Тимошенко натякнула на імпічмент?

Цього тижня з вуст прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко прозвучали дві резонансні заяви. Перша стосувалася можливості висунення її кандидатури на пост Президента, друга – про можливе об'єднання БЮТ з Партією регіонів в рамках однієї парламентської коаліції. Схоже, що обидва ці заяви – ні що інше, як витончено завуальований натяк нині чинному Главі держави на «товсті» політичні обставини.

Про те, що міцна дружба у Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко не виходить, стало відомо не вчора. Просто формальний і офіційний лідери великих демократичних сил в n-нний раз намагалися врибудувати систему взаємин, коли взимку минулого року їх партії підписали Угоду про спільну діяльність у владі. Цього від них, як модно було говорити під час передвиборчої парламентської кампанії, вимагав електорат. Але в більшій мірі до такої «дружби» обидві сторони підштовхувала загроза позбутися місць у горезвісного керма, на них тиснули як внутрішні - так і зовнішньополітичні чинники. Характерною особливістю такого партнерства було те, що навіть під час об'єднання проти антикризової коаліції і БЮТ, і «Наша Україна» вмудрялися ставити один одному підніжки на кожному кроці. Варто пригадати, як Тимошенко і Ющенко по черзі привласнювали собі ідею проведення референдуму за новою Конституцією. Як би там не було, але взаєморозуміння в обох сторін вистачило ненадовго. А точніше, воно закінчилося, ледве були розподілені пости і владні повноваження. А якщо брати вже дуже абсолютні тимчасові виміри, то сваритися Президент і прем'єр почали задовго до закінчення кадрової революції (треба пам'ятати, що деякі ключові посади в уряді і парламенті досі порожні). Зараз перші особи держави наполегливо перетягують «соціальну» і «приватизаційну» ковдру. Причому, Віктор Андрійович, не встигаючи адекватно реагувати на кожну чергову ініціативу Юлії Володимирівни, прагне перекрити це своїми критичними коментарями і… пропозицією тих же реформ, та тільки в ширших (і таких же малоздійсненних) масштабах.

На наш погляд, помилково думатиме, що Ющенко не намагався домовитися з главою Кабміну про те, щоб виступати єдиним фронтом. З усіх ініціатив. Адже саме для цього Секретаріат Президента винайшов «традиційні» зустрічі Глави держави з прем'єром і головою Верховної Ради. І не випадково такі заходи проходять по вівторках – рівно за день до щотижневого засідання Кабміну. З одного боку Президент прагне вивідати плани Тимошенко, щоб потім, своєчасно їх проаналізувавши, видавати за спільні ініціативи. З іншого – робить все, щоб тримати ЮВТ на контролі і попереджати її раптові осяяння, якими Юлія Володимирівна славилася ще в час своєї першої прем'єрської каденції.

Проте, всі зусилля Гаранта марні. Тимошенко не тільки не бажає, щоб Віктор Ющенко фігурував як співавтор урядових ініціатив, вона робить все можливе, щоб йти йому наперекір. Узяти, наприклад, один з найяскравіших вчинків нинішнього Кабміну – організацію виплат компенсацій з внесків колишнього Ощадбанку СРСР. Навряд чи на Банковій серйозно вважали, що ЮВТ почне впроваджувати в життя свою передвиборчу обіцянку. Коли ж уряд видав розпорядження про початок виплат, в Секретаріаті Президента заметушилися. Проте, навіть екстрене повернення Президента з новорічної відпустки не допомогло Банковою очолити цей процес. Тоді в СП вирішили: якщо не можемо стати біля керма, вставлятимемо палиці в колеса. «Палицями» виявилися побажання Ющенка переформатувати список підприємств, виставлених цього року Кабміном на приватизацію (не секрет, що саме за рахунок цих коштів уряд має намір вирівняти прибуткову і витратну частини бюджету), і... раптом виникли у Секретаріату Президента претензії до глави «Ощадбанку» Анатолія Гулея. Про те, що справа зайшла дуже далеко, свідчить той факт, що результати перевірки діяльності «Ощадбанку», як власне і доповідь Гулея, заслуховуватимуть на одному з засідань Наглядової ради банку. Схоже, що Банкова, ініціюючи дані перевірки, хоче все ж таки перебрати кермо влади процесом виплат компенсацій у свої руки. Закінчитися це може або звільненням Гулея і приходом на його місце ставленика СП, або тим, що Юлія Тимошенко заявить про важливу роль Віктора Ющенка в організації виплат, і переглядом списку приватизації. З нього на вимогу гаранта будуть прибрані шість обленерго, на які претендують бізнесмени, тісно пов'язані з БЮТ.

