Пам'ятаю, у нас в школі була така гра-підколка, «купи слона» називалася. Суть її полягала в тому, щоб знайти жертву і півгодини втирати їй неіснуючого, віртуального, як би зараз сказали, слона. Багато українських політиків за дивним збігом обставин теж навчалися в школах. І про «купи слона» пам'ятають досі.
Ось, наприклад, один з таких політиків – Юлія Тимошенко. Чого ватра комедія (а в деяких відділеннях Ощадбанку – і трагедія) під назвою «повернення внесків». Ні, всі, звичайно, розуміють, що гроші надруковані, що відразу (та хоч і за два роки) таку астрономічну суму не знайдеш, що продати по третьому разу «Криворіжсталь» проблематично, що при видачі готівкою навіть п'яти мільярдів інфляція змагатиметься із зімбабвійською. Але ні: черги стоять, місце в них займають з третьої ночі, пишуть номерки на руках і кожну годину ходять відмічатися (хто не обізвався – тих викреслюють). У самому центрі Києва в одному з відділень захоплені вкладники на радощах від отримання заповітної тисячі розбили голову касирці. А, якщо не помиляюся, в Запоріжжі, одному з вкладників не повезло: помер, не дочекавшись своєї черги.
В автора цих рядків теж є право на отримання однієї тисячі гривень компенсації. Але, право, якось не хочеться. По-перше, тому, що обіцяли не тисячу, а все відразу. По-друге, тому, що складання реєстру вкладників потрібно тільки для створення потрібного ажіотажу навколо цієї теми. Навіщо реєстр, коли є ощадкнижка? По-третє, якась вже дуже легка тисяча виходить. Майже данайська. Про що це я? Та так, власне кажучи, ні про що. Дадуть тисячу – заберуть десять. Вони вміють.
Взагалі, «видача внесків» - неоране поле для популістів. Такий піар собі можна зробити – тільки тримайся. Президентство, вважай, в кишені. Що з того, що гроші надруковані? Що з того, що обіцяли повністю погасити, а дали всього тисячу? Адже дали! Це ж взагалі нечувано – щоб держава гроші роздавала. Такого навіть при комуністах не було! Хіба тільки в Стародавньому Римі. Та й то – там більше не грошима, а хлібом. І видовищами. У нас, правда, своїх видовищ вистачає.
Розчулило, як у новинах показали Тимошенко, яка, мов, не змогла додзвонитися в Ощадбанк і тут же наказала встановити нову 50-канальну лінію. Особливо чутливі громадяни навіть розплакалися. Адже ось, яка Юля молодчина! Ага, зараз. У країні чи то десять, чи то двадцять мільйонів вкладників. Математика свідчить, що не вистачить.
Або такий момент. У п'ятницю роботу відділень Ощадбанку продовжили – неймовірний випадок! – аж до дев'ятої вечора. Щоб якомога більше людей встигли отримати. Зрозуміло, що нездоровий ажіотаж декому на руку. Хоча виникають питання. Наприклад, до чого такий поспіх. Невже настає інфляція? Так ніби Пинзеник мовчить, отже, все гаразд. Або грошей на всіх не вистачить і «лавку» потихеньку прикриють? Загалом, страх і жах бере, коли читаєш на бігбордах рекламу БЮТ: «Всі наші передвиборчі обіцянки будуть виконані». І дуже хочеться дописати в кінці: «… а після нас – хоч потоп!»
Під шумок цієї справи на тижні було ухвалене рішення, на яке не всі звернули увагу. А дарма. Адже уряд зібрався, цитую, «переглянути план приватизації на 2008 рік». За цією не витіюватою фразою можуть ховатися різні речі. І, що слід відзначити, зачіпають долі дуже багатьох людей. Як, наприклад, робітникам заводу або фабрики дізнатися, що їх підприємство «підлягає приватизації»? На тій же «Криворіжсталі» лікті кусають після приходу індуса. Але де наше (тобто державне) не пропадало: якщо треба «повернути внески», то не гріх продати ще декілька держпідприємств. У нас, правда, вже і продавати особливо нічого, ну та було б бажання. Можна по другому разу продати. Або по третьому, що відразу забезпечує попадання в Книгу рекордів Адама Сміта.
Дежав’ю: новий Кабмін повертається до виконання програми «Контрабанді – стоп». Пам'ятаєте, в попереднє пришестя Юлі м'ясо і бензин подорожчали? Ось. Тепер, схоже, буде те ж саме. Тому що розуму вистачить тільки на те, щоб закрити кордон. Адже ніхто не думає про те, що у нас свого м'яса давно як кіт наплакав, і без польського і бразильського «контрабаса» ні з чого робити ковбасу. Вже краще б легалізували те, що вже існує. З бензином – аналогічний випадок. Але на жаль. Мабуть, Пинзеник і Турчинов у нас вегетаріанці, які вважають за краще їздити на метро.
Ой, Турчинов таке видав під кінець тижня. Якраз у п'ятницю, коли у відділеннях Ощадбанку тільки-тільки починали видавати гроші, бютівський пастор візьми та й скажи: мовляв, цілком вірогідна видача внесків не тільки в гривні, а й в доларах та євро. Ось, питається, навіщо ляпнув? Уявляєте, хтось вже отримав, а тут така новина. Крива інфарктів різко піде вгору. Або Турчинов це спеціально – щоб всі залишилися вдома в надії, що скоро даватимуть в євро? Згадався анекдот: «А чи правда, що при комунізмі продукти можна буде замовляти по телефону? Звичайно! Але видавати їх будуть по телевізору…».
До речі, про комуністів. Вони минулого тижня в черговий раз «потішили». Спочатку хтось (Голуб ніби) видав, мовляв, КПУ згодна на входження в об'єднану опозицію. Потім пішло спростування (здається, від Самойлик), що це особиста позиція окремих депутатів, а фракція ще думатиме. Коротше кажучи, норовляться комми і ціну собі набивають. «Регіонали», у свою чергу, зменшили свій союзницький запал (адже спочатку активно кликали всіх до себе!), і тішать себе «тіньовим кабміном». Навіть сайт відкрили. Щоб Богословським було чим займатися. Загалом, нудні вони. І Литвин теж – ні туди, ні сюди. Ми, мовляв, зберігаємо нейтралітет. Вельмишановні! Нейтралітет зберігають на вулиці, а в парламенті, будьте добрі, працюйте! Хоч би в опозиції. А якщо фракція не хоче працювати ні там, ні там – то навіщо країні така фракція?!..
А Ющенко все-таки хороший. Є в ньому якась великодушність. Блакитні крові, так би мовити. Не виключено, що від кардинала Ришельє. Загалом, вирішив Президент перейменувати внутрішні війська в національну гвардію. Напевно, мультик про капітана Врунгеля подивився: «Як ви човен назвете, так він і попливе». Але то в мультику, а на ділі все набагато складніше і вимагає матеріальних витрат. Можна, звичайно, обмежитися перейменуванням, але. Мені ось іноді здається, що від української армії залишилися лише ті дві шеренги хлопців, повз яких Ющенко проходить на свою зелену поляну. Сумно, громадяни, сумно.
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом