Єрмолаєв: «Ющенко створить нову інтригу»

Про програму діяльності уряду мабуть не знає людина, яка далека від цивілізації. Юлія Тимошенко у дусі своїх традицій довго і з захопленням скрізь розказувала, як розроблявся, правився, мінявся цей документ. І громадські слухання зібрала, і академіків, фахівців до роботи підключила. На одне із засідань Кабміну навіть Президента Національної академії наук Бориса Патона запросила. Ось, мовляв, дивіться, яка я молодець, найголовніший академік мене похвалив. Правда, відношення до програми – подвійне. Багато політиків і експертів розкритикували її «в пух і прах». Політолог, президент Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв говорить, що цю програму не можна реалізувати, тому що вона створюватиме суперечки і конфлікти на кожному кроці. Він припускає, що сама ж прем'єр-міністр повністю її не читала, зупинившись на декількох пунктах. Про це і багато іншого політолог розказав в інтерв'ю кореспонденту ForUm’у.

- Андрію Васильовичу, Арсеній Яценюк наполягає на проведенні засідання ВРУ у вівторок. Як Ви вважаєте, чи вдасться коаліції і опозиції домовитися про це?

- Я сумніваюся в тому, що зараз може бути реальна домовленість, тому що і з формальної, правової сторони, і з політичної є розбіжності в позиціях коаліції і опозиційних фракцій відносно цієї сесії. Як відомо, фракція Литвина взагалі в п'ятницю зайняла жорстку позицію – вони не визнають продовження цієї сесії, апелюючи до постанови. Жорстка позиція і в комуністів. Що стосується ПР, навряд чи вони зараз погодяться на сесійну роботу, враховуючи їх критику підготовлених законопроектів і їх скептичне відношення до стану коаліції. Можливо, буде прийняте половинчасте, як завжди по-українськи, рішення не збиратися в сесійному залі, а працювати в комітетах до моменту визначеності з приводу початку другої сесії.

Яценюку у будь-якому випадку належить знайти якусь розумну формулу, що пояснює, як закінчилася зимова сесія, і як почнеться весняна.

- «Регіонали» говорять про те, що вони не проти, щоб 5 лютого закрити першу сесію і відкрити другу. Таке можливо?

- Можливо. Але це означатиме, що до цього числа депутати імітуватимуть діяльність у комітетах.

У депутатів багато форм і способів роботи. Люди, зосереджені законодавчим процесом, працюють навіть на канікулах.

- Виходить, вони позбавляються канікул?

- Так. У принципі, їх де-факто позбавив канікул Президент.

- Але опозиція може продовжувати блокувати трибуну, вимагаючи від спікера відгуку підпису під листом до Генсека НАТО або ж відставку Луценка.

- Зараз складно сказати. Я думаю, всі учасники парламентського життя визначатимуть свої політичні лінії на наступну сесію. Я не думаю, що буде «сліпе повторення» останніх днів цієї сесії. Швидше за все, будуть якісь інші варіанти. Можливо, комуністи продовжать свою лінію, тим паче, що вона у них носить не тільки тактичний, політичний характер, але й ідеологічний. Що стосується «регіоналів», вже зараз видно, що вони ведуть більш гнучку політику, і орієнтовані на конфлікт, що розгорається, між Тимошенко і Ющенком, який придбаває вже не тільки характеристику кадрової або ситуаційної інтриги. У нього все більше вимальовується характер концептуальних розбіжностей відносно суті економічної політики, підходів, що використовуються до управління, пріоритетів. А це вже не жарти. Це говорить про те, що, не дивлячись на декларації про єдність і наявність програм, розбіжності в підходах економічної політики у союзників носять істотний, серйозний характер. Я в даному випадку апелюю до останніх двох телевиступів Президента впродовж останнього календарного тижня. Отже в цьому ключі можливі самі нестандартні ходи. ПР продовжить роботу в опозиції, в опозиційному уряді, але, можливо, почне розставляти власні акценти в цьому конфлікті Президента і уряду в питаннях приватизації, соціальної політики, пріоритетів, соціальних інвестицій.

Попереду нас чекає тест. Йдеться про проект бюджету, який потрібно буде змінити. І тут, можливо, якраз будуть проявлені нові переваги з боку Президента, уряду, «регіоналів» і коаліції.

- Це може стати черговим каменем спотикання?

- Безсумнівно. Взагалі я думаю, що Президент виноситиме свій перший, якісний вердикт по діяльності уряду і, відповідно, коаліції, оцінюючи бюджет. Я думаю, що він скористається можливістю і розставить власні акценти в майбутньому посланні, яке готує на лютий. Поки за анонсом воно буде переважно економічним, але разом з тим, очікується його виступ щодо політичної реформи в контексті Національної конституційної ради. Отже нас у лютому чекає цілих два президентських месиджа.

Я вважаю, що стосовно політичної реформи Президент створить нову інтригу. І тут в опозиції, зокрема, «регіоналів» і комуністів, буде дуже багато різночитань з Ющенком. А ось у частині економічної політики можливо і певне зближення, тому що Президент зараз намагається реабілітувати розумні реформи, інвестиції, виступаючи проти соціального популізму. І тут багато його оцінок співпадають з оцінками нинішньої опозиції.

- Таким чином, Ющенко може затягнути ухвалення програми діяльності уряду до розгляду змін до бюджету?

- Я цього не виключаю.

Річ у тому, що «гра» навколо програми уряду йде на стрічних курсах. Для коаліції й уряду принципово важливо забезпечити свою легітимність, тому питання програми – це питання їх статусу і самопочуття. А для Президента це питання інтриги і пріоритетів. Інтриги, тому що він конкурує за зміст політики, а пріоритетів, тому що украй важливо збудувати ту ієрархію, яку недавно саме Ющенко висловив в одному зі своїх телеінтерв'ю. Тому він робитиме все, щоб ця ієрархія була збудована – спочатку «слово», тобто його послання, потім програма, потім бюджет.

- А як особисто Ви розцінюєте програму діяльності уряду Тимошенко? Вона була вже достатньо розкритикована. Зокрема, говорять, що це «декларація про наміри».

- Я почну з того, що це не програма. Я в даному випадку не критикую, а просто намагаюся правильно визначити суть документа.

По-перше, видно, що програма була зверстана з текстів різної якості. Там є, дійсно, тексти, які відповідають вимогам програми, тобто, загальні положення і інструментарій. Є розділи, що носять декларативний характер, який більшою мірою властивий політичним партіям у статутних документах. І є рекламні положення, які більше властиві виборчій кампанії. Але це характеристика документа. Я б назвав це не програмою, а пропозиціями до неї – робочий документ, який зазвичай з'являється у розробників на початку роботи. Програма документів – це логіка дій. Так от логіки дій у цьому наборі немає.

Мене здивувало те, що розробники заявили, що над програмою працювали довго, щільно, що це продуманий документ. А за характером у мене залишилося відчуття, що програмі максимум доба.

Друга претензія носить методологічний характер. Річ у тому, що в цій програмі не за сторінками, а за змістом є фактично дві частини. Перша – це блок, що трактував політику держави відносно суспільства в широкому значенні. Так от він побудований на принципі патерналізму, а не лібералізму. Тому що тут держава не створює умови громадянину для самозабезпечення, а бере на себе відповідальність перед громадянами. Тобто, це модель двадцятого століття табору народної демократії і реального соціалізму. А другий блок, пов'язаний з економічними перетвореннями, на моє здивування, носить виражений ліберальний характер. Причому у дусі сучасного неолібералізму – ставка на підприємницький клас, згортання державних інвестиційних програм, активна приватизація, причому в спрощеному розумінні суті цього процесу. Я думаю, що для виборця, який сприймає БЮТ і НУ-НС, як соціально-орієнтовані і соціально-реформістські сили, така еклектика повинна бути дуже дивною, тому що це підходи різних платформ. Більш того, це показує, що коаліція, насправді, спочатку закладає подвійну з таємним дном політику, де на поверхневості – очевидні, популярні, «їстівні» для виборця дії – «Ощадбанк», заробітна плата, кредити мало не за копійки. А таємниця – це фактично друга «шокова терапія» на рівні власності, але прикрита соціальним популізмом. Можливо, тут позначається те, що склад коаліції дуже еклектичний – там поряд з націонал-демократами і лібералами знаходяться колишні соціалісти і популісти. Можливо, ця програма, як результат вкидання своїх побажань, і представляє логіку дій. Але цей документ потрібно оцінювати за діяльним результатом, а не за декларацією. Програма – це не букви, а дії.

Тому якщо цю програму реалізувати, вона створюватиме суперечності на кожному кроці. Це документ, що створює конфлікти. Її не можна переписати. За великим рахунком, щоб зараз вийти з цього положення, потрібно чесно поставити питання: програми немає.

- Виходить, тією ж заявою про дешевий кредит на житло, Тимошенко «б'є» по одному з найбільш «болючих місць» виборців?

- Я викажу припущення, можливо, сам прем'єр знайомий із загальними положеннями програми, з тим, що називають ідеологією. Можливо, Тимошенко ще не володіє всім текстом програми, тому що одна справа висловити 5-7 основних пунктів, а інша справа працювати з текстом. Тому тут, можливо, варто і до прем'єра апелювати, щоб разом з розробниками вона пропрацювала документи і мала нагоду сама адекватно оцінити програму. Я вважаю, що рухати цей документ далі – це створювати нові колізії в політиці і в ЗМІ.

- Тобто, програма може не бути проголосована?

- Так, вона може не бути проголосована.

Тут у чому небезпека ситуації. Багато «коаліціантів» зараз знаходяться в стані такого психологічного, емоційного збудження на фоні критики Президента, його жорстких кадрових вимог, які можуть привести до того, що «коаліціанти» почнуть підтримувати свій уряд навіть всупереч здоровому глузду. І тоді можлива ситуація, що, знову, як говорять представники коаліції – «зібравши волю в кулак, мобілізувавшись, всупереч всьому руками проголосуємо». Тільки ось у мене риторичне питання - а сенс? А що ви робите у такому разі? Ви комусь доводите, що ви вмієте голосувати? Для вас саме голосування є значенням політики? Так само, як міністри доводять, що вони мають право на захист власної честі кулаком, роблячи безглуздим стандарти демократії і правової культури, так само і «коаліціанти» голосуванням будуть доводити дієздатність, позбавляючи сенсу суть формулювання проведення політики.

- До речі, про Луценка. Як Ви думаєте, чим закінчиться ця історія?

- Я вважаю, що і міністр, і мер самі створили ситуацію, коли конфлікт буде носити тривалий характер. Я думаю, у результаті постраждають обидва. Вони не змогли в потрібний момент знайти правильне рішення. Всі розмови про чоловіче зіткнення позбавилися сенсу за фактом медичних оглядів і звернення в правоохоронні структури. На вибачення у них просто не вистачило сили волі, тому що вони обидва ще і конкуренти – не секрет, що Юрій Луценко до останнього часу виявляв велику цікавість до поста мера. Тому вони обидва загнали себе в тупик.

Я поки дуже обережно зроблю припущення - можливо, ця сутичка їм обом коштуватиме політичної кар'єри на найближчі рік-півтора. Це, звичайно, не вирок, але те, що вони серйозно підірвали свою репутацію і довіру виборців кожний до себе, безсумнівно.