Інфляція – міфи та реальність

Останнім часом в інформаційному просторі України заповзято обговорюється тема підвищення споживчих цін і інфляції загалом. Ініційована ця інформаційна атака на українця в основному політичними силами, які у боротьбі за владу не полишають спроби звинуватити в цих процесах своїх опонентів. Дійсно у подорожчанні життя є і суб’єктивні і об’єктивні чинники. Спробуємо, використовуючи деякі факти, проаналізувати які економічні та політичні чинники вливають на інфляцію, хто винен і чи можливо було запобігти зростанню цін.

На відміну від років, коли ціни зростали поступово, на протязі 2007 року співпадала дія зразу декількох об’єктивних і суб’єктивних факторів, які і забезпечили стрімке зростання цін. Проаналізувавши фактори нинішньої інфляції можливо виділити чотири чинника зростання цін.

Перший чинник – це стрімке зростання світових цін на продовольство. Так, світова ціна на соняшникову олію у жовтні 2006 року в портах України становила 510-520 доларів США за тону, а на сьогодні близько 1250 доларів США за тону. Зважаючи на те, що основні виробники олії в Україні і є найбільшими експортерами, то не дивно, що вони пропорційно спробували підняти ціну і на внутрішньому ринку. До того ж ринок виробництва олії в Україні сильно монополізований (відсутня конкуренція), що впливає також на формування ціни і на мою думку в таких умовах антимонопольний комітет має повне право регулювати ціну на продукцію виробників олії, а наміри Кабінету Міністрів України обмежити експорт олії – є обґрунтованими і єдино можливими у такій ситуації. Ще гірша ситуація на ринку зернових, тільки світова ціна на продовольчу пшеницю в басейні Чорного моря зросла із 110-115 доларів США за тону в жовтні 2006 року до близько 350 доларів США за тону в жовтні 2007р. Як відомо в Україні у 2007р. стався не урожай, зібрано на 10 мільйонів тонн зерна менше ніж у минулих роках. Уряд заборонив фактично вивіз зерна за межі країни, що є нормальною практикою у таких випадках. Дійсно для внутрішнього споживання зерна досить, але немає насичення ринку, а тому ціни можуть ще дещо зрости. Коли президент і помаранчеві так звані економісти критикують уряд за обмеження експорту, стверджуючи, що така дія приносить шкоду економіці - то вони м’яко кажучи, говорять неправду. Так, дійсно, обмеження експорту не дає можливості трейдерам продавати продукцію за світовими цінами, але уряд забезпечує для виробників адекватну світовій ціну на їх продукцію, скуповуючи її в Держрезерв. Таким чином, встановивши справедливу, з економічної точки зору, ціну на зерно, уряд забезпечує виробнику прийнятну прибутковість та перешкоджає вивозу зерна за межі країни. З іншого боку досить дискусійним є те, що в умовах обмеженої пропозиції на ринку, держава ще зменшує цю пропозицію за рахунок подібних закупівель.

Аргументи впливу світової кон’юнктури та низького урожаю на підвищення цін в Україні, можливо наводити майже по кожній товарній позиції продовольчого ринку, саме тому можливо зробити висновок, що підвищення ціни мало досить значний об’єктивний чинник і жодна влада в таких умовах не змогла б зберегти ціни на минулорічному рівні.

Другий чинник, що вплинув на зростання цін – це збільшення цін на енергоносії, такі як газ та нафта. Фактично аграрії отримали добрива, які були вироблені із газу по новим цінам тільки восени 2006 року та в аграрний сезон 2007р., що значно вплинуло на собівартість продукції. До того ж ціни на нафту, а от же і на пальне за рік зросли майже на 50%. Зростання вартості пального та інших енергоносіїв вплинуло на собівартість практично всіх товарів, особливо енергоємних, таких як харчі, транспорт, будівельні матеріали.

Третій чинник інфляції – це необґрунтоване зростання доходів населення, яке було не тільки швидшим за економічне зростання, а саме головне не підкріплене зростанням продуктивності праці. Так номінальні доходи населення за рік зросли на 25%, а купівельна спроможність на 11%. Зважаючи на те, що більше половини населення майже всі свої доходи тратить на їжу, саме ці кошти і додатково сприяли інфляції прискорюючи дію двох попередніх факторів. Крім того доходи населення зросли на фоні падіння виробництва аграрної продукції на 5% порівняно із 2006р. Але на мою думку, це не є самим основним чинником, як пояснюють деякі економісти з монетарним сприйняттям економічних процесів. Так дійсно, доходи населення в середньому зросли, але вони зросли не рівномірно. Про це говорить той факт, що у 2007 році найшвидше зростав такий бізнес як торгівля авто. Зважаючи на це, навряд чи коректно вважати, що зростання доходів заможних громадян, сильно вплинуло на споживчий ринок.

