Демократична коаліція: сага про політичні інтриги

Думаю, не одному мені здається, що процес створення парламентської більшості на основі БЮТ і «Нашої України – Народної самооборони» затягнувся до непристойності. Чим довше нас пригощають цією темою зацікавлені і не зацікавлені у формуванні демкоаліції політики, тим більше відчувається бридкий присмак. Творці освяченої Президентом Віктором Ющенком більшості відверто загралися в словоблуддя, загрузли в інтригах. З кожним, що пройшов з дня позачергового волевиявлення, часом представники демократичних сил, які потрапили до парламенту, наближаються до краю пропасти, назва якої – всенародна недовіра.

Для чого, по суті, потрібні були перевибори у Верховну Раду? За офіційною версією Віктора Ющенка позачергові вибори повинні були протверезити депутатів, які нехтують нормами Конституції і наважилися наплювати на закон та утворювати парламентську більшість простим приєднанням до антикризової коаліції. Неофіційна версія теж не приховувалася: інтригани, що провалили літом 2006 року проект під назвою «оранжева коаліція», мали намір поквитатися з «зрадником» Олександром Морозом і його політичною силою, яка долучилася до Партії регіонів і КПУ. Неофіційний план спрацював ідеально: СПУ - за бортом Ради, а представники «демократичних» сил знову мають намір об'єднатися. Але, схоже, що й друга спроба приречена на провал.

«Соціалістична» чума в стані НУ-НС

Біда політичних сил, які взялися за відверто нелегку справу формування демкоаліції, полягає в тому, що ці політичні сили апріорі не здатні домовитися. А домовившись - грати за правилами, обумовленими в прийнятій обома угоді. Пригадайте: про те, що парламентська більшість БЮТ – НУ-НС приречене на провал, перед і після виборів не говорив тільки ледачий. Причому, що сумно, не треба бути Нострадамусом, щоб передбачити чинники, які можуть перешкодити цим блокам об'єднатися в коаліцію. Судячи за прогнозами політичних експертів, які передбачали, якщо не однозначне фіаско цього політичного проекту, то, принаймні, його недовговічність, дії і вчинки представників названих політичних сил стали дуже передбачені. Можна сказати, що опоненти БЮТ і НУ-НС вивчили своїх супротивників настільки, що передбачають їх кроки і вчинки на два ходи вперед. Напевно, навіть сама занепала букмекерська контора не почала б приймати ставки на те, що демкоаліція обов'язково відбудеться. Воно й зрозуміло: букмекери – не вороги собі, і вилетіти в трубу, заявивши подібні ставки, їм явно не хотілося б. Оскільки ставити на міцний парламентський союз Блоку Юлії Тимошенко і «Нашої України – Народної самооборони» рівнозначно тому, як ставити на те, що київське «Динамо» переможе в наступному турі Ліги чемпіонів італійську «Рому».

Що характерно: якщо після парламентської кампанії 2006 року головною винуватицею у провалі демкоаліції зробили СПУ, то зараз, схоже, «соціалістичний» вірус роз'їдає обидва блоки, які осмілилися на формування більшості. Тільки у НУ-НС цей процес, мабуть, набагато виразніший, хоча і в БЮТ (якщо вірити інформації про можливі підкупи депутатів з метою завалу кандидатури Тимошенко на пост прем'єра) почалися певні ворушіння. Пояснюється це крайньою різнорідністю політичних партій, які складають пропрезидентський блок, і непомірними амбіціями деяких їх представників. Тривожні ознаки того, що благословлена Віктором Ющенком на словах демократична більшість не відбудеться, почали з'являтися відразу ж, як тільки лідери обох політичних сил спробували підписати попередній договір про створення коаліції. Відразу знайшлися люди, причому, в пропрезидентському мегаблоці, які поставили під сумнів можливість об'єднання. «Піонером» став Юрій Єхануров. Потім свою незгоду з таким форматом парламентської більшості оприлюднили Ігор Кріль, Василь Петьовка і Іван Плющ. Причому, останній понад усе наполягав (і продовжує це робити) на тому, що коаліція БЮТ і НУ-НС не в повній мір відображає волю і побажання виборців. Дійшло до того, що днями секретар РНБО заявив про те, що він би на коліна встав перед Януковичем і Тимошенко, аби вони пішли один одному назустріч, розписали пости і повноваження, і дружно взялися наводити в країні політичну стабільність. А Ігор Кріль виступив категоричніше, заявивши, що прем'єром не може бути політик, котрий претендує на пост Президента в 2010 році, – це, мовляв, підірве співпрацю Президента і голови уряду.

