У розпал нинішньої коаліціади багато політиків не уникнули спокуси порівняти процес обрання голови Верховної Ради з лакмусовим папірцем, яка-де покаже, наскільки спроможна демократична більшість парламенту. Не секрет, що певні побоювання з приводу провалу голосування по кандидатурі Арсенія Яценюка, висунутого НУ-НС, розбурхували розум не стільки самих ну-нсівців, скільки їх партнерів по демкоаліції – Блок Юлії Тимошенко. Варто зайвий раз нагадати, що якби пізно увечері вівторка, 4 грудня, 227 депутатів не взяли бюлетені для голосування і не віддали свої голоси за в. о. глави МЗС, то це поставило б під загрозу не тільки існування нинішньої коаліції, але і перспективу Юлії Тимошенко зайняти пост глави Кабінету міністрів.
Автор не випадково згадав про лакмусовий папірець – точно таким же терміном Олександр Турчинов у липні 2006 року позначив аналогічний процес обрання глави парламенту. Тоді, як ми пам'ятаємо, коаліція, що зароджувалася на основі «Нашої України», БЮТ і СПУ, не витримала випробування постом спікера – «лакмус» дав негативну реакцію, в результаті якої бютівці і нашоукраїнці, що називається, випали в осад. Цього разу, схоже, «лакмус» витримав. Принаймні, спікер у Верховної Ради шостого скликання вже є. Проте, події, що відбувалися до, під час, і після голосування по кандидатурі Яценюка, дають мотив засумніватися в тому, чи буде така коаліція довговічною, і, що головне, дієздатною.
Демократична коаліція: співпраця чи протистояння?
«Червоточина», від якої може розвинутися некроз у демкоаліції, передалася парламентській більшості від мегаблоку. Вже не вперше оранжеві не змогли проявити твердість і послідовність своєї політичної позиції. Пригадати хоча б один з публічних проявів неоднозначності політики пропрезидентського блоку річної давності, коли після підписання Універсалу Національної єдності Юлія Тимошенко і її однопартійці пошли в опозицію, і марно чекали там своїх соратників по революційному Майдану. Нашоукраїнці тоді довго визначалися з тим, чи приєднатися їм до «антикризисників» чи все ж таки піти за Тимошенко. У результаті оранжева фракція «зависла» між коаліцією і опозицією аж до дня, коли Віктор Ющенко видав указ про розпуск парламенту і призначення позачергових виборів. Схоже, що подібні процеси загострюються і в наново сконструйованому пропрезидентському мегаблоці.
Виразно це виявилося ще на першому етапі – створенні коаліції. Коли БЮТ був готовий вже в перший день сформувати більшість з НУ-НС, в оранжевому блоці знайшлися депутати, які засумнівалися в доцільності такого союзу. Другий етап, обрання спікера, також залишив багато питань до мегаблоку. Передусім, не можна не помітити, що знову загострилося протистояння по лінії Балога-Кириленко. Нагадаємо, що саме втручанням глави Секретаріату Президента в процес формування коаліції члени НУ-НС пояснювали тривалу коаліціаду. У першому раунді внутрішньоблокової боротьби Віктор Іванович зумів отримати перемогу, вимусивши свого головного опонента, В’ячеслава Кириленка, взяти самовідвід і проголосити Арсенія Яценюка кандидатом на пост глави ВР. Радощі Балоги, який непублічно, через своїх людей у НУ-НС просував ідею створення більшості з Партією регіонів, не перешкодило навіть тому, що демкоаліція таки відбулася. Дійсно, які можуть бути приводи для засмучення, якщо біля керма парламенту – людина, яка більше шанує думку Ющенка (а, значить, може прислухатися і до думки Балоги), ніж партнерів по блоку? Ще один невтішний для НУ-НС нюанс – жорстка позиція Івана Плюща, людини, яка потрапила до нинішнього парламенту багато в чому завдяки своїм особистим і давнім відносинам з Віктором Ющенком. Демонстративне нехтування Іваном Степановичем голосуванням по кандидатурі спікера вельми показове. Відлетівши до Донецька з Рінатом Ахметовим і Віктором Януковичем, колишній секретар РНБО дав зрозуміти, що скривджений на колег за фракціями за те, що ніхто не обмовився про підтримку його кандидатури на спікерський пост, і ще раз засвідчив свої симпатії Партії регіонів. Звичайно, надалі демкоаліція зможе приймати закони і 227 голосами. Але де гарантія, що вже наступне голосування – по кандидатурі прем'єр-міністра – не буде провалено з вини ну-нсівців, які, як було у випадку з утворенням більшості, раптом змінять свою позицію?
