Війна президентських амбіцій

Однією з яскравих політичних подій нинішнього тижня, безумовно, можна визнати збільшену законодавчу і публічну активність Президента Віктора Ющенка. Причому, гарант постарався якомога більш вразливо зіграти роль політика №1 в країні, доклавши чималі зусилля, щоб переплюнути беззастережного лідера медіа-простору України останніх двох тижнів – прем'єр-міністра Юлію Тимошенко. Зрозуміло, що Ющенко не просто так старається: практично перманентна присутність глави уряду в новинах пропорційна зростанню її популярності серед населення нашої країни. Схоже, що негласне змагання по лінії Президент – прем'єр зразка 2005 року відновилося. Проте, цього разу все набагато серйозніше: від того, наскільки довше і ефективно пропрацює на посаді голови Кабміну Юлія Тимошенко, залежатиме з яким політичним капіталом вона підійде до початку президентської виборчої кампанії 2010 року.

Політичний компроміс з підтекстом

Вважаю, ні для кого не секрет, що після проведення дострокових парламентських виборів Віктор Ющенко найменше бажав бачити свого колишнього соратника по революційному Майдану в її нинішньому статусі. Коли Віктор Балога взимку минулого року підписував угоду про співпрацю з БЮТ, за якою пост прем'єра повинна була отримати або «Наша Україна», або Блок Юлії Тимошенко (залежно від результатів позачергових виборів), на Банковій всерйоз сподівалися, що цю посаду у результаті відітнуть помаранчеві. Бажаючи підстрахуватися від можливого провалу на перевиборах у Верховну Раду, Секретаріат Президента розробив і інший варіант: у випадку, якщо БЮТ набере більше голосів, ніж «Наша Україна» або блок, створений на її основі, створити широку парламентську коаліцію з Партією регіонів. Про те, що такий варіант міг існувати, днями побічно підтвердив регіонал Василь Хара, який повідомив, що Партія регіонів погодилася брати участь у перевиборах в обмін на створення у Верховній Раді шостого скликання парламентської більшості з НУ-НС. Звичайно, дану заяву депутата не можна приймати за істину в останній інстанції, адже зміст «домовленостей» представників ПР з Президентом або його оточенням навряд чи має документальне підтвердження. Проте те, що подібний сценарій міг бути, доводять події коаліціади, коли з десяток НУ-НСовців під різними приводами відмовлялися підписувати коаліційну угоду, а Іван Плющ публічно признався, що був і залишається прихильником створення більшості за участю НУ-НС і Партії регіонів. Коли ж всі мотиви, що стримували створення демократичної коаліції, були вичерпані, Віктор Ющенко все ж таки погодився на прем'єрствування Тимошенко. Безсумнівно, гарант усвідомлював, чим може загрожувати йому особисто затвердження Юлії Володимирівни на другому за впливовістю посту в країні. Тому за декілька днів до внесення кандидатури лідера БЮТ до парламенту, Секретаріат Президента розробив декілька варіантів ослаблення глави уряду. Першою такою противагою стало висунення і подальше затвердження на посаді голови Верховної Ради Арсенія Яценюка, що змінив В’ячеслава Кириленка, який невчасно проявив свою лояльність до ЮВТ. Другою противагою стало введення Віктором Ющенком до складу Кабміну абсолютно несподіваних кандидатур на пости міністра оборони і міністра закордонних справ. Схоже, гарант порахував, що надійніше мати на цих посадах людей, які не працювали раніше з Тимошенко, а тому ризикнув буквально в останню мить відкликати кандидатури Анатолія Гриценка і Бориса Тарасюка. Причому, перший публічно виявив незадоволеність подібною рокіровкою, і повідомив, що в майбутньому не прийме від Ющенка жодної кадрової пропозиції. А відмова від другого може агукатися Віктору Андрійовичу, коли всерйоз постане питання про створення єдиної демократичної партії на основі «Нашої України – Народної самооборони». Тим часом, роль Юрія Єханурова і Володимира Огризка як противаги нерівнозначна. Як відомо, Єхануров має «зуб» на нинішнього прем'єра. Звичайно, не тільки особиста неприязнь послужила для Ющенка мотивом зупинити свій вибір на Юрію Івановичу. Великий плюс Єханурова в тому, що він працював на посаді прем'єра і знає всю тонкість цієї «професії». А, значить, обізнаний, коли і яким чином можна підставити ніжку главі Кабміну. Фактично, він вже це зробив, коли поклав на стіл Ющенка доповідь про те, що витрати на українську армію в бюджеті Тимошенко істотно занижені. Не здивуюся, якщо Юрій Іванович стане активно перешкоджати спробам ФДМ або створеного йому на зміну міністерству, яке, як відомо, очолить БЮТівець, реалізовувати військове нерухоме майно.

Роль же Огризка також вже виявилася: на недавній зустрічі з Президентом глава зовнішньополітичного відомства запропонував Ющенку узаконити норму, за якою всі урядові делегації перед відправкою за кордон повинні будуть проходити «інструктаж» в Секретаріаті Президента. Якщо пам'ятаєте, саме це служило одним з приводів для загострення відносин між Ющенком і Віктором Януковичем, коли останній був прем'єром. З всього схоже - «директивна ініціатива» Огризка буде ще не останньою, за допомогою якої Глава держави постарається взяти під контроль зовнішньополітичну діяльність Юлії Тимошенко.

