У першій частині ми торкнулися можливих схем зняття міського голови Києва, і коротко дали характеристику тим політикам, які в тій чи іншій мірі претендують на пост столичного градоначальника. Звичайно, багато що залежить від того, який саме інструментарій для проведення перевиборів київського мера застосують політичні сили, що пообіцяли жителям столиці швидку зміну міської влади. Не менше важливо і те, кому з перерахованих у першій частині даного матеріалу політиків буде під силу битися за «тепленьке» мерське крісло. Проте, головне випробування, яке належить витримати політичним силам, де-факто що вплутався в процес переобрання міського голови несумірно важче і відповідніше. Тому що від того, якого кандидата висуне/підтримає та або інша партія (блок) і який результат цей претендент покаже, напряму залежатиме – чи зможуть дані політичні сили надалі розраховувати на підтримку столичного регіону, який у досить значній частині визначає політичний настрій всієї країни.
Зараз різноманітні соціологічні служби дають самі різні дані стосовно того, підтримують чи не підтримують жителі столиці проведення дострокових виборів мера міста і Київради. Також різняться особисті рейтинги можливих кандидатів на пост міського голови Києва, включаючи нині діючого мера. На думку політологів, різниця в рейтингах зумовлена швидше суб'єктивними, ніж об'єктивними даними. Простіше кажучи, хто з кандидатів у мери «замовляє» опитування, той у ньому і лідирує. Нічого дивного в цьому, по суті, немає. Але і нормальною цю ситуацію назвати, звичайно ж, не можна. Проте, можна говорити, що зараз вже вишикувався певний ряд кандидатів, які весною-літом майбутнього року (як прогнозують представники БЮТ і НУ-НС) вступлять у сутичку за головний столичний кабінет. І вже на даний момент є декілька претендентів, які пішли в серйозний відрив від інших. Їх двоє – Леонід Черновецький і Віталій Кличко.
Карт-бланш Кличка, і невпевненість Луценка
Поки за рівнем підтримки цих персон у киян їх не наздоганяє ні Юрій Луценко, який широко розрекламував себе влітку нинішнього року , ні добре забутий Олександр Омельченко, ні, старанно розкручуваний Блоком Литвина, Віталій Пилипишин, ні Михайло Поживанов, який пройшов у Верховну Раду за списками БЮТ .
Істотно цей баланс сил може порушитися лише в двох випадках. Якщо, по-перше, у виборах міського голови Києва виявить бажання взяти участь Юлія Тимошенко. По-друге, якщо якась політична сила або блок прикладе максимум адміністративних і фінансових зусиль, щоб розкрутити одного з «середняків», що претендують на пост столичного градоначальника.
Поки, схоже, Юлія Тимошенко всерйоз не замислювалася про те, щоб випробувати себе на мерській дорозі. Принаймні, жодної заяви на даний рахунок автор не пригадує. Мабуть, Юлія Володимирівна зараз налаштована передусім на пост прем'єр-міністра. А посада київського градоначальника в якійсь мірі не її «калібр», нехай навіть і обіцяє, як вважають деякі політологи, солідні дивіденди перед президентськими виборами. Що ж до другого, то вкладати адмінресурс і фінанси в розкручування «середняка» на зразок Луценка або Омельченка – досить ризикове підприємство. Передусім, тому що в цьому кровно зацікавлений навіть не блок НУ-НС, а лише його частина – «самооборонська». До того ж, щоб скласти конкуренцію Кличку і Черновецькому, причому конкуренцію реальну, а не засновану на дутих рейтингах, «Народній самообороні» слід заручитися підтримкою «Нашої України», і, головне – БЮТ. Адже не секрет, що позиції «помаранчевих» у Києві досить сильно похитнули не тільки через досить невизначену позицію фракції «Нашої України» в Київраді, але і через неефективну політику, що проводиться НУ на вищому державному рівні. Тому підтримка Блоку Юлії Тимошенко для «середняка» Луценка буде, ймовірно, визначаючою. Зараз же тільки сам Луценко заявляє, що ЮВТ гаряче підтримує його бажання «йти на Київ». Сама лідер БЮТ більш стримана у висловлюваннях. На це у неї є причини. Головна: Луценко – не бютівець, а значить контролювати столицю, нехай навіть і поставивши свого намісника на пост секретаря Київради, Тимошенко повною мірою не зможе. Другорядна: блок ще не визначився з тим, чи варто висувати свою людину в кандидати на пост київського мера. А вибирати у БЮТ є з кого: Турчинов, Томенко, той же Поживанов. І не біда, що всі ці фігури відомі хіба що своїми політичними діяннями. І поставити на цих людей зараз – дуже великий ризик для Тимошенко. Швидше Юлія Володимирівна вважатиме за краще поставити на єдиного кандидата від майбутньої демкоаліції (якщо вона, звичайно ж, відбудеться). Напевно, те ж саме вважатиме за краще зробити і НУ-НС. І в цьому випадку іншого кандидата, крім Віталія Кличка, у цих політичних сил немає.
