її, бідну, всі, кому не лінь – і опозиція, і коаліція, при цьому перші говорять, що звільняють трибуну від других, а другі борються за свободу трибуни від блокування перших. На цьому фоні Україна сьогодні має намір вступити до СОТ, у «цей світовий клуб ліберальних правил», як сказав директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребінський. На думку Михайла Борисовича, українська держава стає членом СОТ на не зовсім вигідних умовах. Невже влада України настільки загралася в свої політичні «войнушки», що забула звісити все «за і проти»? Крім того, відомий український політолог вважає, що всі проблеми в парламенті, а їх він бачить всього дві, можна легко вирішити.
- Сьогодні в Женеві пройде засідання Генеральної ради СОТ, на якій планується затвердити рішення про прийом України в члени СОТ. Які «плюси» і «мінуси» це принесе державі? Який буде вплив на економіку?
- Вступ до СОТ, на мій погляд, на першому етапі приведе швидше до негативних наслідків, ніж до позитивних. Це пов'язано, передусім, із слабкою договірною базою з боку України, яка не зуміла настояти на цілому ряді вигідних для нашої країни умов, які, у принципі, можна було б забезпечити і які, свого часу, собі забезпечив Китай і зараз намагається собі забезпечити Росія. Найважчі наслідки, швидше за все, будуть для сільського господарства і переробної промисловості. Правда, в інших сферах також можливі проблеми. Вони головним чином торкаються товаровиробника, а споживача – у меншій мірі. Споживач навряд чи відчує це швидко. Є далекотермінові важкі наслідки, пов'язані, наприклад, з маркуванням продукції, зміненої генетично. Україні довелося погодитися на це і це може спричинити за собою негативні наслідки в далекій перспективі: у нас буде тут величезна кількість товарів, генетично модифікованої продукції, які, можливо, будуть дешевшими. Відповідно, люди з меншим достатком купуватимуть такі продукти, навіть не знаючи, що таким чином вони піддають себе певному ризику.
Але в перспективі, я думаю, що входження до СОТ приведе українську економіку до появи стимулів переходу на нові технології, до «вибраковування» неперспективних виробників, до відмови від таких виробників, до пошуку тих ніш, де Україна зможе конкурувати із зарубіжними товаровиробниками. Це в перспективі позначиться позитивно на українській економіці.
У цілому, я можу сказати, що присутність у ліберальних товарно-економічних системах приносить прибуток швидше сильним економікам, ніж слабким. В України стимул посилюватиме свою економіку, але все таки у результаті більше виграють сильні економіки. Україна ж до числа країн з сильною економікою явно не належить.
- Коли, ви вважаєте, можуть відбутися переговори з Брюсселем щодо створення в Україні зони вільної торгівлі з ЄС?
- Я припускаю, що переговори, як і говорять європейці, можуть початися зразу ж після ратифікації вступу України до СОТ, тобто через 30 днів. Але ці переговори будуть дуже тривалими. Я не можу констатувати, як швидко можна чекати якого-небудь наближення до цієї вільної зони.
- Які зміни, по-вашому, будуть у відносинах України з Росією через нову українську зовнішню політику?
- І Росія, і Україна довго добивалися входження в цей світовий клуб ліберальних правил. Я не чекаю тут у зв'язку з цим якихось різких змін. Думаю, що все йтиме своєю чергою і більше буде залежати від інших чинників. Скажімо, питання ПДЧ, НАТО буде сильніше впливати на російсько-українські відносини, ніж те, що Україна стала членом СОТ раніше Росії.
- Як Ви зараз розцінюєте «відкриту роботу» уряду Юлії Тимошенко?
- Враховуючи той тиск, який Тимошенко випробовує з боку Секретаріату Президента, Президента особисто, і проблеми з парламентською підтримкою, робити висновки про те, наскільки успішно просувається реалізація її планів, важко. Поки вона намагається тримати свою лінію. Як їй це вдасться далі? Я думаю, потрібно почекати три місяці, тобто 100 днів, щоб зробити які-небудь висновки. Поки вона – один воїн у полі. Її уряд бореться проти всіх. Що з цього вийде, ми не розуміємо. Я поки не знаю якихось нових соціологічних даних, а власного відчуття немає – отримує вона чи втрачає. Більшість експертів вважає, що її кампанія по виплатах швидше додає їй популярності. Вона виглядає в очах громадськості, народу захисником його інтересів, у той час, коли Секретаріат Президента і Ющенко – швидше захисниками інтересів еліти, клубу найбагатших людей країни. Я думаю, що в перспективі, якщо вона утримає цю лінію, то вона отримає чудовий старт для своєї президентської кампанії.
