Щоб не говорили – в усьому винен Яценюк. Так-так, я ж знаю! Недаремно цілий тиждень на новинних стрічках сиджу, всі очі продивився. Так ось, за декілька днів до «першого» голосування за кандидатуру Тимошенко спікер ВР сказав «гоп». Мовляв, не сумнівається він, що Юлія Володимирівна буде у вівторок обрана на посаду прем'єр-міністра України. Відповідаючи на питання про те, що можливо не вистачить голосів, Арсеній Петрович для більшої важливості уточнив: «Це практично нереально». Та що Яценюк! Навіть Єхануров заявляв, що, мовляв, вівторок стане днем тріумфу Юлі. Наврочили!..
А як все починалося! Позбавлена «голосових» резервів коаліція, після демаршу Плюща, який так раптово почав вважати себе принциповим політиком, сходилася в Раду як могла. Хтось самовіддано добирався в будівлю ВР крізь київські пробки на шикарному «Лексусі», когось прямо з госпіталю везли на каталці... Говорять, Томенко знову їхав на метро. З метою, так би мовити, економії сімейного (а, значить, і державного!..) бюджету. Але… всі ці титанічні потуги закінчилися пшиком.
Навіть сповнена популізму промова головної кандидатки не допомогла (Тимошенко обіцяла виплатити внески ощадбанку СРСР за два роки і при цьому - о велика!.. – подолати інфляцію). Яценюк поставив на голосування, система «Рада» видала 225 голосів, здивоване обличчя спікера показали всі телеканали. Потім було блокування трибуни, ламання мікрофонів, несанкціонований відбір чужих карток і інша краса парламентаризму.
Цікаво, як би обернулася ситуація, аби Яценюк був хоч трохи досвідченішим. Вдалося б зарахувати «не зарахований» голос? Не знаю, не знаю. Але той факт, що наш «юний друг» з несподіваним (або очікуваним?..) «бодряком» не впорався – безперечний.
Не знаю як вас, а мене вельми і вельми потішила подальша поведінка коаліційних «військ». У народі говорять, що після бійки кулаками не махають. Махають, ще й як!.. «Помаранчевим» відразу привиділося «втручання» в систему «Рада», через що, мовляв, і «не спрацювали» картки двох доброзичливо налаштованих по відношенню до Тимошенко депутатів. Ну, ми все це пам'ятаємо, проходили: «Фальсифікаціям – ні», «Ківалов – підрахуй!» і тому подібне Але коли рахунок іде на мільйони, легко повірити в підтасовування голосів. А тут їх – даруйте, кіт наплакав. На калькуляторі порахувати можна.
Після коаліція оскандалилася ще двічі. Перший раз – коли покликана виявити «втручання» СБУ, такого… не знайшла! І це орган, який, схоже, готовий виконати будь-яку примху Президента. Проте ж Президент – і це другий облом – сам заявив, що не вірить у злом системи «Рада». Тимошенко чекала від Ющенка чого завгодно, але тільки не цього. Втім, Віктор Андрійович вілразу оговтався і вніс кандидатуру Юлії Володимирівни повторно. Ось, у найближчий вівторок буде дубель-два. Подивимося, що з цього вийде.
А тут знову поповзла ця ідіотська чутка, мовляв, Юлю хочуть убити. У-у-у, як же вони дістали цими липовими замахами! Хотіли б убити – давно б вбили. Добре з цього приводу сказав нардеп Сухий: параноя вона і є параноя. Причому в цьому випадку в наявності параноя не індивідуальна, а колективна.
Параноя чи ні, але голосувати за Тимошенко тепер будуть по-новому. Ніяких калькуляторів! Тільки руки (і ноги). Кожного, що віддав свій голос не користі ради, а тільки волею коаліції, що послала його, підніматиме кінцівку і показуватиме радісну фізіономію в об'єктиви фото і відеокамер. На фіксації історичної пам'яті для прийдешніх поколінь найактивніше наполягав Луценко (Юрію Віталійовичу, мабуть, досі не дає спокою «міліційне» минуле). Цікаво, чи прибуде полку Плющів після такого ось безцеремонного пресингу на депутатів з боку їх вождів. Не знаю, не знаю. Депутат, як каже Зварич, «особлива політична тварина». Отже все можливо. Хоча , якби я був депутатом, послав фракційне керівництво до біса. Насправді – може, я не хочу руку піднімати? Це що ж за демократія виходить? А де свобода дій? Теж мені – «демократична» коаліція!..
Гаразд, що це ми, все про Раду та про «Раду». Ось, все той же Луценко на тижні ще й день народження свій черговий відзначив… 43 роки стукнуло. Нунсовець Ар’єв подарував іменинникові портрет, на якому Луценко зображений у вигляді Нео з «Матриці» (боюся навіть уявити це «мистецтво»). Баба Параска обіцялася подарувати «Шмайсер», який зберігається у її «сусіда-бандерівця». Таких сусідів не дай Бог нікому.
А друг-суперник Луценка з Партії регіонів, Колесніков, нічого не подарував. Лишень порадив. Мовляв, у день народження не гріх підбити певні підсумки. Можна, наприклад, професію змінити. На думку Бориса Вікторовича, Юрій Віталійович зумів би цілком і повністю реалізувати свій творчий потенціал. Comedy club. «Він там стане не тільки зіркою клубу, а й легендою України», - з упевненістю заявив Колесніков.
У день народження приємно приймати не тільки подарунки, а й державні нагороди. Правда, Луценка так нічим і не нагородили. Може, дата не кругла, може, не заслужив. Проте нагородили Азарова. Хоч у нього і не було минулого тижня дня народження. Причому нагородив Миколу Яновича не хто-небудь, а сам Путін. За сприяння в зміцненні дружби між Росією і Україною (цікаво, чим же відзначився Азаров на цьому терені). До речі, екс-геологові потрібно поспішати, щоб встигнути отримати нагороду з рук самого Путіна. А то піде ВВП на заслужений відпочинок, а вручати буде якийсь там Медведєв.
Анекдот чули? «Корабельний склад і озброєння Військово-Морських сил України поповнюватиметься і модернізуватиметься, заявив Президент України Віктор Ющенко. Наприклад, вчора ще два кораблі з ВМФ України перейшли до складу підводного флоту...». Так. Ми вже звикли до того, що над нашою армією і флотом сміються. Але – стережіться, можливі вороги! Українських миротворців на тижні нагородили медалями НАТО «За службу миру» (говорять, спочатку в назві медалі присутнє «… і Сполученим Штатам Америки», але потім це закінчення прибрали з міркувань політкоректності). Ось. А ви говорите. Про що це свідчить? Та про те, що нашу армію і флот поважають. І навіть бояться. А ну як Кузьмук знову ракетою жахне?..
Кохаймося!
Завжди ваш
Олександр Вредний
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом