Алла Александровська: Боюсь, що дикий популізм «помаранчевих» перенесеться в парламент

На першому засіданні першої сесії шостого скликання було шумно. Олександр Мороз з трибуни звинувачував «помаранчевих» у нелегітимності дострокових виборів» і підвищенні цін, «помаранчеві» покинули зал засідань, демократична коаліція так і залишилася лише на папері, а наступне засідання парламенту призначили чомусь на четвер. Народний депутат України шостого скликання з фракції КПУ Алла Александровська розповіла в ексклюзивному інтерв'ю кореспонденту ForUm’у про перший день роботи Верховної Ради і про найближчі перспективи українського політикуму.

Крім того, Александровська повідомила, який формат коаліції є найефективнішим і правильним для України, чому Ющенко зайняв егоїстичну позицію, і коли вона збирається прийти до парламенту на чергове пленарне засідання.

- Алло Олександрівно, як Ви готувалися до першого засідання ВР шостого скликання? У Вас був робочий настрій чи все-таки святковий?

- Свята бути не могло. Сам хід виборчої кампанії, сама історія цих дострокових виборів і розпуск парламенту неприємна, тому що у нас відбувається системне порушення законів України. Ми вийшли за рамки правового поля. Тому, на жаль, підстав для свята немає.

Був робочий настрій, тому що ми дійсно втрачаємо час. Кінець року, ми повинні прийняти бюджет, ми отримали проект бюджету. З ним, на мій погляд, потрібно дуже серйозно працювати, є дуже багато доповнень і змін до цього проекту бюджету, а час йде. І ці питання, звичайно, не можуть не хвилювати.

Плюс - не може не хвилювати і те, що під час виборчої кампанії деякі політичні партії висунули дуже яскраві гасла – те, що стосується внесків, те, що стосується реформування роботи Збройних Сил України. Це також викликає тривогу, тому що ми чудово розуміємо, що проблеми є, проблеми вирішувати треба, але були заявлені дуже радикальні рішення. І мене жахливо непокоїть, яким чином це все-таки в житті втілюватиметься.

Я чудово розумію, що ці обіцянки були значною мірою нереальними. Але, з іншого боку, я турбуюся, що ця нереальність буде втілена в життя тим, що буде виданий якийсь нормативний акт, який продекларує це. Це все не виконуватиметься, а люди, як завжди, зажадають: «все-таки ви пообіцяли, ось прийнятий закон і робіть». Адже у нас безліч прикладів, коли закони не виконуються. Я боюся, що для задоволення політичних амбіцій, зокрема, Блоку Юлії Тимошенко, може бути прийнятий закон про повернення внесків впродовж, припустимо, двох років. Я розумію, що такий закон не може бути виконаний, але він може бути виданий. Якщо буде помаранчева більшість – 228 голосів, то звичайно, вони можуть все, що завгодно, прийняти.

Адже я, як народний депутат, також відповідаю за реалізацію законів. Частина відповідальності лягає на всіх депутатів. Виникає питання: а як же це можна зробити, щоб не було гіперінфляції, знецінення грошей, чергових економічних потрясінь, які ми останнім часом вже досить багато пережили? Тому ці питання мене, звичайно, дуже непокоять. І я б хотіла, щоб Верховна Рада якнайшвидше почала роботу.

Але, з іншого боку, я боюся, що цей абсолютно дикий популізм, який ми бачили з боку «помаранчевих» партій під час виборчої кампанії, перенесеться і до парламенту. І тому можу сказати, що мене не радує перспектива «помаранчевої» більшості у Верховній Раді України.

- Чи вірите Ви в те, що все-таки буде створена коаліція демократичних сил? І коли можна цього чекати?

- Я хочу стабільності, але, на жаль, така перспектива можлива. Це можливо, якщо Президент скористається всіма своїми повноваженнями і важелями і вплине на депутатів, які є членами блоку «Наша Україна», того блоку, за який Президент напряму агітував під час виборчої кампанії. Президент несе пряму відповідальність за те, хто в списках, і хто прийшов до парламенту під прапорами «Нашої України». Тому Ющенко, звичайно, може скористатися своєю президентською владою і зобов'язати, примусити підписати всі ці документи, коротше кажучи, організувати цю так звану демократичну коаліцію.

