У середу Кабінет міністрів одноголосно затвердив проект програми своєї діяльності «Український прорив: для людей, а не політиків». Під час публічного обговорення програма придбала як прихильників, так і критиків. Члени уряду обіцяють, що «Прорив» удосконалюватимуть і далі, але в той же час хочуть скоріше прийняти його в парламенті – бажано до кінця першої сесії.
Народний депутат VI скликання з фракції Блоку Литвина, екс-мер Бердянська Валерій Баранов в ексклюзивному інтерв'ю кореспонденту ForUm’у розповів про свої враження від програми Кабміну, а також спрогнозував, чого варто чекати від виплат вкладникам Ощадбанку, що почалися, і що відбудеться, якщо Секретаріат Президента втручатиметься в управління державою.
- Валерію Олексійовичу, в середу на своєму засіданні Кабмін затвердив проект програми діяльності уряду. Ви встигли з ним ознайомитися?
- Нового варіанту я не бачив, а старий читав.
- Які плюси і які мінуси в цій програмі?
- Мені трохи складно сказати, я не бачив останнього варіанту.
- А якщо говорити про той варіант, який Ви читали?
- З моєї точки зору, він абсолютно негідний серйозного сприйняття.
- Чому?
- Це був набір першотравневих гасел. Я так розумію, що програма повинна припускати якісь серйозні структурні зміни, починаючи з адміністративною системою, яка сьогодні комуністична і намагається керувати ринковою економікою, що саме по собі є абсурдом і гальмом розвитку бізнесу.
Після ліквідації адміністративних вертикалей наступною задачею повинне бути упровадження справжнього самоврядування, про яке там нічого не було сказано взагалі. Подальша централізація влади приводить до розвитку корупції. Сьогодні про корупцію багато сказано, хоча продовжується «героїчна боротьба» із наслідками, а не усуваються її причини. А причиною корупції є ця адміністративна вертикаль, у якої завжди комусь щось потрібно попросити і підписати.
Більш того, там не було ніяких серйозних пропозицій щодо розвитку економіки, стимулювання розвитку бізнесу і залучення інвестицій. Мається на увазі зміни податкової політики, спрощення процедур всіляких узгоджень і так далі.
Крім того, не були визначені пріоритети і черговість реформ, що проводяться.
Далі – не менше ніж на 10 сторінках були написані чергові соціальні обіцянки, нічим не забезпечені, і всього на півсторінки були записані задачі щодо реформування житлово-комунального господарства. Це демонструвало і рівень цього документа, і рівень тих, хто його готував.
- Можна сказати, що це був популістський документ?
- Це був набір гасел. І найважливіше, що ці гасла не мали механізму реалізації. Тобто там повинно було бути написано, наприклад: «реформування медицини», а потім повинні були бути написані пункти: що потрібно зробити і в які терміни, хто за це відповідальний і які законодавчі зміни повинні відбутися – який закон змінити, яку статтю, який пункт і так далі. Соціальна політика, припустимо, повинна виключно переводитися в адресну допомогу.
Всі ці механізми абсолютно зрозумілі, відомі і реалізовані у всьому світі і в Європі. А ми знову починаємо винаходити українську хімію і фізику.
Я останнього варіанту програми не бачив. Якщо він ось у такому характері – визначені пріоритети, черговість, механізми – тоді це серйозний документ.
- Все-таки, чи є щось позитивне в програмі Кабміну?
- Це – перша за історію незалежної України спроба підготувати програму дій уряду. Ніколи жоден уряд не мав серйозної програми дій. Більш того, мене радує те, що вперше ця програма проходитиме експертизу всієї громадськості.
- У вівторок в Українському домі ця програма вже обговорювалася представниками громадськості, зокрема, академіками.
- Якщо програму пишуть академіки, то толку не буде. Її повинні писати практики. Якщо в цьому не брала участь Асоціація міст, мери, то, я вважаю, це буде документ, далекий від досконалості. Мер – це маленький президент, і всі огріхи влади «вилазять» йому на голову. Тільки мери знають ці біди і знають, як ці проблеми вирішувати. Ніколи уряд не хотів слухати мерів.
Правда, була 14-го числа зустріч Управління Асоціації міст з Юлією Володимирівною і вона пообіцяла, як і всі її попередники, серйозно працювати з мерами. Я сподіваюся, що помиляюся, кажучи так песимістично. Дуже хотів би, щоб вона дійсно почала працювати з мерами серйозно.
- Чи встигне парламент прийняти програму уряду на першій сесії?
- Якщо вони постараються цю програму пошвидше прийняти і «пташку» поставити, це буде неправильно. Я думаю, що цю програму потрібно писати не один місяць і навіть не один квартал. Її потрібно віддати на обговорення, на розгляд. Потрібно провести круглі столи, дискусії по всіх напрямах. У Шустера не дулі крутити один одному, а поговорити про рішення проблем, зібрати фахівців. Це повинен бути довгий процес.
Повинен бути ще ідеологічний супровід всієї цієї дії, щоб підготувати суспільну свідомість. Це дуже важливо. Український народ знаходиться у стані наполегливого очікування безкоштовного дива. Потрібно виводити з цього стану народ. Один Президент або прем'єр цього не зробить, потрібно виводити всім разом. Яким способом? Роз'ясненням, щоб ЗМІ також до цього підключилися, щоб це стало темою для обговорення серйозних практиків. Політиків тільки прибрати треба.