- Але нещодавно Тимошенко заявила перед Європарламентом про свою готовність підтримати Ющенка на наступних президентських виборах за певних умов. Про готовність Юлії Володимирівни відмовитися від президентського крісла говорив раніше і Зварич.
- Я абсолютно це виключаю. Це неможливо. Вона просто по-іншому говорити не може. Це її тактично правильна поведінка і положення, враховуючи відсутність парламентської підтримки, враховуючи великий ресурс впливу, який, як і раніше є у Президента, а також невизначеність позиції головною опозиційною силою ПР, яка маневрує від опозиції до Ющенка до любові до Ющенка. У Тимошенко значно більше ворогів, ніж партнерів.
- А чи можливе об'єднання БЮТ і ПР на основі демократичної коаліції?
- Я, напевно, публічно був першим, хто сказав на волі слова», чим викликав там шок і шум, про те, що найприроднішою і корисною для країни коаліцією є коаліція БЮТ і Партії регіонів. Логіка проста: Україна втомилася від невизначеності у владі. Україні, передусім, потрібно розібратися і розставити все «по полицях», хто за що відповідає, хто в чому головний. Це можна зробити тільки шляхом широкої конституційної угоди, яка зажадала б внесення деяких змін у Конституцію, а це можна зробити тільки, якщо є 300 голосів. І є єдина коаліція, яка дозволяє ці 300 голосів отримати. Це коаліція БЮТ і ПР.
Крім того ж, у БЮТ і ПР немає принципових ідеологічних суперечностей, на відміну від ПР і НУ-НС. НУ-НС утримує величезну кількість людей, які налаштовані на принципову ворожнечу з Росією, вони навіть собі готові зробити гірше, лише б «насолити» Росії. І на чолі всього цього стоїть Президент Ющенко, який вже пообіцяв, що він виставлятиме умови РФ після того, як Україна стане членом СОТ. Таке може сказати тільки людина, для якої не важливо, як погано Україні, а важливо, щоб було погано Росії. Такої установки немає у БЮТ. У цьому значенні, це більш прагматична політична сила. Звичайно, що такої установки немає і у ПР, тому ідеологічно вони могли б у принципі домовитися: внести зміни в Конституцію, навести лад у владі, повністю виключивши позицію Ющенка і НУ-НС, які повинні існувати лише у вигляді маргінальної політичної сили, яка не повинна впливати на прийняття державних рішень. Адже вони діють на шкоду національним інтересам України.
Єдина можливість – це коаліція. Вона – в національних інтересах України. Іншого способу немає.
- Сьогодні Арсеній Яценюк відкрив другу сесію ВР. Раніше він заявляв, що коаліція вже домовилася з опозицією про розблокування трибуни. Але Янукович сьогодні сказав, що лідери фракцій так і не змогли порозумітися. Коли, на вашу думку, вже почнеться нормальна робота парламенту? На які поступки повинні піти сторони, щоб досягти якоїсь згоди?
- Мені здається, що до тих пір, поки спікер парламенту виконуватиме команди Банкової або НУ-НС, членом якої він є, ніякої нормальної роботи парламенту не буде. Спікер повинен зайняти позицію на користь всього парламентаризму, а Яценюк продовжує брехати на очах у всіх, як сьогодні: він спочатку зачитав список людей, яких немає, а потім ці відсутні люди проголосували. Тобто це позиція однієї парламентської сторони, а таким спікер не може бути. При такому спікері (якщо Яценюк продовжуватиме так працювати) парламент працювати не буде ніколи. Або Яценюк повинен змінити своє відношення до своєї ролі, і тоді він зможе організувати роботу в парламенті; або він повинен бути знятий.
Щодо кризових питань про НАТО. Я думаю, що єдина можливість для впливу на них – це прийняття рішення про проведення референдуму за народною ініціативою, 4 млн. підписів для чого вже зібрано. Це може бути відкладне рішення: потрібно постановою парламенту надати час, скажімо, до осені, для інформування громадян. Думаю, півроку для цього достатньо. А восени потрібно ухвалити рішення. Президент зобов'язаний оголосити референдум за народною ініціативою. Після цього це питання помре надовго. В усякому разі, до результатів референдуму ніякого приводу для конфлікту не буде. За цей час у прихильників НАТО з'явиться можливість пояснити людям те, що вони хочуть пояснити, тим паче, що контроль над телевізійними ЗМІ на 90% знаходитися в руках «помаранчевих політичних сил-прихильників НАТО. Якби вони погодилися ухвалити таке рішення, то тема була б вичерпана.
Є дві проблеми – проблема спікера і проблема НАТО, - і вони легко вирішуються.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