Але справа навіть не в цьому. Справа не у формальному існуванні цієї коаліції, а справа в можливості її роботи. Ми вже переконалися, що працювати вони не можуть. Вони не вміють працювати. У них минулого року не була створена коаліція, тому що у них на першому плані опинилося питання: а хто який портфель матиме і при цьому – а що за це матиме та людина? Якщо зараз в їх угоді були передбачені посади в банківській сфері, яка не має ніякого відношення ні до Кабінету міністрів, ні до органів влади, це значить, що вони передусім прагнуть задовольнити не просто політичні і кар'єристські амбіції, а амбіції фінансові. Їм потрібен вплив у фінансовій сфері і отримання дивідендів за цей вплив. Ось у чому проблема. Тому мене не радує ця перспектива, і я б дуже не хотіла, щоб ця коаліція існувала.

Але вірогідність її існування, звичайно, є, тому що Президент несе персональну відповідальність за проходження у ВР всіх людей, які йшли за списком його блоку, блоку, за який він агітував.

- На думку заступника лідера БЮТ Миколи Томенка, перший день роботи парламенту України шостого скликання засвідчив можливість реалізації сценарію перетворення Верховної Ради в бескоаліційний і тимчасовий парламент. Ви можете погодитися з Томенком?

- Таке може бути. 228 голосів – це голоси, які належать НУ-НС і БЮТ. Вся решта фракцій має меншість, і коаліція не може бути створена на базі комуністів, Партії регіонів і Блоку Литвина. Тому якщо не виникне коаліція, то парламент, по ідеї, недієздатний. Він не може сформувати керівні органи, тому що для цього також потрібна більшість. Але, припустимо, ситуативна більшість може набратися, і можна буде вибрати голову ВР, заступника, керівників комітетів. Ситуативна більшість може виникнути, і депутати можуть голосувати. Але для формування уряду, звичайно, потрібна коаліція – це за Конституцією і за законами.

Якщо коаліція юридично не буде створена, уряд продовжує виконувати свої обов'язки – це законно і нормально, уряд легітимний, дієздатний. І впродовж року ми можемо працювати в такому режимі, тому що за Конституцією України впродовж року після позачергових виборів не можуть бути повторно достроково припинені повноваження парламенту.

Якщо впродовж року нічого не зміниться, не з'явиться якась згода серед більшості, яка дозволить створити коаліцію, то через рік знову виникне питання про дострокові вибори.

- А який формат коаліції більше влаштував би комуністів?

- Я б говорила про інше: який формат коаліції є найкориснішим з погляду інтересів народу України, тобто наших виборців? Минулого року була коаліції Партії регіонів, комуністів і соціалістів. І ми продемонстрували ефективність своєї роботи. При цьому знаходили точки зіткнення, приходили до згоди з дуже серйозних питань, наприклад, які торкаються мораторію на продаж землі. Неоднозначним було налаштування у Партії регіонів. По голосуванню було видно, як вони відносилися до цього питання. І все-таки під тиском комуністів вони зайняли певну позицію, мораторій був продовжений.

Нам було важко, тому що з багатьох серйозних питань ми займаємо різні позиції, але все-таки ми приходили до згоди, тому що ми розуміли свою відповідальність перед виборцями, перед народом України. Ось такий формат коаліції, коли об'єднуються депутати, виходячи з розуміння своєї відповідальності перед народом, перед державою, перед виборцями, є найефективнішим і найправильнішим. Комуністи весь час про це говорять.

Ми вже бачимо по досвіду, що БЮТ і значна частина НУ-НС стурбовані особистими питаннями: хто і які посади отримає. Але в той же час, судячи з усього, у складі «Нашої України» є депутати, які не розділяють такий меркантильний, примітивний підхід до формування коаліції і до роботи народного депутата в парламенті. Я так розумію, що є у них депутати, які не згодні з такою позицією.

- Ви маєте на увазі тих, хто до цих пір не підписав угоду про демкоаліцію?

- Принаймні, ті заяви, які я чую від них – що вони не хочуть формально підписувати документ, з яким вони не згодні. Вони висувають серйозні зауваження до цього документа, у тому числі до пункту про банківську систему. Це абсолютно правильні зауваження. І вони дозволяють говорити про те, що ці люди правильно підходять до цих питань.

Тобто по ідеї, у Верховній Раді є така більшість, якщо говорити про депутатів, які займають конструктивну, державну позицію, позицію відповідальності перед виборцями і народом. Тому перспектива створення коаліції, звичайно, існує. Але є певні юридичні перешкоди. Коаліція формується фракціями. А якщо говорити про фракції, то у двох «помаранчевих» фракцій 228, а у решти трьох фракцій менше половини. І ось виникає юридична колізія.

Тому мені здається, що перспектива позачергових виборів з юридичної точки зору є достатньо вагомою.

- У кулуарах ВР ходять чутки, що НУ-НС насправді не хоче бути в коаліції з БЮТ, і у зв'язку з цим домовився з Раїсою Богатирьовою про перенесення засідання на четвер, щоб «потягнути час». Чи можливий такий варіант?

- Я чула про таку думку. Нас це не дивує, тому що є особистий інтерес Президента, який, звичайно ж, хоче йти на Президентські вибори, не маючи серйозних конкурентів, і старається їх позбутися. Це всім зрозуміло, але це, знову-таки, недержавна позиція. Це позиція егоїстична, те, що комуністи засуджують. І те, що Партія регіонів і «Наша Україна» можуть домовитися, це говорить про те, що для них інтереси особистої перспективи стоять на першому місці. Це не може нас не засмучувати. Я вважаю, що це цілком можливо. Це говорить про те, що багаті завжди знаходять точки зіткнення.

- Алло Олександрівно, як Ви вважаєте, у кого більше шансів зайняти крісло спікера?

- Мені важко відповісти на це питання з однієї простої причини. Пригадайте 1998 рік, коли спікеріада продовжилася два з половиною місяці. Тоді був ряд лідерів. Компартія мала 124 мандати, була досить велика Селянська партія, у складі якої був тоді Ткаченко, були соціалісти, і була «Громада» Лазаренка, в якій було також досить багато мандатів. Тобто були лідери, які виставлялися, і за яких йшло голосування. Так от найбільше число голосів «за» в певний момент часу отримав Петро Миколайович Симоненко – якщо не помиляюся, 221 голос. Саме після цього Кучма зрозумів, що є загроза, що на чолі Верховної Ради все-таки буде комуніст, була дана «відмашка», і НДП, тобто та фракція, яка «курірувалась» Кучмою і реалізовувала його позиції, проголосувала за кандидатуру Ткаченка. Вони злякалися, що можуть вибрати Симоненка, ця кандидатура була найбільш близька до обрання в той момент.

Не тому, що Петро Миколайович – лідер тієї партії, членом якої я є, а з погляду об'єктивності, це людина, яка дійсно стурбована положенням справ в Україні. Він представляє ту політичну партію, яка отримала значний приріст голосів на цих виборах. Люди бачать, що комуністи об'єктивно займають позицію на користь виборців. А на чолі Верховної Ради повинен бути спікер, який регулює діяльність законодавчого органу. Не нав'язує свою позицію, а регулює діяльність, але при цьому має свою позицію, відкриту і зрозумілу людям.

Тому з погляду здорової логіки комуніст і взагалі представник опозиційної сили на посту спікера – це було нормально. Він би регулював діяльність парламенту, в якому є інтереси кланів, інтереси олігархів. Хтось повинен ці інтереси «осаджувати».

- Коли Ви збираєтеся прийти на засідання парламенту наступного разу? У вівторок, як представники БЮТ і НУ-НС, чи в четвер, як «регіонали»?

- Це залежить не від мого бажання. Я знаходилася в залі, коли Раїса Богатирьова, закриваючи засідання, повідомила, що наступне буде в четвер. У той момент у мене не виникло питання, чому саме четвер. Я розумію так: є робоча група, вона за регламентом і за правилами вела засідання ВР цього дня, і їй були віддані повноваження ведення засідання. Коли Богатирьова закривала засідання, я думала, що вона спирається на колективну думку робочої групи.

Але навіть якщо цієї колективної думки немає, це вимовлено, це потрапило в стенограму, і я не можу це ігнорувати.

Якщо кожний з 450 депутатів поступатиме, як захоче, тоді порядку не буде. Якщо хтось не згоден – він може обурюватися, виступати із заявами, вимагати голосування і так далі. Але все-таки ми повинні підкорятися регламенту і порядку. Якщо ведуча пленарного засідання щось сказала, і цим закрила засідання, то у нас немає можливості не погоджуватися з цим.