- 11 січня Президент, спікер парламенту і прем'єр-міністр підписали загальний лист до Генерального секретаря НАТО Яапа де Хооп Схеффера. У цьому листі підкреслена зацікавленість України в приєднанні до плану дій щодо членства в НАТО. Як Ви вважаєте, Україна готова перейти до такого етапу відносин з НАТО?
- Позиція Блоку Литвина полягала в тому, що потрібно накласти мораторій на всі питання, пов'язані з НАТО і іншими макропроцесами. Нам потрібно навести лад у себе, провести необхідні реформи. Ми хочемо жити в комуністичній системі і бути в НАТО, в Європі і так далі. Нас туди ніхто не прийме, поки ми не станемо цивілізованими, і поки у нас не почнуть діяти механізми ринку.
На засіданні Верховної Ради потрібно було спочатку визначитися: яка мета побудови української держави? Ця мета нікому не відома. А якщо немає мети, то марно до чогось йти. Тому нам потрібно було проголосувати, прийняти якусь резолюцію і вирішити: ми будуємо комунізм чи ми будуємо ринкову економіку?
Якщо ми будуємо комунізм, тоді треба робити те, що робили всі уряди, треба слухати Петра Миколайовича, віднімати, ділити, роздавати пільги без фінансів. Ну, дурити один одного і йти в нікуди. Якщо ми будуємо ринкову економіку, тоді треба припиняти цей популізм з цінами, самообман і обман людей, який «виповзе» все одно.
Зараз почали роздавати внески. Здавалося б – добре. Я вважаю, це було неприпустимо робити, тому що ці гроші були зняті з іншої статті, з бюджетів розвитку міст. Тобто тепер дороги і мости не будуватимуться. Гроші роздадуть людям, вони підуть, ковбаси куплять і з'їдять. Це популізм чистісінької води.
- Валерію Олексійовичу, ми торкнулися теми виплати внесків, давайте поговоримо про неї. Вже мало хто сумнівається, що виплата заощаджень вкладникам Ощадбанку приведе до інфляції. Наскільки сильно це може ударити по економіці країни?
- Звичайно, це ударить по економіці. Об'єм продукції, що випускається, – ВВП – залишився колишнім, якщо не рахувати десяті частки відсотка. А кількість грошей на руках у населення збільшилася. Люди ж не ховатимуть ці гроші в матрац. Вони відразу підуть і щось купуватимуть. З одного боку, це добре, що товар більше купуватиметься. Але при цьому, звичайно, об'єм грошової маси виросте, а товар колишній. Значить, буде інфляція. Буде підвищення цін, особливо на ринках.
Товаровиробник – він-то затиснений сьогодні в рамках і навряд чи підвищуватиме ціни. Ціни підвищує той, хто продає: торговці і так далі. Тому я думаю, що це ні до чого доброго не приведе.
- Народний депутат з фракції НУ-НС Юрій Костенко не виключає заміни раніше названих кандидатур на посади голів Фонду держмайна, Антимонопольного комітету України, Держкомтелерадіо і віце-прем'єр-міністра з питань паливно-енергетичного комплексу. За словами Костенка, ці кандидатури не були узгоджені з фракцією НУ-НС. Починається нова «портфельна війна»?
- Я не знаю їх підкилимових інтриг. Звичайно, вони були з'єднані не ідеологією. Ніякої загальної ідеології не існує. Це були політичні і миттєві домовленості. Так довго йшов процес формування уряду не тому, що Партія регіонів заважала, а тому, що вони ніяк не могли домовитися між собою. Ніхто нікому не заважав, ми були свідками.
Я вважаю, що будь-який уряд повинен формуватися не за принципом квот і домовленостей, а за принципом професіоналізму. Одного разу ми це вже проходили. Пригадайте, коли Віктор Андрійович після революції призначив «революціонерів» на ключові пости. Чим це все закінчилося?
Сьогодні ми бачимо те ж саме. Проаналізуйте освіту і досвід багатьох сьогоднішніх міністрів. Стане зрозуміло, що вони не на своєму місці. Ну і що ми від них отримаємо?
Раніше кадрова політика була така, що людина не могла стати міністром, якщо він не був майстром на заводі, начальником цеху, директором, заступником міністра, поки не пройшов всі етапи. Він же повинен знати, чим керує. А сьогодні був фотограф – раз – голова адміністрації. Повинен бути кадровий резерв, люди повинні рости, їх треба навчати, готувати і в Україні і за кордоном. Так робиться у всьому світі.
- Віктор Ющенко зажадав від членів уряду - представників НУ-НС - узгодженої роботи з Секретаріатом Президента. Чи не значить це, що Президент поступово переходить до авторитарних методів управління?
- Я взагалі вважаю, що Секретаріат Президента повинен складатися з 20 чоловік, які повинні займатися протоколом. Не може бути два органи влади. Керувати повинен хтось один. Якщо знову почнеться те, що було при Медведчуку – буде у нас знову ЦК КПРС (це буде Секретаріат Президента) і Кабінет міністрів. Все одно у будь-який момент може привести до конфлікту. Тому якщо Секретаріат лізтиме в управління державою, це буде новий етап безперспективного протистояння.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
