Більшість, що не клеїться

Схоже, що у демократичних політичних сил, які пройшли до парламенту шостого скликання, назріває чергова криза. Причому, криза дуже прозаїчна, можна навіть сказати – прогнозована. Адже опоненти двох політичних блоків, БЮТ і «Наша Україна – Народна самооборона», які Президент Віктор Ющенко задовго до оголошення офіційних результатів виборчої кампанії назвав переможцями, прогнозували: парламентський союз Тимошенко-Луценко проживе недовго. Якщо взагалі відбудеться.

Підстав для подібних прогнозів у політиків, що скептично відносяться до створення демкоаліції, було, за їх словами, більш ніж достатньо. Багато хто згадував 2005 рік, коли соратники по помаранчевому Майдану пересварилися через владні повноваження впродовж досить короткого часу. Хоча для чого згадувати минуле: нинішніх нестикувань стільки, що вистачить для того, щоб перекрити за політичними «досягненнями» той перший рік посткучмівської епохи.

Дійсно, зараз лідери двох політичних сил, що працюють над створенням парламентської більшості, стурбовані абсолютно іншими проблемами, ніж це було два роки тому. І точок зіткнення у них, незважаючи на декларації, набагато менше, ніж речей, що роз'єднують.

У БЮТ – дві, але великі претензії

Якщо в даному аспекті говорити про те, що не влаштовує БЮТ, то головний мінус, який, на думку представників блоку, може поставити під загрозу створення демкоаліції і формування Кабінету міністрів згідно з укладеними між Блоком Юлії Тимошенко і «Нашою Україною» домовленостями, - це два центри впливу в пропрезидентському мегаблоці. Не секрет, що внутрішні протиріччя – це бич політичної сили, батьком-засновником якої на початку 2000-х років став Віктор Ющенко. Причому хворобу «різновекторності» «Нашої України» не вдалося вилікувати ні очищенням рядів, ні зміною керівництва політради.

Саме ця червоточина викликає занепокоєння у соратників Тимошенко. Наприклад, Олександр Турчинов, кажучи про чинники, які можуть стати на шляху створення демкоаліції, прямо сказав про двоглавість НУ-НС: «Проблема в тому, що в рамках переговорів з НУ-НС у нас є два суб'єкти відносин. Один з них – політичне керівництво блоку, другий – Секретаріат Президента. І це створює певні проблеми».

Проблеми, про які згадує Турчинов, очевидні. У даний час БЮТ веде активну підготовку коаліційної угоди (не тієї, яку підписали в Інтерфаксі Юлія Тимошенко і В’ячеслав Кириленко, а поки непублічної, яка видається для ознайомлення майбутнім депутатам-коаліціонерам строго під підпис) саме з політичним керівництвом «помаранчевого» блоку. Парадоксальність ситуації полягає в тому, що всі домовленості і проекти, за якими досягають згоди ті ж Тимошенко і Кириленко, нівелюються втручанням Банкової. Той же випадок з «непідписантами» Крілем, Плющем і Петьовкою, що став надбанням публіки, якраз свідчить про те, що угоди, досягнуті Кириленком, легко можуть бути зруйновані, якщо того захочуть в Секретаріаті Президента. У БЮТ небезпідставно побоюються, що вплив глави СП Віктора Балоги, який, як відомо, не в захваті від майбутнього прем'єрствування Тимошенко, може порушити коаліційний баланс. Адже якщо троє згаданих кандидатів у депутати так і не підпишуть угоду, то чисельність коаліції стане критичною – 225 чоловік. А якщо вірити словам Ігоря Кріля про те, що крім нього, Петьовки і Плюща угоду не підписав ще цілий ряд ну-нусівців, то про демкоаліцію можна взагалі забути. Про серйозні протиріччя усередині мегаблоку говорить і досить жорстка оцінка, яку дав вчинку Кріля і Ко В’ячеслав Кириленко. Лідер «Нашої України» прозоро натякнув, що на місце трьох «непідписантів» можуть прийти інші, більш лояльні до демкоаліції кандидати в депутати. Проте, не треба думати, що вплив Віктора Балоги в мегаблоці обмежується цими трьома фігурами. Якщо навіть Кириленко, який, нагадаємо, прийшов до лідерства в «Нашій Україні» багато в чому завдяки главі Секретаріату Президента, спробує вчинити цей маленький акт відплати, напевно знайдуться інші «незадоволені», які публічно розцінять дії молодого політика як свавілля. Саме цієї суперечності найбільше побоюються бютівці. Той же Турчинов закликає: «Думаю, нашим партнерам потрібно прийти до єдиного знаменника в прийнятті рішень. І тоді це значно зменшить елемент конфліктності. До тих пір, поки це двовладдя існує, коаліція знаходиться під загрозою».