Фактично - явний дисонанс усередині НУ-НС. Насамперед у тих позиціях, які зайняли сьогодні В’ячеслав Кириленко та Іван Плющ з однодумцями. В один прекрасний момент на Банковій зрозуміли, що погарячкували, назвавши Кириленка найімовірнішим кандидатом на пост спікера від демкоаліції. Для Ющенка і його оточення все більше очевидною стає небезпека обрання на пост прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, за союз з якою ратує Кириленко. Схоже, що на Банковій серйозно подумують про ревізію колишніх домовленостей з БЮТ. І не менш серйозно налаштовані йти на все, аби не віддати козирів у руки одного з прямих конкурентів Віктора Ющенка на посаду голови держави на виборах 2010 року. А зробити це можна, усунувши від процесу переговорів Кириленка, і висунувши в кандидати на пост спікера того ж Плюща. Дійшло до того, що нашоукраїнці (Михайло Полянчич) вже відкрито ставлять БЮТ нові умови: проголосувати за кандидатуру Плюща на пост спікера в обмін на коаліцію і прем'єрство для ЮВТ. Представники оранжевого блоку, які не хочуть прем'єрства Тимошенко, готові виконати роль Олександра Мороза. Треба розуміти, що в НУ-НСЕ вже не три, а значно більше людей (на що, зокрема, натякав і Кріль), які з радістю підуть на розкол мегаблоку ради утворення коаліції з Партією регіонів. Тим часом, розкол цей як ніколи реальний. Ось вже №1 у виборчому списку НУ-НС Юрій Луценко говорить про те, що одна з головних умов, на якій, власне, і формувався пропрезидентський блок, - створення єдиної демократичної партії на основі сил, які ввійшли в мегаблок, стопориться. Більше того, Юрій Віталійович повідомляє, що «Народна самооборона» припиняє свою участь у роботі спеціальної групи, яка розробляє статут і програму майбутньої партії. Офіційна причина, за словами Луценка, в тому, що зараз, коли немає коаліції і закони про партії не досконалі, будувати такий політичний проект – безглуздо. На ділі ж головний «самбіст» отримав вельми недвозначний натяк на те, що лідерства в новоутвореній партії йому не дадуть. Погодьтеся, що це – досить-таки сильний удар по самолюбству Юрія Віталійовича, який почав звикати з роллю лідера мегаблоку.

Крім того, той же Луценко вже публічно заявляє про те, що саме Віктору Балозі, главі Секретаріату Президента, невигідна участь НУ-НС в коаліції з БЮТ. «Я практично впевнений, що це - тільки інтриги, що це тільки збільшення свого виграшу в переговорах. Але це стало непристойно ... довгим і непристойно ставить під сумнів спільний результат (створення коаліції з БЮТ)», - говорить лідер НУ-НС. Тобто, українському суспільству вже дають зрозуміти: якщо друга спроба створити демократичну коаліцію провалиться, то шукати зрадників треба в «Нашій Україні». Яка, ймовірно, відколеться від «Народної самооборони» і візьме курс на зближення з Партією регіонів. Самооборонцям же в цьому випадку залишиться одна дорога – йти в опозицію до БЮТ.

Байка про «волю» Президента

Ще один цікавий факт: більшість політологів стверджують, що в справі про створення демократичної коаліції все залежить від волі Президента. І на неї, виявляється, сподіваються не тільки в НУ-НС, що роздирається внутрішніми суперечностями, а й на перший погляд благополучному БЮТі. І ті, й інші не перестають навперебій твердити, що достатньо Віктору Ющенку втрутитися в коаліціаду, і все стане на свої місця. Так, бютовець Микола Томенко говорить, що «було б надзвичайно важливе перед початком роботи Верховної Ради шостого скликання, створення коаліції і напередодні третьої річниці Майдану почути чітку позицію Президента щодо того, якою він бачить майбутню діяльність нового парламенту і оптимальну коаліцію для України, щоб знову не повторювати «спікеріаду» або «прем’єріаду»». Йому вторить Юрій Луценко, який вважає, що цього тижня Віктор Ющенко зобов'язаний виступити і публічно озвучити свою позицію щодо коаліції на основі БЮТ і НУ-НС. Апелюють до волі Президента як до істини в останній інстанції і політологи. Так, глава Центру «Пента» Володимир Фесенко підкреслює, що в питанні формування демкоаліції вирішальним буде саме прояв цієї якості гаранта. Інакше ніякої коаліції демократичних сил нам не бачити.

Але проблема якраз полягає в тому, що воля і розум Віктора Ющенка диктують йому абсолютно протилежні речі. Не в його, підкреслюю, абсолютно не в його інтересах створювати демократичну більшість і затверджувати запропоновану цією більшістю кандидатуру Тимошенко на пост прем'єра. І Балога тут абсолютно ні до чого. Тому як він – лише гвинтик в президентській грі, хай і дуже важливий гвинтик. Помиляються ті, хто думає, що голова СП маніпулює слабохарактерним Президентом. Це – міф. І придуманий він був виключно для того, щоб вибачати ласого до влади гаранта. «Злий геній Банкової», «Сірий кардинал» - ролі, які приписують Балозі, але суть насправді не відображає, що відбувається у вищому ешелоні влади. Просто Президентові зручно мати таке «страховище» для своїх недоброзичливців, в тіні якого можна вершити свої справи. Наприклад – розробляти стратегію утримання влади, з таким трудом добутої восени-взимку 2004 року. Тому вся воля Глави держави зараз якраз направлена на те, щоб свій пост утримати і в 2010 році. Звичайно, Віктор Андрійович може вийти до телекамер, погрозити пальчиком соратникам, які загралися в інтриги, по НУ, і заявити що ярий прихильник демкоаліції і прихильно прийме будь-яку кандидатуру на пост прем'єра від більшості. Але чи дасть він главі Кабміну нормально працювати? Навряд чи. У будь-якому випадку, термін прем'єрства Юлії Володимирівни буде коротким – це зумовить і ухвалення президентських поправок до закону про Кабмін, і створення протидії уряду в Раді, та інші, не менш «приємні» сюрпризи. Інтриганство – ось головне «достоїнство» нашоукраїнців і їх почесного лідера. Яка вже тут «демократична» коаліція.