Прем'єр в політичних лещатах

Мабуть, основною особливістю поточного політичного року, стало продовження процесу переформатування системи виконавчої влади. Закладені в змінах до Конституції, на які в революційному запалі 2004 року погодилися представники «партій Майдану», положення свідчили, що вже в 2006 році Україна повинна була з президентсько-парламентської стати парламентсько-президентською державою. Ті ж положення допускали посилення позицій Кабінету міністрів і його голови, і, відповідно, послаблення ролі Президента країни. Проте, ще в 2005 році стало зрозуміло, що Віктор Ющенко не збирається втілювати в життя конституційну реформу, яку він і його прихильники підтримали під час президентських виборів-2004.

Не приніс змін і 2006 рік. Небажання гаранта реформувати політичний устрій держави стало однією з причин, з якої від майданного тріумвірату «Наша Україна», БЮТ і СПУ влітку минулого року відкололися соціалісти. А спроба завершити реформу, що практично вдалася, коли взимку цього року антикризова коаліція спільно з БЮТ спочатку проголосувала закон «Про Кабмін», і, потім, подолали президентське вето на нього, теж провалилася. Тоді Віктору Ющенку спершу вдалося затягнути процес легітимізації згаданого закону (у чому важливу роль зіграв Конституційний Суд), а потім гарант і зовсім припинив наміри охочих скоротити його повноваження шляхом розгону Верховної Ради.

І ось, під кінець третього року демократичних перетворень, ми можемо констатувати: основна реформа зразка 2004 року не тільки не завершена, а й навряд чи хто зможе з упевненістю сказати, чи будемо ми в найближчому майбутньому жити в парламентсько-президентській державі. Посада прем'єр-міністра, яка вже майже як рік повинна була де-юре і де-факто стати головною в країні, досі такою не стала. Тому, хто б не очолив Кабмін після дострокових виборів, додаткових важелів влади у голови уряду все одно не було б. По суті, пост прем'єр-міністра залишився технічним, номінальним. Окрім контролю над діяльністю керівника Кабміну з боку Президента, можуть з'явитися ще два органи нагляду: РНБО і опозиція. Таким чином, нинішній прем'єр, Юлія Тимошенко, опиняється в своєрідних лещатах, і проводити самостійну зовнішню і внутрішню політику не зможе.

Опозиційний «дрес-код» для прем'єра

Досить істотним обмежувачем діяльності Кабміну цілком може стати опозиція в особі Партії регіонів. Вірніше, сформований нею тіньовий уряд. Звичайно, такий інститут в нашій державі законодавчо не закріплений, як досі не має легітимної основи сама парламентська меншість. Проте, ініціатива регіоналів контролювати уряд Тимошенко шляхом пропозиції альтернативних рішень, в певному значенні не позбавлена раціоналізму. Взяти, наприклад, зареєстрований вчора у Верховній Раді проект державного бюджету на 2008 рік, який був розроблений нинішнім Кабміном. Нагадаємо, що презентуючи фінансові викладення цього документа Юлія Тимошенко повідомила, що, зокрема, дефіцит бюджету наступного року становитиме 18,5 млрд грн. Тоді як проект головного фінансового документа країни, підготовлений урядом Віктора Януковича припускав дефіцит у 16 з лишком мільярдів. Звичайно, що цей момент, як власне, і збільшену прибуткову частину бюджету, тіньовий уряд увагою не обійшов. Так, в повідомленні прес-служби Партії регіонів мовилося, що «в проекті бюджету передбачається отримати від приватизації 11 млрд. гривень. Крім того, прогноз додаткових надходжень від приватизації – 12 млрд. гривень. Це абсолютно нереальні цифри, оскільки Україна за всі роки незалежності не отримувала таких коштів від приватизації, які хтось хоче отримати за один рік». Регіонали наполягають, що це – не гола критика бюджету опонентів, оскільки опозиція може у будь-який момент внести на розгляд свій варіант, розроблений ще кабміном Януковича. Треба розуміти, що бюджет – далеко не останній привід для опозиції публічно контролювати діяльність Тимошенко і її уряд.

Міцні президентські «обійми»

Відомо, що один з основних законопроектів, які коаліція демократичних сил повинна була прийняти практично відразу ж після свого формування і до обрання керівництва парламенту і уряду, був «заточений» під Президента закон «Про Кабмін». Важливість введення в дію цього законопроекту неодноразово підкреслювали Віктор Ющенко і глава Секретаріату Президента Віктор Балога. Проте, з моменту формування парламентської більшості пройшов вже місяць, а жоден з презентованих коаліцією проектів законів не був винесений до порядку денного Верховної Ради. Звичайно, це не могло не турбувати Главу держави. Він розумів, що у разі обрання на пост глави уряду Юлії Тимошенко остання напевно постарається затягнути процес прийняття розроблених Банковою поправок до закону «Про Кабмін», або, чого доброго, зробить спробу легітимізувати прийнятий ВР V-го скликання закон.

Мабуть, побоювання Ющенка посилилися після резонансних виступів ЮВТ спочатку в ранзі кандидата на посаду прем'єр-міністра, а потім – і як голови чинного кабміну. На цьому тижні Президент зробив два кроки, що свідчать про те, що він постарається обмежити спроби Тимошенко робити політичний капітал на старій – новій для неї посаді. Крок перший: призначення на посаду секретаря РНБО одного з лідерів Партії регіонів, Раїси Богатирьової. Якщо розглядати цю подію в аспекті можливого протистояння по лінії Президент-прем'єр, то вірогідність задіяння Богатирьової як політична противага Тимошенко вельми реальна. Для цього гарантові треба лише дати Раїсі Василівні повноваження на зразок тих, якими в 2005 році володів Петро Порошенко. На це гарант, ймовірно, піде у випадку, якщо впевниться, що ЮВТ виходить з-під контролю і прагне вирушити в самостійне політичне плавання. Поки ж Віктор Ющенко відводить Богатирьовій роль наглядового органу, що він побічно підтвердив під час її представлення на засіданні Кабінету міністрів у середу, 26 грудня. «Ми домовилися, що двічі на місяць проходитимуть формальні, протокольні засідання РНБО за участю прем'єр-міністра і спікера Верховної Ради. На цих консультаціях ми формуватимемо майбутній план на 7 днів» - так змалював Президент нинішні функції Радбезу. Зрозуміло, що за формальністю цих засідань стоїть чіткий і жорсткий контроль діяльності голови уряду. Це, зокрема, підтвердила і друга «контрольна» ініціатива Ющенка, про яку він заявив під час засідання останнього Кабміну. На цьому заході Віктор Андрійович навмисно грав роль першої скрипки. Його багатогодинні пасажі, публічні обмеження монологів прем'єра, і висловлене під кінець засідання бажання бути якомога частіше присутнім на урядових «летючках» мали під собою одне обґрунтування – Ющенко виразно дав зрозуміти, що в країні головний – він, а прем'єр-міністр лише посередник між Президентом і парламентом. Тим часом, під час підсумкової Інтернет-конференції гарант намагався виправдати свій намір відвідувати засідання Кабміну не чим іншим, як бажанням організувати конструктивну співпрацю. «Якщо є питання, по якому позиція Президента важлива, щоб потім це не ветувати і не повертатися через місяць-півтора, нам краще провести це засідання спільно, зробити загальний акцепт і дати всім сигнал, що це наша загальна позиція», - уточнив він. І підкреслив: «Я свою присутність бачу так: ми формуємо порядок денний з тих чи інших питань, виділяємо дні, коли засідатиме уряд з цього питання, і я приходжу на розгляд цього питання. Розглянули за 10-15 хвилин, Президент засвідчив, що він є учасником цього рішення, дає підтримку, і далі це питання йде або до парламенту, або до інших установ».

Схоже, що одним з питань, яке може вже найближчим часом зіштовхнути лобами Ющенка і Тимошенко, стане тема перегляду ціни на російський газ. Відомо, що Юлія Володимирівна не раз підкреслювала, що встановлену на недавніх російсько-українських переговорах вартість за тисячу кубометрів «блакитного палива» можна переглянути у бік зниження. Метод Тимошенко: прибрати газових посередників. Президент Росії Володимир Путін вже висловився проти цього наміру, відзначивши, що не бачить проблеми в існуванні посередників, принаймні, з російського боку. Звичайно, що і Ющенко не вважає, що нинішня ціна в $179, 5 за тис/м3 газу неадекватна. «Якщо подивитися на ціни, за якими живуть країни на Сході Європи, менше $190 за тис/м3 немає в жодній країні. Потрібно вийти на модель європейської ціни. Це той шлях, який ми пройшли в питанні нафти. Ніхто зараз не ставить питань про ціну на нафту, оскільки там працюють виключно ринкові засади», - уточнив гарант. Простіше кажучи, якщо Тимошенко наполягатиме на скасуванні посередників, Президентові не залишиться нічого іншого як винести це питання на засідання РНБО, де підтримка його позиціям практично гарантована. І ціна на газ – далеко не єдине питання, вирішити яке на свою користь Ющенко зможе, задіявши Радбез. Напевно, ці «лещата» Глави держави спрацьовуватимуть щоразу, коли ЮВТ спробує ухвалити непопулярне в розумінні Президента рішення.

Здавалося б, навіщо Тимошенко лізти в петлю, діяти в звужених рамках? Мабуть, для Юлії Володимирівни таке положення навіть вигідне. По-перше, зараз вона при владі, нехай і обмеженою домаганнями з боку Президента. По-друге, у разі неефективності діяльності свого Кабміну ЮВТ завжди зможе кивнути на Ющенка: мовляв, це гарант всі мої суспільно-корисні плани рубав на корені. У зв'язку з цим її можлива відставка з будь- яких причин стане прекрасною підставою для походу на президентські вибори як основний конкурент нині чинному Главі держави. Однією з таких причин, на погляд автора, може стати зовсім не провали в економіці, а відмова БЮТ і його лідера, зокрема, голосувати за президентські поправки до закону «Про Кабмін». В результаті Тимошенко матиме всі підстави стверджувати, що Віктор Ющенко не бажає завершення конституційної реформи, плекаючи надію до кінця свого терміну насолоджуватися широкими президентськими повноваженнями.