Друга велика політична неув'язка, яка кидає тінь на благополучний результат формування парламентської більшості – президентська редакція закону про Кабмін. Відомо, що більшість поправок, які виписані в цій редакції, направлена на фактичне звуження повноважень прем'єр-міністра, і розширення таких Глави держави. Наприклад, багато про що говорить норма, за якою урядовці апарату Ради безпеки, Секретаріату і інших органів, створених за ініціативою Президента, можуть давати доручення міністрам і уряду в цілому (чого в діючому законі немає). Ще одне вишукування президентського законопроекту – в перелік актів, обов'язкових для виконання членами Кабінету Міністрів крім Конституції і законів додані укази Президента. І все це Віктор Ющенко має намір проштовхнути в тій самій коаліційній угоді з БЮТ – але від імені вірного йому НУ-НСа. Звичайно, що звуження повноважень прем'єр-міністра не подобається Юлії Тимошенко, яка цілком резонно на цей пост претендує. Тим паче, що Глава держави через своїх представників у переговорному процесі з БЮТ має намір примусити Тимошенко і її соратників прийняти цю редакцію закону «Про Кабмін» до того, як буде внесена і проголосована єдина кандидатура на пост прем'єра від демократичної коаліції. Само собою зрозуміло, що йти на таку «пропозицію» Юлія Володимирівна може лише за наявності дуже твердих гарантій від Віктора Андрійовича. Це, наприклад, затвердження її кандидатури як єдино можливої від парламентської більшості і стовідсоткове прийняття закону про імперативний мандат. Але навіть ці гарантії навряд чи позбавлять Президента від тривалих дискусій з ЮВТ, яка, упевнений, битиметься до останнього, щоб пом'якшити формулювання, що знижують політичну і економічну самостійність Кабміну. А це неодмінно затягне процес формування коаліції.

У НУ-НС – своє каміння за пазухою

«Нашу Україну – Народну самооборону» ж не влаштовує в своїх майбутніх партнерах по коаліції відразу декілька політичних параметрів. Партії, що становлять пропрезидентський мегаблок, щодня приносять Юлії Тимошенко сотовариші «сюрпризи», від яких у бютівців, звичайно, пропадає всякий партнерський запал. По-перше, це наполегливе бажання Юлії Тимошенко у будь-якому разі узаконити наявну в Конституції норму про застосування імперативного мандата. Про своє небажання голосувати за такий законопроект заявив лідер «Європейської партії України» Микола Катеринчук. Не секрет, що ще ряд правих партій, які входять у мегаблок, відмовляються від підтримки даного законопроекту, називаючи цю норму такою, що суперечить демократичним принципам. Про це, зокрема, заявив вчора лідер УРП «Собор» Анатолій Матвієнко, який підкреслив, що він і його політична сила навряд чи підтримають даний закон. Правда, Микола Катеринчук стверджує, що відмова від голосування не вплине на створення коаліції. Але це більше схоже на лукавство, адже для БЮТ прийняття закону про імперативний мандат настільки ж важливо, як для пропрезидентського блоку – узгоджене голосування коаліції за проект закону про Кабмін у редакції Банкової. Навряд чи бютівці поставляться з розумінням до даного демаршу ну-нсовців. Тим паче, що вчора Глава держави заявив – він підтримує ініціативу Тимошенко узаконити імперативний мандат. Більш того – Ющенко, за його словами, навіть апелюватиме до Конституційного суду, щоб той якнайскоріше прояснив всі протиріччя, що є в даному законопроекті.

По-друге, того ж Анатолія Матвієнка не влаштував і прописаний у коаліційній угоді і розроблений БЮТ законопроект про встановлення 5% прохідного бар'єру для партій, що обираються у Верховну Раду. На думку лідера «Собору», прийняття цієї норми погубить демократію в країні, оскільки практично закриє шлях у Верховну Раду для маленьких партій.

Третій пункт, по якому у помаранчевих є претензії до своїх майбутніх союзників по коаліції – законопроекти про місцеві державні адміністрації і місцеве самоврядування. Той же Матвієнко стверджує, що в проекті закону про місцеве самоврядування непрофесійно сформульована реформа цього підвиду виконавчої влади. «Як, борючись з сепаратизмом, який розцвів у 2004 році в Сєвєродонецьку, можна писати програму, в якій є самоврядування району і області? Це принципово різні речі. Немає статутів областей і районів. Є тільки статути територіальних общин. А якщо є статути областей, то це – сепаратизм», - вважає лідер «Собору», відзначаючи, що ніколи не проголосує за такий виклад реформи.

Ось таких нестикувань у БЮТ і НУ-НС досить багато. Особливо, як для майбутніх партнерів по коаліції. Яка, по суті, повинна бути узгоджена, монолітною парламентською більшістю, основна мета якої: формування уряду, подолання політичної і економічної кризи в країні. Але чи може коаліція, що зароджується в таких явних протиріччях, працювати ефективно? Питання, схоже, досить риторичне.