Імперативний камінь спотикання

Схоже, об'єктивною причиною проблемного формування демократичної коаліції може стати не розподіл владних портфелів, як це було влітку 2006 року. Посади і регалії вже розписані. Зараз головна проблема, яку намагаються усунути бютівці і нунсовці – впорядковування змісту діяльності майбутньої коаліції і уряду. І тут, як відомо, у багатьох бувалих політиків здають нерви. Символічно, що першими нібито узгоджений хор коаліційних голосів порушили два баритони – Іван Плющ і Юрій Єхануров, які відмовилися співати одну з демколіціантами пісню. Воно і зрозуміло: перший вже давно мріє про створення широкої коаліції. Другий – проти того, щоб на пост прем'єра поставилася Юлія Тимошенко, яка не жаліє слів критики для уряду свого послідовника .

Мабуть, ситуація дійсно серйозна. Особливо це видно по тому, як реагують на те, що відбувається в пропрезидентському мегаблоці, його більш помірні учасники. Мова – про резонансну заяву Юрія Єханурова і не менш чудову позицію нинішнього секретаря РНБО, який займає у виборчому списку помаранчевих 23 строчку. Так, Юрій Ключковський хоча і не став прогнозувати, чим обернеться для НУ-НС і майбутньої коаліції відхід Єханурова, запевнив – якщо обіцянка Юрія Єханурова вийти з «Народного Союзу «Наша Україна» у разі відмови керівництва партії розглянути його пропозиції за узгодженням позицій з блоком БЮТ при створенні демократичної коаліції підтвердиться, це буде серйозною втратою для мегаблоку. Глава «Пори», яка входить у НУ-НС, Володимир Каськів в ефірі одного з національних телеканалів, також не взявся коментувати слова Єханурова, назвавши заяву останнього звичайним «демократичним процесом».

Безсумнівно, розбіжності у членів мегаблоку (нагадаємо, їх в НУ-НС – дев'ять) можуть бути. Особливо у тих його представників, для яких з тих або інших причин місць у стерна виконавчої влади, нехай навіть і в перспективі, не знайшлося. Так, напевно претензії будуть у тих же «пористів», членів УНП і інших партій-карликів, які сформували НУ-НС. Домагання у них будуть навіть не дивлячись на те, що перед включенням у мегаблок цих легковагих сателітів їх більш повноважні союзники, за їхніми власними визнаннями, утрясли всі спірні (кадрові і ідеологічні – як те формування на основі мегаблоку єдиної партії) питання. І це – нормально. Але коли бучу піднімає представник головної ланки пропрезидентського блоку, та ще і не остання людина в цій самій політичній освіті, то це, як мовиться, наводить на певні роздуми.

Про те, що не всі в НУ-НС задоволені майбутнім союзом з БЮТ було відомо задовго до підписання угоди між Юлією Тимошенко і В’ячеславом Кириленком. Певна частина політиків, які зібралися під крилом мегаблоку, таїла надії на те, що за результатами виборів «Наша Україна – Народна самооборона» обжене БЮТ, і зможе вибирати, з ким їй іти в коаліцію – з радикально-популістською силою Юлії Тимошенко, чи олігархічно-центристською Партією регіонів. Інформація, яку оперували деякі Інтернет-видання, посилаючись на високопоставлені джерела в Секретаріаті Президента, наштовхувала на думку, що на чолі крила, яке тяжіло до союзу з регіоналами, стояв глава СП Віктор Балога. Не секрет, що друга особа Банкової докладала чимало зусиль, щоб у парламентській виборчій гонці НУ-НС хоча б на півкорпусу обійшов БЮТ. Для цього глава СП використовував всі наявні у нього ресурси, аж до персони Віктора Ющенка, який став головним брендом виборчої кампанії помаранчевого мегаблоку. Не допомогло. Тоді через «своїх людей» у блоці і сам особисто Віктор Балога взявся розхитувати човен демкоаліції ще до того, як він відчалив. Чого варта його недавня заява, в якій глава Секретаріату попереджає творців коаліції про відповідальність, якщо вони не виконають всіх, покладених на себе перед виборцями обіцянок. І хоча Балога підкреслив, що це лише його побажання, від них за версту пахло ультиматумом. Після нього «прокинувся» Юрій Єхануров, який, здавалося б, не повинен був мати вагомих претензій до партнерів по коаліції, крім, можливо, особових. Якщо пам'ятаєте, колись прем'єром Юрій Іванович не раз страждав від критичних стріл з боку Юлії Тимошенко, яка не скупилася на звинувачення в неефективності діяльності паливно-економічного блоку уряду Єханурова. Звичайно, ніяких документальних підтверджень про те, чи був Віктор Балога зацікавлений у послугах Юрія Івановича як «детонатора» можливого розвалу демкоаліції на даний момент немає. Як немає доказів того, що Балога міг використовувати ось таких «сирих і скривджених» для своєї мети. Але ніхто не може гарантувати, що ці докази не з'являться. НСНУ – не Партія регіонів, де внутріпартійна дисципліна надзвичайно висока. У таборі помаранчевих завжди знайдеться фігура, якій доручать виконати роль викривача – як свого часу зробив Олександр Зінченко, який прилучився до Ющенка . Схоже, що однією з цих фігур і став загалом неконфліктний Єхануров. Його заява від 22 жовтня, в якій екс-прем'єр зажадав, щоб творці коаліції НУ-НС і БЮТ узгодили позиції, що стосуються відміни мораторію на продаж землі, прийняття нового закону про акціонерні товариства, змін законодавства про державні закупівлі, внесення змін до закону про Кабінет міністрів, стала своєрідним ультиматумом. Єхануров у невластивій йому жорсткій манері підкреслив, що у випадку, якщо члени президії партії «Народний Союз Наша Україна», яка входить у НУ-НС, відмовляться розглянути його пропозиції для узгодження позицій з БЮТ при створенні демократичної коаліції, то він виступить на з'їзді партії. Якщо ж з'їзд залишиться глухий до його пропозицій, то Єхануров пообіцяв вийти з партії.