Чим зручний глава однойменного блоку для НУ-НС? Передусім тим, що Кличко-старший є радником Президента Ющенка. До того ж Віталій вніс великий внесок у перемогу Віктора Андрійовича, коли відкрито заявив про свою підтримку «помаранчевого» кандидата в Президенти. Можна сказати, що Кличко, обертаючись в навколопрезидентських колах, напевно не раз мав бесіду із стовпами Банкової на предмет того, як привести київ «у відчуття» після надмірно кипучої діяльності Черновецького. Ще один безперечний плюс колишнього боксера – те, що у нього немає команди. Ні, формально якесь коло помічників і соратників у Кличка-старшого звичайно ж є. Але навряд чи їх авторитет і рівень відповідає команді можливого мера Києва. Отже Віталій – така собі порожня «посудина», яку можна заповнити вмістом певного толку. Наприклад, відрядити йому в заступники, помічники, радники «бувалих» нашоукраїнців, які мають досвід роботи на міському рівні, як у плані політики, так і економіки. Чого може коштувати той же Олександр Омельченко, якого Кличко по раді верхівки НУ-НС зобов'яжеться забезпечити широкими повноваженнями в КМДА? І головне – у Віталія немає ніяких політичних і особових суперечностей з нашоукраїнською верхівкою.
Для БЮТ Кличко зручний передусім як достатньо розкручений у столиці бренд, який можна доповнити соковитими «фарбами» з професійної палітри, якою розпоряджається блок. До того ж Тимошенко, як головний движитель Кличка на шляху до перемоги на виборах міського голови, може запитати у єдиного кандидата пост секретаря Київради для одного з її партайгеносе, якому напевно відійдуть значні повноваження в цьому органі місцевого самоврядування. Зосередити в своїх руках міську раду – ось, по суті, мета Тимошенко в Києві. Юлії Володимирівні напевно хочеться виправдатися за бездарно розгублену перевагу, яку її політична сила мала в Київраді після виборів 2006 року. Та все ж є одна перешкода, яка стримує лідера БЮТ від того, щоб зробити ставку на Кличка. За неофіційною інформацією, під час однієї із зустрічей Юлія Володимирівна запропонувала Віталію визначитися – чи бажає він йти на парламентські вибори у складі БЮТ з перспективою стати єдиним кандидатом від блоку на перевиборах мера. Кличко завагався, і прямої відповіді, яку бажала почути Тимошенко, не дав. А ЮВТ, як свідчать джерела в її оточенні, пристрасть як не любить, коли їй відмовляють. З тих пір екс-боксер попав у немилість лідеру БЮТ, що, звичайно, відображається на бажанні Тимошенко бачити його як єдиного кандидата від демократичних сил. Але якщо НУ-НС упреться і захоче бачити кандидатом від демкоаліції Кличко, а ЮВТ стане перешкоджати, то вся затія з перевиборами, ініціаторами якої є БЮТ і «Наша Україна - Народна самооборона», вилетить у трубу. Отже, Тимошенко доведеться поступитися своїми принципами ради того, щоб зберегти обличчя демократів і їх перспективи в Києві.
«Регіональний оплот» Черновецького
Діючий столичний мер, звичайно ж, міг би заручитися підтримкою глави держави і зам'яти тему перевиборів. Для цього у нього, як ми вже згадували в першій частині, є ресурси у вигляді дорогої київської землі і спогадів про те, як Черновецький відстоював честь Ющенка на президентських виборах. Але тепер, коли тема дострокових виборів міського голови Києва стала для НУ-НС більш ніж принциповою, Віктор Андрійович не може, та і не має морального права урезонювати своїх соратників. Адже для них це означатиме політичне самогубство на міському рівні. Та і самому гаранту демарш оранжевого блоку, лідери якого на темі перевиборів мера Києва як мовиться «собаку з'їли», украй не вигідний у світлі майбутніх виборів Глави держави. А тому у Ющенка Черновецький напевно отримає відмову.
Але, слід відмітити, що Леонід Михайлович навряд чи став би мером столиці, якби не прораховував ситуацію на декілька ходів вперед. Як тільки запахло смаженим, градоначальник почав шукати підтримки у найбільш, мабуть, впливової політичної сили країни – Партії регіонів. Це було в даних умовах абсолютно природно, тим паче, що у фракціях ПР є складовою частиною промерської більшості в Київраді. Не обійшлося без сучків і задирочок. Відгомони політичного протистояння доносилися до нас у вигляді гнівних заяв регіоналів, які звинувачували київську владу в перенесенні осінніх пленарних засідань Київради. Велика вірогідність того, що Партія регіонів до самого останнього моменту не стане виявляти своїх симпатій у цих питаннях. Напевно регіонали постараються відвести увагу виборців, висунувши технічного кандидата або більш податливу фігуру. Словом, ПР зробить все можливе, щоб виграти від можливої перемоги Черновецького, прицьому публічно в ній не взявши участь.
Початок читайте тут
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом