Кадрові граблі демократичної коаліції

Питання отримання посад завжди було найболючішим для різних політичних сил, які прийнято було називати партіями Майдану. Ще живі в пам'яті скандали, пов'язані з кадровими призначеннями зразка 2005 року, коли, здавалося б, монолітна майданна команда розпалася раптом на групки людей, які тяжіють до влади. Ті ж владні амбіції згубили коаліцію «народних сил», що зароджувалася влітку 2006 року. Тому практично безболісний кадровий поділ, влаштований членами новоспеченої демократичної коаліції в грудні минулого року, коли коаліціонери почали здійснювати закладені в угоді про створення парламентської більшості положення про розподіл посад у виконавчій і законодавчій гілках влади, не могло не насторожити. Навіть завчасний розпис посад, як показали наступні події, не вберіг коаліцію від суперечностей.

Прем'єр здає, Президент тасує

Ще взимку 2007 року тимчасовий рульовий «Нашої України» Віктор Балога і лідер БЮТ Юлія Тимошенко письмово закріпили схему, за якою посади в уряді, міністерствах і відомствах ділилися за принципом 50/50. Тоді ж обидві сторони домовилися про те, що право отримання першої посади (поста прем'єра) відійде тому, хто покаже кращий результат на дострокових парламентських виборах. Здавалося б, все честь по честі, розподілено, обговорено і підписано. Але вибори пройшли, і владні апетити представників демократичної більшості знову запанували над здоровим глуздом: процес розробки нової державної політики, механізмів реформ, затьмарила боротьба за владні повноваження.

Коротко пригадаємо хронологію посадового розподілу. Першою ластівкою кадрового протистояння, що зароджувалося між «Нашою Україною – Народною самообороною» і БЮТ, стала зміна кандидата на пост спікера. Коли стало ясно, що на посаду прем'єра безальтернативно претендує Юлія Тимошенко, узгоджену з НУ-НС і БЮТ кандидатуру на пост голови Верховної Ради Вячеслава Кириленка екстрено замінили на Арсенія Яценюка. Причому, обмін відбувся під прямим тиском з Банкової: Віктор Ющенко на зустрічі з депутатами НУ-НС зумів переконати помаранчевих парламентаріїв провести таку рокіровку. Мотивом для цього стало очевидне зближення Кириленка і частини «Народної самооборони», що підтримала його, з Блоком Юлії Тимошенко. Зрозумівши, що має теплі відношення з майбутнім прем'єром спікер Киріленко буде фактично даремний на противагу главі уряду Тимошенко, Президент вирішив посадити в центр президії Верховної Ради лояльного до себе і нейтрального до лідера БЮТ Яценюка.

Другий кадровий кульбіт відбувся вже під час визначення персонального складу уряду, на чолі якого з другої спроби затвердилася Тимошенко. І знову в цій операції роль першої скрипки грав гарант. Адже саме за волею Віктора Ющенка в уже узгоджений і практично затверджений депутатами коаліції список міністрів, що призначаються за квотою Президента, були внесені корективи. Анатолія Гриценка, котрий претендував на те, щоб продовжити свою роботу в Міноборони, змінив Юрій Єхануров, а основного кандидата на посаду голови МЗС – Володимир Огризко. Поза сумнівом, подібне перетасовування мало одну мету: створити в уряді Тимошенко «вогняні точки» Банкової. А недавня вимога Ющенка до Єханурова й Огризка координувати роботу їх міністерств з Секретаріатом Президента лише підтвердила причинно-наслідковий зв'язок цих призначень.

Зараз, коли вже практично всі пости у виконавчій владі розподілені, намітилися декілька нових ліній кадрового протистояння між Президентом і прем'єр-міністром. Як відомо, вже цього тижня ми могли отримати нового Генпрокурора, віце-прем'єра з питань ПЕК, голів Антимонопольного комітету, Держкомітету з питань телебачення і радіомовлення, і Фонду держмайна. Відповідні пропозиції (окрім генпрокурорского) вже були внесені на розгляд Верховної Ради. Проте, до кінця четверга, 17 січня, виявилось, що кадрові питання на цій сесії парламент розглядати не буде. Народний депутат від БЮТ Володимир Яворівський після Погоджувальної ради повідомив, що перенесення призначень пов'язане з вимогою опозиції спочатку звільнити людей, які обіймають наразі ці посади. Тому було ухвалене рішення повернутися до питання про кадри не раніше 25 січня. Так, опозиційні депутати, звичайно мають рацію, вимагаючи спочатку прийняти відставки голів ГПУ, ФДМУ, АМКУ і Держкомітету з питань теле-радіомовлення. Українське законодавство не передбачає призначення на ці пости людей, якщо на них ще працюють інші посадові особи. І лише після того, як вони подадуть заяви про відставку, парламент може розглядати і призначати нових чиновників.

Але насправді, посадові пропозиції навряд чи були б проголосовані сьогодні з абсолютно інших причин.

Давид спотикання

Схоже, що менше всього проблем буде з призначенням керівників ФДМУ, АМКУ і Держкомітету з питань теле-радіомовлення. Валентина Семенюк не влаштовує ні коаліцію, ні опозицію, тому їй працювати просто не дадуть. А Олексій Костусєв і Едуард Прутнік змушені будуть відмовитися від посад, оскільки їм не можна суміщати роботу народних депутатів з чиновницькою діяльністю. Треба сказати, що і практично за всіма їх змінниками справа не стане: у членів коаліції, як підкреслив 14 січня перший віце-прем'єр Олександр Турчинов, немає заперечень по кандидатурах Ігоря Куруса (Держтелерадіо) і Андрія Портнова (ФДМУ). А ось з претендентом на посаду голови Антимонопольного комітету виникли проблеми. Наступником Костусєва на цій посаді мав стати нунсовець Давид Жванія. Принаймні, саме це ім'я значилося в урядовому поданні, яке було передане в понеділок, 14 січня, для розгляду до Верховної Ради. Але несподівано в це питання втрутився Віктор Ющенко, який у вівторок, під час зустрічі з Юлією Тимошенко не схвалив кандидатуру Жванії. Навряд чи невдоволеність Президента фігурою Давида Важаєвича пояснювалася непрофесіоналізмом останнього. Швидше, Глава держави дав зрозуміти, що не допустить зміцнення позицій прем'єра – адже останнім часом Жванія, так як і його підопічний Юрій Луценко, який так само, як і Давид Важаєвич, ходив у фаворитах у Ющенка, більше схиляється на бік лідера БЮТ. До того ж, один з лідерів «Народної самооборони» активно критикує діяльність голови Секретаріату Президента Віктора Балоги, що також не може не дратувати Ющенка.

Можливо, саме з цих причин напередодні Нового року Банкова запропонувала замінити кандидатуру Жванії на Петра Порошенка. Не секрет, що екс-секретар РНБО, який не пройшов у Верховну Раду, мріє повернутися у велику політику. Мабуть, ради такого «камбека» Петро Олексійович буде готовий неухильно слідувати вказівкам Президента, а й «рвати» Тимошенко при кожній слушній нагоді (адже образа за дискредитацію, яку влаштувала йому ЮВТ восени 2005 року, напевно й досі недає спокою одному з «любих друзів»).

Безумніву, що якщо рокіровка Жванія-Порошенко все ж таки відбудеться, то це може посилити суперечності всередині коаліції. Навряд чи фракція БЮТ буде рада підтримати кандидатуру людини, яка три роки тому попсувала чимало крові Тимошенко. Але, швидше за все, «подразник» для прем'єра в особі Порошенка глава держави припасе на потім. Якщо не вирішиться головне протистояння – по лінії Медведько-Гайдук.

Чи «переважить» Гайдук Медведька?

Безумовно, основна кадрова інтрига закручується зараз саме навколо цих фігур. Відомо, що Юлія Тимошенко наполягає на знятті з посади Генпрокурора Олександра Медведька. Проте, Віктор Ющенко, схоже, не збирається розлучатися з «зручним» главою ГПУ. Чому «зручним»? Просто тому, що вагомих претензій до роботи Гепрокурора у гаранта немає. Принаймні, публічно Віктор Андрійович ніде не заявляв, що керівник ГПУ неефективний. Дійсно, на відміну від свого попередника Святослава Піскуна, який був здатний давати прес-конференції з приводу і без, Медведько перед телекамерами з'являється дуже рідко. Сам глава ГПУ схильний пояснювати таку непублічність тим, що він вважає за краще працювати, а не говорити. Це влаштовує і Президента: про резонансні справи, які, як обіцяв Ющенко, будуть у найкоротші терміни розкриті, згадують зараз все рідше і рідше. Хто, наприклад, живо цікавиться справою Гонгадзе? Напевно, тільки найближчі родичі загиблого журналіста. Чи просунулося розслідування справ про отруєння Ющенка, самогубство Кравченка, смерть Кирпи? Обнадійливої інформації немає, що, мабуть, цілком влаштовує гаранта. Медведьку достатньо відзвітувати Главі держави віч-на-віч, і влаштувати раз на рік показові виступи по телебаченню, щоб підтвердити своє реноме відповідального і працьовитого Генпрокурора, зняти якого намагаються виключно з політичних мотивів. Ще один великий плюс голови ГПУ – він не належить до жодної з тих політичних сил, які нині перебувають при владі, хоча лояльний до Президента. А, отже, може відігравати роль ще однієї силової противаги Юлії Тимошенко.

Якщо Юлію Володимирівну дратує Медведько, то схожу реакцію у Віктора Ющенка напевно викликав кандидат на пост віце-прем'єра з питань ПЕК Віталій Гайдук. Про відносини екс-секретаря РНБО і Президента, що не склалися, говорили багато. Не таємниця, що рік тому гарант розглядав співвласника «Індустріального союзу Донбасу» як противагу політичному впливу іншої фінансово-промислової групи, що посилювався, – СКМ Ріната Ахметова, яка стояла на боці уряду Віктора Януковича. Але зіштовхнути цих акул вітчизняного бізнесу у Секретаріату Президента не вийшло. Гайдук, усвідомивши, що його використовують як пішака у великій грі, вважав за краще піти у відставку з поста секретаря РНБО. І затаїв на Ющенка образу. Чим, напевно, може скористатися Юлія Тимошенко, за ініціативою якої Віталія Гайдука висунули кандидатом на пост «паливно-енергетичного» віце-прем'єра. Крім того, він може послужити ефективним знаряддям у боротьбі прем'єра за усунення посередників у постачаннях газу з Росії в особі компанії «РосУкрЕнерго», до якої у Президента претензій немає.

Зараз можна сказати одне: раптова хвороба Медведька, що фактично врятувала його від неминучої відставки, і перенесення кадрових питань, серед яких головне, – призначення Гайдука на пост віце-прем'єра, тісно взаємозв'язані. Схоже, що ця пауза була взята для того, щоб Президент і прем'єр знайшли компроміс. Якщо такий буде досягнутий, то Медведька однозначно знімуть, а замість Гайдука запропонують помірнішу в усіх відношеннях персону. Якщо ж ні, то політичне протистояння Ющенко і Тимошенко затягнеться і загостриться.