До речі, в офіційній заяві Юрій Іванович не згадав ще одну норму, через яку зараз гаряче дискутують у стані НУ-НС. Це – введення норми імперативного мандата, за прийняття якого так ратує Юлія Тимошенко. Якщо в самому БЮТ мало охочих суперечити бажанню лідера блоку, то в НУ-НС з цим «легше». Основний аргумент супротивників введення імперативного мандата в стані помаранчевих: ця норма не є демократичною, і в більшості країн Західної Європи не застосовується. Схоже, ці камені спотикання, з яких найвагомішим, на погляд автора, є імперативний мандат, можуть серйозно нашкодити процесу створення демократичної більшості в парламенті, і, як наслідок, відтягнути формування уряду.

Позицію БЮТ з цього питання освітив Микола Томенко. Він відзначив, що дискусія щодо характеру діяльності коаліції і уряду «не є найстрашнішою». Томенко акцентує: найголовніше, щоб ця дискусія закінчилася до моменту принесення присяги новообраними депутатами і утворення коаліції і уряду. За його словами, украй необхідно, щоб всі голосування депутатів від коаліції проходили солідарно, як це передбачено угодою про створення демократичної коаліції. Бютівці побоюються, і, судячи з усього, небезпідставно, що при голосуванні за кандидатуру прем'єра, яку, до речі, представлятимуть після затвердження голови парламенту, може банально не вистачити голосів. Якраз тих самих – Юрія Єханурова і його ситуативних прихильників, яких, за непідтвердженою інформацією, більше десяти. От чому БЮТ зараз активно добивається від Блоку Литвина, щоб той визначився – підтримувати демкоаліцію чи ні. І благають Бога про те, щоб НУ-НС, як і в період виборчої кампанії, дотримувався узятих на себе в Пущі-Водиці домовленостей.

Проте зараз ситуація змінилася. Йдучи на підписання угоди з БЮТ про розподіл місць у парламенті і уряді за результатами позачергового волевиявлення Віктор Балога, напевно, вважав, що «Наша Україна – Народна самооборона» обійде БЮТ, і тоді не буде потреби виконувати пуще-водицькі домовленості. Та й навіщо? Адже якщо блок Тимошенко упреться, то можна із спокійною совістю кооперуватися в новому парламенті з регіоналами. Ось у чому, мабуть, і полягав план глави Секретаріату Президента. Але він, нагадаємо, не спрацював. А бажання утворити «ширку» з ПР у Балоги все ж таки залишилося. Та і не в одного нього, як бачимо. Той же Плющ, який з моменту свого чергового виходу з тіні на вітчизняну політичну арену тільки і твердив про широку коаліцію з Партією регіонів, залишився стояти на своєму. Він напевно бажав укріпити зв'язки з деякими впливовими представниками ПР, які, у разі утворення «ширки», могли б висунути його кандидатом на пост глави парламенту. Але помаранчеві відмовилися від формування широкої коаліції ПР – НУ-НС, і честолюбні плани секретаря РНБО, як говорять у народі, накрилися мідним тазом. Крім того аксакала українського політикуму образили свої ж, коли відмовилися розглядати кандидатуру на посаду спікера, вважаючи за краще Плющу молодого Кириленка. Той же Тарас Стецьків в одному зі своїх інтерв'ю прозоро натякнув – робити секретарю РНБО у великій політиці більше нічого. При такому розкладі Іван Плющ також потрапив у категорію «сирих і скривджених», яких Віктор Балога може ефективно використовувати в руйнуванні демкоаліції і створенні «ширки».

Чи вдасться йому це? Багато що в цьому плані залежить від дій Віктора Ющенка, який, нагадаємо, і сам не в захваті від союзу з Тимошенко. Глава держави цілком може зіграти на полі Балоги, використавши відмову Єханурова і Плюща співтовариші кооперуватися з БЮТ як спосіб піти від створення демкоаліції і висунення на пост прем'єра свого прямого конкурента на майбутніх президентських виборах. По суті, Балозі лише залишилося трохи натиснути на «хворі місця» (як той же імперативний мандат, від введення якого Юлія Тимошенко найімовірніше не відмовиться ні за які пряники), щоб більшість БЮТ і НС-НУ не відбулася.