Передбачаючи майбутні підступи Президента, прем'єр-міністр пішла в наступ на політичних фронтах. Її резонансна заява про можливу підтримку Віктора Ющенка на майбутніх президентських виборах з одночасним натяком на «двосторонній рух у вирішенні ключових питань» своєї мети досягла. Досить передбачено і різко на цей посил Тимошенко відреагував Віктор Балога. Глава Секретаріату Президента, ні багато, ні мало, назвав вислів Юлії Володимирівни «безпричинними» і «надмірно самовпевненими». Більше того, Балога не утримався від того, щоб назвати вчинок ЮВТ «виборчим фальстартом», і поремствував їй в спробі встати на один рівень з Главою держави. Навіть більше: керівник Секретаріату висловив припущення, що йде мова про спробу розхитати впевненість і рішучість Президента при здійсненні ним конституційних повноважень. «Наполегливість Ющенка в протидії спробам реанімувати політичну корупцію у вищих ешелонах влади, втіленні важливих державних і соціальних ініціатив зустрічають глухий опір тих, чиї корпоративні інтереси не співпадають з поняттями «закон», «чесність», «мораль», «відповідальність». Саме тому знову витягнута нафталінова ідея про імпічмент, яка не витримує найпростішого тесту на конституційність. Не виключено, що в протистоянні курсу Президента можливі найнесподіваніші політичні конфігурації і союзи», - заявив Балога.

Не випадково, ой не випадково глава СП торкнувся в своєму гнівному спростуванні слів Тимошенко теми імпічменту. Побоюватися цього не дуже приємного способу усунення від влади Ющенка і справді варто. Тим паче, що вслід за вказаною вище заявою прем'єр-міністр зробила і другу, не менш резонансну. Відповідаючи на питання про можливість коаліції за участю БЮТ і Партії регіонів, Юлія Володимирівна повідомила, що це було б реальним за умови, що об'єднання відбулося на умовах її Блоку. «Наші умови – це впровадження 20 пунктів детінізації політики і економіки. Якщо Партія регіонів на це готова – те welcome! Як то кажуть, ласкаво просимо!». І навіть її наступний пасаж про те, що регіонали навряд чи підуть на виконання таких умов (і, отже, союз з ними – гіпотетичний), не зменшив сенсаційності попередньої фрази.

Хоча, сенсаційність тут полягає в першому публічному визнанні лідера БЮТ про саму можливість такого союзу. На ділі ж співпраця, хай і ситуативна, біло-червоної фракції з регіоналами склалася ще зимою 2007 року, коли голоси бютівців допомогли антикризовій коаліції подолати вето Президента на Закон «Про Кабмін». Тому, брюссельський вислів Тимошенко слід розцінювати не як керівництво до дії, а як багатозначний натяк команді Ющенко на те, що подальший тиск на главу уряду небезпечний гарантові і його оточенню серйозними наслідками. Один з яких – той самий імпічмент, про який згадував Балога. Дійсно, при об'єднанні голосів БЮТ, ПР і КПУ ухвалення законів, що відкривають дорогу до виразу недовіри і відставки Президента, може стати об'єктивною реальністю.

Звичайно, необачно кидатися один одному в обійми з єдиною метою – прибрати Ющенка, ні БЮТ, ні ПР не стануть. Передусім через те, що у цих політсил значно більше суперечностей (принаймні, публічних), ніж спільних інтересів. І навряд чи ці партії шукатимуть точки зіткнення з самих наболілих політико-економічних питань. Якщо такий союз і можливий, то, швидше за все, він буде ситуативним, і головну скрипку в ньому, на відміну від ситуації початку 2007 року, зіграє БЮТ. Чи висуне Блок ті самі 20 вимог, про які згадувала Тимошенко? Навряд чи. Оскільки Юлія Володимирівна розуміє, що дуже високі запити зможуть викликати відторгнення у регіоналів, а, отже, ніякого імпічменту і дострокових виборів Президента, в яких напевно зацікавлені обидві політсили, не буде.