Саме через моральну і Бог знає ще яку нестійкість ленів НУ-НС, представники БЮТ наполягали на пакетному голосуванні по спікеру і його заступниках. Тут знову слід пригадати про лакмус: якби партнери бютівці по коаліції погодилися на «пакет», то, напевно Тимошенко співтовариші мали б всі підстави апелювати до своїх союзників і Президента, що таким же чином потрібно голосувати і 12 коаліційних законопроектів. І НУ-НС спершу погодився з пропозицією «біло-червоних». Примітно, що БЮТ вирішив також завчасно заручитися підтримкою опозиції, запропонувавши її представникам пост першого віце-спікера, за якого було слід голосувати «пакетом». Помітимо, що цей, другий за рахунком реверанс Юлії Володимирівни у бік «ідеологічних ворогів» говорить, зокрема, про те, що Тимошенко не сподівається на постійну підтримку ну-нсівців у парламенті і уряді. Оскільки регіонали і «литвинівці» від такої принадної пропозиції лідера БЮТ вирішили відмовитися, наживку заковтнули комуністи. Схоже, представники КПУ захотіли у будь-якому разі відітнути собі який-небудь впливовий пост – при нинішньому розкладі їм навряд чи щось «обломилось» би, оскільки НУ-НС і БЮТ до голосування по спікеру вважали за краще ігнорувати комуністів. Проте, тут ідея Тимошенко про пакетне голосування провалилася – КПУ «надоумилася», і від віце-спікерства відмовилася. А ну-нсівці скористалися замішанням і продавили голосування по Яценюку в індивідуальному порядку, і – таємно. Таким чином, по-перше, оранжеві не пішли наперекір Президенту, який був категорично проти «пакету». І, по-друге, примусили БЮТ відмовитися від відкритого голосування. А це – вже не перша поступка БЮТ (законопроект про перехід на контрактну армію) пропрезидентському блоку. І – серйозний натяк на те, що подальша робота партнерів по коаліції будуватиметься не за демократичним принципом, а за звичним – шляхом побудови системи заборон і противаг. Поки що перевага на стороні НУ-НС: вони вже провели свого представника на посаду голови ВР, а ось обрання віце-спікера від БЮТ (Микола Томенко), так само і як першого заступника глави парламенту, який, нагадаємо, обіцяний опозиції, відкладено до кращих часів. Якщо врахувати, що в особі Яценюка Віктор Ющенко отримав контроль над парламентом, нескладно припустити, що напруження по лінії Верховна Рада – Кабмін нам гарантовано. Напруження це обґрунтоване і зрозуміло - ефективна робота ЮВТ на посту прем'єра зовсім не додасть очки популярності Президенту перед майбутніми виборами.
Ще один важливий аспект: зараз і БЮТ, і НУ-НС включилися в активну боротьбу за симпатії опозиції. Юлія Тимошенко, як наголошувалося вище, вже зробила спроби схилити опозиціонерів на свою сторону. Проте, оранжеві на даний момент більше влаштовують опозицію, ніж біло-червоні. Адже ще не факт, що голосування по Тимошенко пройде успішно. А якщо пройде, то гарантії, що уряд поведеться ліберально по відношенню до бізнесменів із стану опозиції, немає ніякої. Навпаки, Юлія Володимирівна вже зробила публічні натяки на те, що всі свої майбутні біди вона готова списати на Кабмін Януковича. Тому, наприклад, регіоналам, як другій за чисельністю силі в парламенті, було б спокійніше співпрацювати з НУ-НС. «Відлига» Партії регіонів не примусила себе чекати: спочатку регіонали все-таки визнали Яценюка спікером. Так, в. о. віце-прем'єра і депутат від ПР Володимир Рибак повідомив, що фракція налаштована на конструктивну роботу парламенту. Крім того, він заявив, що питання висунення кандидатури на пост першого віце-спікера обговорювалося на засіданні фракції, але про остаточне рішення говорити поки рано. З цього ми бачимо, що регіонали, як рушійна сила опозиції, вже готові йти назустріч НУ-НС. Вони розуміють: краще парламентська «синиця» в руках, ніж урядовий «журавель» у небі. Уряди, як показує новітня українська історія, вельми недовговічні. А ось мати добрі відносини із спікером, особливо, якщо він представник третьої за чисельністю парламентської фракції, і, що важливо, є «людиною Президента» - значно перспективніше.
Прем'єрський краш-тест
У четвер, 6 грудня, за прогнозами лідерів коаліції, повинне відбутися голосування по кандидатурі прем'єр-міністра. У середу, як прогнозувала Юлія Тимошенко, Арсеній Яценюк повинен був передати Віктору Ющенку відповідне подання. Проте, ні сам Президент, ні спікер не повідомили про те, чи було таке подання зареєстровано в Секретаріаті Президента. До того ж, Глава держави, маючи в своєму розпорядженні відпущений йому за Конституцією час, впродовж якого він може розглядати кандидатуру прем'єра, заявив, що до голосування по Тимошенко було б непогано прийняти «найчутливіші законопроекти» від коаліції. Напевно, під «чутливими» гарант мав на увазі горезвісний закон про Кабмін, хоча озвучив лише законопроект про держбюджет-2008. У наявності – новий привід для політичних торгів між Ющенком і Тимошенко. Зрозуміло, що Президент хоче, щоб саме його поправки до закону про Кабмін були прийняті. І Тимошенко, якщо вона прагне стати главою Кабміну, доведеться на це піти. Навіть не дивлячись на те, що поправки Ющенка істотно звужують повноваження як прем'єра, так і уряду. Якщо ж Юлія Володимирівна упреться, то голосування по її кандидатурі може бути провалено. Партія регіонів вже заявила про те, що не буде присутня на даному голосуванні. Можливо, регіоналів підтримають Блок Литвина і КПУ. Тоді ЮВТ опиниться в глухому куті – відмовившись від пропозицій Президента, вона фактично поставить на карту своє майбутнє прем'єрствування. Адже не факт, що весь блок НУ-НС проголосує за її кандидатуру так само, як БЮТ віддав свої голоси за Яценюка. Можуть спливти ті ж незадоволені Тимошенко, і тоді ЮВТ просто не набере необхідної кількості голосів.
Видно, вже сьогодні ми зможемо переконатися, наскільки насправді життєздатна коаліція. Обрання прем'єра стане черговим лакмусовим папірцем для демократичної більшості, тестом на його дієздатність. Чи витримають коаліціонери це випробування?
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом