Минулого тижня таки «народилася» омріяна парламентська коаліція. Але не все так просто в «датському королівстві» - керівництво парламенту й уряд, як і раніше, не обрали. Бачте, компромісна фігура – Арсеній Яценюк, перебував у робочій поїздці, коли Президента осіяло, що це відповідна кандидатура на посаду спікера. Тому вкотре засідання парламенту довелося перенести ще на декілька днів. В цей час самі ж «коаліціанти» заметушилися і заговорили про те, що до вівторка коаліція може і не дожити – тиснуть її, нещасну, з усіх боків. Народний депутат з Партії регіонів Юрій Мірошниченко теж сумнівається, що союз БЮТ і НУ-НС – довготривалий. Вважає, що Україні потрібна коаліція національної єдності. За його словами, на першому етапі - це не просто об'єднання НУ-НС і ПР, відоміше в народі як «ширка», а «мікс» зі всіх політичних партій, представлених у парламенті. Про це і багато інше нардеп розповів в інтерв'ю кореспонденту ForUm’у.
- Юрію Романовичу, в четвер, нарешті, була створена демократична коаліція. Хоча навіть самі її учасники вважають, що вона може не дожити до вівторка...
- Де-юре, звичайно, коаліція створена. Я теж сумніваюся, що вона довго існуватиме. Але факт залишається фактом – згідно з тими процедурами, які передбачені в регламенті, було проведено все необхідне: зібрані підписи під заявами, які були подані в апарат ВРУ, на засіданні оголошено про створення коаліції. Тобто, на сьогоднішній день коаліція існує.
Де-факто можна буде говорити про «помаранчеву» коаліцію лише після того, як вона пройде перші випробування. Спочатку голосуваннями, насамперед, за спікера і прем'єра, потім – справами (це реальні дії уряду), і третє – перевірка президентськими виборами. Ось якщо всі ці випробування нова більшість і уряд пройдуть, то можна буде говорити про те, що ця коаліція має право називатися демократичною. Поки що ми її називаємо всього лише «помаранчевою». І особливого захоплення з приводу її створення не відчуваємо. І не тільки тому, що ПР не входить до цієї коаліції. Для нас якраз з погляду наших корпоративних інтересів це найбільш сприятливий варіант, оскільки ми не нестимемо відповідальність за ті помилки, які, я впевнений, допустить уряд Тимошенко, оскільки він більше зорієнтований на лівопопулістські цінності. Крім того, я думаю, що ПР зможе на конкретному прикладі продемонструвати свою ефективність в уряді, тому що можна буде порівнювати, як працював Кабмін на чолі з Януковичем і коаліцією на чолі з ПР, і як працюватиме уряд Тимошенко.
- Але вже можна було порівняти, адже в 2004 році працював Кабмін Януковича, а в 2005 – Тимошенко.
- Ми робили це і показували, що порівняння, м'яко кажучи, не на користь Тимошенко. На жаль, не всі це зрозуміли. Наші люди іноді схожі на персонажі з анекдоту, який наполегливо наступає на одні і ті ж граблі. Але я дуже сподіваюся, що друге пришестя Юлії Тимошенко протверезить багатьох наших прихильників її талантів, і вони на власній кишені відчують її ефективність, як менеджера. Вона, звичайно, прекрасний політик-популіст, але якщо говорити про її економічні переконання, менеджерський потенціал, то він значно програє Януковичу. Для нас це очевидно. Ми можемо тільки шкодувати з приводу того, що Україна переживе ще одне випробування Юлією Тимошенко.
- За рахунок чого ПР хоче отримати якусь частину її виборців.
- Я думаю, ми не претендуватимемо на чужих виборців. Ми впевнені, що переважна більшість громадян України – люди відповідальні, які думають про майбутнє своє і своїх дітей. Безумовно, коли вони побачать не слова, а справи, то віддадуть свої переваги тій політичній силі, яка не тільки говорить і обіцяє, а й робить. Це, до речі, може бути не тільки Партія регіонів.
- Але чи буде уряд Тимошенко, враховуючи, що не всі з 227 депутатів готові голосувати за її прем'єрство?
- Безумовно, коаліція не стійка, ідеологічно різновекторна і абсолютно неорганічна, тому що єдине, що їх пов'язує – це минуле і шантаж з боку Тимошенко тим, що об'єднуватися потрібно тільки «помаранчевим» силам, інакше це буде зрада виборців. Але на минулому, причому конфліктному і агресивному, побудувати майбутнє не можна. Адже саме майбутнє нас об'єднує – ми всі житимемо в Україні, у нас є діти, ми хочемо, щоб наша країна була успішною. Відповідно, якщо ми говоритимемо про перспективи, то я впевнений, значно швидше домовимося, і з'явиться коаліція національної єдності, яка змогла б визначити перспективу України на 30-50 років вперед. Цей формат роботи міг би закріпитися юридичним документом, який би продовжив Універсал національної єдності, і правовими нормами. Чому не була така успішна перша частина шляху, яку ми пройшли, підписавши Універсал? Тому що ми не встигли втілити в правових актах ті політичні домовленості, які в ньому були зафіксовані.
- А Президент говорить, що ви не хотіли…
- Я думаю, тут можна звинувачувати один одного, але факт залишається фактом - політичні домовленості були, і вони зафіксовані в Універсалі, але, на жаль, не перейшли в категорію правових актів.
Я впевнений, що ми повинні реалізували ці домовленості у вигляді, наприклад, закону про основи внутрішньої і зовнішньої політики, або закону про стратегію розвитку України до 2050 року, або інших правових актів, які б визначали формат, якою буде наша країна в довгостроковій перспективі...
Ось сьогодні ми закликаємо збільшувати кількість дітей в сім'ях. Але молода сім'я, народжуючи дитину, повинна розуміти, чи зможе вона її вивчити, поставити на ноги.
- А як можна про це говорити, якщо освіта і медицина, які за Конституцією у нас безкоштовні, вимагають величезного вкладення грошей?
- Саме тому я і говорю, що політики зобов'язані сісти і визначити, якою буде Україна через 50 років.
- Це дуже довгострокова перспектива.
- Рівень деталізації може бути різним. Умовно кажучи, на 5 років у нас чітка деталізація – це програма коаліції, ще на 15 років – середня і на останніх 25-30 років – загальна, щоб ми розуміли, яка буде фінансова система в Україні, система соціального захисту. Тобто, ми моделюємо країну. Зараз цим займаються всі держави, які досягли успіху.
Взагалі ми приречені домовлятися. Комусь не подобається закон про силу земного тяжіння, але він існує. Комусь не подобається, що Земля обертається навколо своєї осі, але так відбувається. Це об'єктивні закони! Тому, якщо ми хочемо бути успішними, то повинні робити речі, які відповідають логіці і законам розвитку соціуму. Якщо ми хочемо знову винаходити якісь нові, нікому невідомі форми, що суперечать законам, ми далі ходитимемо по колу, топтатимемося на місці, від чого страждатимуть наші виборці, заради яких ми і намагаємося щось зробити в Україні.
- Але багато «регіоналів» не підтримують ідею створення «широкої» коаліції.
- І я проти «широкої» коаліції, тому що це просте, механічне об'єднання, яке не дозволить нам, окрім як розділити якісь посади, просунути економіку, соціальну сферу і міжнародну політику вперед. А значить і не вийде реально поліпшити життя громадян.
- Добре, чим відрізняється «ширка» від коаліції національної єдності, про яку Ви говорите?
- По суті. Якщо «широка» коаліція – це об'єднання тільки формою для того, щоб поділити посади в парламенті і уряді. А коаліція національної єдності, якщо вона не просто «широка», то і по суті є об'єднанням людей, у яких є єдиний план майбутнього, як будувати країну. Тому ми і говоримо, що в основі повинна бути програма. Ми пропонуємо, щоб це була програма Партії регіонів, адже за неї висловилася найбільша кількість виборців. Якби ми на виборах посіли друге місце, то сказали б, що в основу повинна лягти програма тієї політичної сили, яка стала першою.
Звичайно, ця програма, взята за основу, повинна буде видозмінитися шляхом переговорів, і стати цілісним системним документом діяльності цієї команди. Це та «дорожня карта», якою керуватимуться всі люди, уповноважені ухвалювати рішення від імені виборців, як політики, або від імені держави, як чиновники. Ось це основа і суть. Ті політичні діячі, які цього не розуміють, пропонують: «Давайте просто об'єднаємося».
- Кого Ви бачите у складі коаліції національної єдності?
- Я пропонував, щоб на першому етапі ми об'єднали всі політичні сили, які представлені в парламенті з метою визначення довгострокової перспективи, про яку я говорив. А потім вже можна чітко і зрозуміло розділитися за ідеологічними принципами.
- Тимошенко говорить, що вона ні за яких умов не піде в коаліцію, де буде ПР.
- Тимошенко багато чого говорить. У нас є багато прикладів, коли вона, заявляючи сьогодні щось одне, через якийсь час говорила діаметрально протилежне. Я думаю, всі пам'ятають, як Тимошенко після конфлікту з Ющенком і відставки з посади прем'єра прийшла на «Інтер» і з дуже конкретним натяком на союз з ПР складала жовтогарячу і синю стрічки та говорила: «Ось я тут несподівано для себе зробила відкриття, якщо ось так скласти ці стрічки, то це – об'єднання країни».
- Але це було більше розраховано на Ющенка, ніж на ПР.
- Можливо, була така прихована форма шантажу. Але сам факт, що Юлія Володимирівна майстерно вміє протягом 15 хвилин змінити свій курс і переконати своїх прихильників, що це єдино правильне рішення, у мене сумнівів не викликає. Тому я б керувався золотим для політиків принципом: «Ніколи не говори ніколи».
- Яка вірогідність, що хтось з «регіоналів» проголосує за призначення Тимошенко прем'єром?
- Я це виключаю, тому що Партія регіонів перебуває в опозиції, причому достатньо кваліфікованій і принциповій, але при цьому конструктивній.