Четвертий чинник – це політична нестабільність. Політична нестабільність, це завжди планування діяльності в умовах підвищеного ризику, що і спонукає учасників ринку закладати цей ризик у вартість товару. Саме цей фактор і призвів до вибухового росту цін, адже виробники не знають яка буде економічна політика наступного уряду, а тому планують максимальні прибутки саме зараз. Фактично, виробники і продавці товару, в умовах нестабільності та росту світових цін, застосовують хеджування ризиків, тобто уже зараз бажають отримати завтрашній прибуток, для забезпечення себе оборотними коштами в нових кон’юнктурних умовах. Неможна не відзначити і те, що саме президент країни постійно спонукав уряд до збільшення соціальних виплат, а також ветував цілий ряд надзвичайно важливих для економіки країни законів, наприклад закон про акціонерні товариства. Тобто, знаючи про дострокові вибори, одна із гілок влади, причому найвпливовіша, свідомо ускладнювала процес діяльності уряду, що призвело до фактичної некерованості макроекономічною системою країни.

На сьогоднішній день дія чинників першого та другого фактично припиняються. Так за останній місяць, ціни на основну сировину для харчової промисловості на Лондонській міжнародній біржі (LIFF), яка має визначальний вплив на формування експортних цін, практично зупинились, це може пояснюватись з одного боку, очікуваннями урожаю сільгосппродуктів у країнах південної півкулі, а саме у Аргентині, Бразилії та Австралії, з іншого, тим, що ціни дійшли свого піку в цьому сезоні. Отже можна зробити висновок, що після Нового Року зростання ціни на продовольство в Україні на деякий час припиниться. Питання в тому, як на довго зростання цін на продовольство та послуги уповільниться.

Так, в Україні традиційно склалося, що після зимового затишшя, навесні ціни знов починають рости. В умовах невизначеності в сфері управління державою, сезонні чинники навесні можуть проявитися із більшою силою ніж звичайно. Традиційно зменшиться пропозиція м’яса від українських виробників, а якщо уряд скасує заборону на вивіз зерна, то його дефіцит може негативно вплинути на ціни уже в середині весни.

Які ж сценарії розвитку економічної ситуації в Україні можливо очікувати після Нового Року. На мій погляд їх в основному два: перший – це залишається нинішній уряд із дуже хитким статусом виконуючих обов’язки або так званий уряд «меншості», другий - приходить помаранчевий уряд під керівництвом Тимошенко, також із дуже сумнівним запасом міцності. У першому варіанті можливе продовження нинішньої політики на півзаходів за рахунок адміністративних важелів впливу та інтервенцій із Держрезерву. У другому варіанті, люди із економічного блоку БЮТ, дали чітко зрозуміти, що буде жорстко обмежуватись грошова маса в економіці монетарними засобами. Чим погані обидва підходи до вирішення проблеми. Так, адміністративні методи стримування цін погані тим, що вони тільки на деякий час приховують вади української економіки і не вирішують головної проблеми, а саме не стимулюють людей та бізнес до підвищення продуктивності праці на виробництві та створенню нових потужностей. У другому варіанті, все ще гірше. Монетарні механізми управління економікою – це дуже тонкий інструмент, який потрібно застосовувати дуже зважено і в комплексі із іншими заходами. Крім того, монетарні методи ефективні тільки в умовах розвинутого ринку, функціонування якого має бути гарно інституційно облаштовано. Чи має Україна такі умови? Безумовно ні. На мою думку монетарні заходи по стримуванню інфляції в середньостроковій перспективі можуть мати катастрофічні наслідки для економіки. Ці заходи приведуть до таких явищ, як подорожчання кредитних ресурсів та уповільнення зростання доходів населення, що в свою чергу приведе до зменшення конкуренції на ринку України, збільшенню собівартості товарів та зменшенню купівельної спроможності громадян. Всі ці чинники не приведуть до зменшення цін, але можуть привести до серйозної кризи українську економіку.

Щодо дій любого майбутнього уряду, то навряд можна очікувати, що в умовах політичної нестабільності, вистачить можливостей проводити нормальну економічну політику по розвитку власного виробництва, бо для цього з одного боку потрібні протекціоністські заходи (що протирічить умовам ВТО), а з іншого реформування податкової і дозвільної систем в Україні в контексті підвищення конкурентоздатності економіки, але такі дії можливі тільки в умовах політичної стабільності та консенсусу всіх гілок влади на платформі розвитку економіки України, а не міфічних інтеграційних процесів.

Отже можна зробити висновок, що в короткостроковому прогнозі уповільнення інфляції очевидне, але фундаментальні причини цього явища не ліквідовані, та не можуть бути ліквідовані в силу політичної ситуації в державі.

Всеволод Степанюк

Науковий співробітник

Інституту світової економіки НАН України