Третьою противагою стала Раїса Богатирьова, яку Президент напередодні Нового року призначив секретарем РНБО. І хоча громадськість запевняють, що посада Раїси Василівни суто технічна, схоже, що це зовсім не так. Не дарма Віктор Андрійович запросив її днями на традиційну зустріч з Тимошенко і Яценюком. Таким чином, гарант забезпечив собі чисельну і психологічну перевагу перед прем'єром – навряд чи спікер і секретар Ради безпеки відмовляться підтримати Главу держави, якщо він вирішить покритикувати Юлію Володимирівну. Звичайно, що роль Богатирьової зовсім не в тому, щоб бути подразником для ЮВТ. Можна припустити, що Президент ризикне наділяти Раїсу Василівну функціями «а-ля Порошенка» у випадку, якщо Тимошенко почне виходити з-під контролю Ющенка. А в тому, що таке рано чи пізно відбудеться, сумніватися, мабуть, не доводиться.

Боротьба за громадську думку

Більш того, це вже відбувається. Достатньо порівняти те, на яких позиціях почали цей рік Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко.

Останнім виступом на публіці Глава держави відзначився в новорічну ніч, коли з голубих екранів віщав українцям про своє бачення політичного майбутнього країни. Те, що займенників «я» в новорічному і іншому зверненні гаранта до народу стає все більшим, факт досить значущий. І свідчить він про те, що Віктор Андрійович при будь-якій слушній нагоді бажає затвердитися в громадській думці як персона, від якої залежить добробут держави. Новорічне поздоровлення рясніло президентським «я» як ніколи раніше. У даному зверненні гарант постарався закріпити в думках українців аксіому: в цьому році саме Президент вершитиме всі позитивні діяння, направлені на поліпшення життя країни. Порахувавши, що п'ятихвилинного мессиджа цілком достатньо для установки, як мінімум, на місяць, Ющенко віддалився в свою закарпатську резиденцію. І напевно єдиним мотивом, за яким він би вибрався з неї, стала інавгурація новообраного Президента Грузії Михайла Саакашвілі. Але Віктору Андрійовичу довелося перервати свою зимову відпустку і повернутися в столицю зовсім не внаслідок підготовки візиту української делегації в Тбілісі. Просто за час його нетривалої відсутності роль політика №1 в Україні почала грати Юлія Тимошенко.

Енергійність ЮВТ, з якою вона прийнялася затверджуватися в цій почесній ролі, цілком пояснювана. Тимошенко виразно усвідомлює, що в боротьбі за владу, прем'єрську або президентську, не можна втрачати не те що ні дня – ні хвилини. Саме з цієї причини очолюваний нею уряд вийшов на роботу вже 2 січня. За минулі два тижні Юлія Володимирівна виконала титанічний об'єм роботи. По-перше, прем'єр почала кадрову революцію у всіх підлеглих їй відомствах, розставляючи на пости своїх людей. Примітно, що найбільшим кадровим ротаціям піддалася паливно-енергетична і фінансово-економічна сфера. По-друге, ЮВТ не стала відкладати в довгий ящик виконання своєї головної передвиборної обіцянки – компенсації українцям частини згорілих на рахунках Ощадбанку СРСР внесків. Створення реєстру вкладників, початок виплат вже з 11 січня – подібній прудкості можна тільки позаздрити. І не біда, що на шляху до втілення своєї обіцянки прем'єр зіткнулася і ще зіткнеться із значними труднощами – населення України вже не на словах, а на ділі відчуло турботу уряду про себе. По-третє, Тимошенко турбувалася справами в ТЕК. На цьому терені їй вже вдалося зробити два серйозні кроки: обмежити діяльність газового посередника в особі «Укргаз-Енерго», накласти мораторій на підвищення цін на газ для підприємств теплокомуненерго до літа 2008 року, і що важливо, пообіцяти українцям, що ціни на газ для рядових споживачів рости не будуть. Безумовно, така надкипуча діяльність нинішнього уряду не могла не викликати симпатій у простого люду, і стурбованості у гласних і негласних опонентів Юлії Володимирівни.

Саме зростаюча популярність ЮВТ стала причиною для екстреного повернення Віктора Ющенка з відпустки. Насамперед гарант постарався надолужити упущене, звернувшись до парламентаріїв з настійною вимогою відновити роботу Ради не в лютому, а вже в середині січня. Розбудивши від зимівлі парламент, Президент мав намір показати, що і він, разом з Тимошенко, ратує за те, щоб державні органи не розслаблялись, а працювали на благо народу України. Підтвердження тому – один із законопроектів, які вчора як невідкладні направив у Верховну Раду Ющенко, що стосується збільшення прожиткового мінімуму. Але більш показовий основний масив проектів, в якому найважливішою є президентська редакція закону про Кабмін. У ній, зокрема, гарант передбачив безліч шляхів для скорочення повноважень глави уряду, і розширення – своїх. Так, за словами першого заступника глави СП Олександра Шлапака, пропонується залишити виключно за Президентом право вносити кандидатуру прем'єр-міністра на розгляд парламенту, а також виписуються підстави, за якими гарант може мотивовано відмовитися вносити на розгляд парламенту кандидатуру, запропоновану коаліцією. Серед новин - норма, за якою Програма діяльності уряду схвалюватиметься одночасно з представленням кандидатури прем'єр-міністра у ВР.

Вже цих двох норм цілком вистачить для того, щоб викликати обурення у Юлії Тимошенко. Ймовірно, що її реакція передасться парламентській фракції БЮТ, яку, як учасника коаліції, напевно примусять голосувати за проект закону про Кабмін. І це може стати першим реальним випробуванням на міцність для демократичної більшості.