- Ви вже обговорювали майбутнє голосування по спікеру? Зокрема, кандидатуру Арсенія Яценюка.
- По Яценюку ми не могли нічого обговорювати, тому що ця кандидатура виникла в процесі засідання ВРУ. Причому це поки підпільна інформація, адже ніякої офіційної пропозиції на посаду спікера Яценюка не було.
ПР продовжує наполягати на тому, що коаліція має бути створена на основі її програми, що вона має підстави запропонувати свого прем'єра і спікера. На цьому будується наша об'єктивна позиція, оскільки ми – переможці виборів.
У ПР є свої кандидати на цю посаду, яких ми і пропонуватимемо. Якщо буде діалог і спроба знайти з нами компроміс, ми готові обговорювати це питання, але якщо це буде системніший і глибший компроміс, ніж просто розподіл «портфелів».
- Цього вівторка, крім спікера, коаліція збирається виносити на голосування пакет законопроектів.
- Відразу говорю, ніякого пакетного голосування не буде.
- Ви блокуватимете трибуну?
- Ми не дамо їм це зробити. Звичайно, почнемо не з блокування трибуни, а з роз'яснення.
Пакетне голосування дискредитує ініціаторів цих 12 законопроектів. На мій погляд, було б соромно лідерові такої солідної політичної сили, як БЮТ або НУ-НС, демонструвати недовіру один до одного, оскільки пакет – це демонстрація того, що «я з тобою в одній команді, але я тобі не вірю».
- У них так завжди було…
- Але це неправильно! Тому ми намагаємося їх учити. У нас немає агресії і ненависті до них, тому у нас позиція завжди сильніша. А їм весь час доводиться шукати якийсь додатковий «допінг».
- Але якщо все-таки дійде до блокування трибуни, скільки ця «блокада» може тривати?
- «Блокада» - не самоціль. Я, звичайно, сподіваюся, що її не буде. Вона може відбутися, якщо наші колеги діятимуть, порушуючи Конституцію і регламент ВРУ, при цьому не слухатимуть правові і політичні аргументи.
Я поки не бачу підстав для блокування трибуни. Мені здається, вони достатньо адекватно сприймають нашу позицію, що пакетних голосувань у принципі бути не може. Адже це дискредитує їх в очах всіх і порушує закон.
- Мені видається, Ви так спокійно говорите про майбутнє голосування, тому що головуватиме на засіданні Адам Мартинюк, який неодноразово демонстрував, як можна припинити роботу парламенту в незручний для когось момент.
- Щодо закриття засідання – не треба. Я в четвер підійшов до пана Зварича і сказав: «Романе Михайловичу, ось ви так критикували Богатирьову, розповідали, що вона порушила регламент, закривши засідання, хоча це і не так, а сьогодні зробили так само. Чому у вас такі подвійні стандарти?! Ви вийдіть і скажіть, що тоді Богатирьова вчинила теж правильно. Вона дала вам можливість поговорити, не виключаю, що на ваше ж прохання, а ви вийшли за двері і почали її звинувачувати, що вона зробила щось не так».
Ми вважаємо, що наші колеги не завжди послідовні. Тому ми спокійні, адже, на відміну від «помаранчевих», ми послідовні. І це дає нам упевненість в тому, що як би вони не намагалися, все одно без Партії регіонів в Україні вони нічого зробити не можуть, тому що більше налаштовані на демагогію. А коли треба щось робити, під будь-якими приводами шукають можливість задіяти ПР. Так буде і зараз.
- Багато експертів вважають, що через рік Україну знову чекають дострокові парламентські вибори.
- Це несприятливий для країни сценарій. Але виключити цього я не можу, тому що уряд на чолі з Тимошенко неминуче приведе нас, насамперед, до загострення економічних суперечностей. У зв'язку з чим, якщо вона наполягатиме на форматі коаліції тільки з «помаранчевими» політичними силами, то для того, щоб переформатувати цю коаліцію і перетворити її на коаліцію національної єдності, можливо, знадобляться вибори.
- Давайте поговоримо ще про недавній скандал, який відбувся на вечері пам'яті жертвам Голодомору. Говорять, Ви хотіли побити Ар’єва за те, що він образив Герман.
- Ні. І я не був свідком їх розмови. Але я вважаю, що Владимир повівся, м'яко кажучи, не зовсім, правильно, тому що використовував в розмові вислів, який носив неоднозначне і образливе, як для жінки, тлумачення.
Ярослав Сухий, який теж не був свідком цієї розмови, але, як і я, долучився до неї, коли почув усі обставини цієї справи, сказав, що за таке, як кажуть, можна і по морді отримати, тому що не можна ображати жінку.
- Ще ходять чутки, що Герман Ар’єва таки вдарила.
- Я цього не бачив. Напевно це вже додали.
За часів рицарства він отримав би виклик на дуель. І це було б правильно.
Мені потім Володя передзвонював і розповідав, що так незручно вийшло, що він нікого не хотів образити. Я йому сказав, що треба підійти до Ганни, ще раз вибачитися і, як чоловікові, зняти це непорозуміння. От і все.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
