Політика перестає бути виключно чоловічим «видом спорту». Все більше жінок стають народними депутатами і просувають свої законопроекти. Тепер представниці прекрасної статі дають фору багатьом «зубрам» великої політики. Одна з найпривабливіших жінок в українському парламенті, народний депутат Оксана Білозір поділилася з кореспондентом ForUm’у своїм баченням місця жінки в політичному житті країни, розказала про «чоловічий» характер Юлії Тимошенко і повідала про свої плани зайняти пост міністра культури і туризму.
- Ви якось сказали, що демократія неможлива без жінок. Чому, по-вашому, сьогодні так мало жінок йдуть у політику? У нас це до цих пір чисто чоловіча «гра»?
- Фактично так воно і є. Якщо взяти країни, скажімо, неслов'янського типу, то в Пакистані в парламенті працює майже половина жінок. Проте, можна констатувати той факт, що в нашій Верховній Раді число представниць прекрасної статі з кожними виборами збільшується. Жінок стає більше не просто кількісно, але і якісно. Найважливіше те, що тепер вони чітко себе позиціонують. Адже в парламенті може бути дуже багато жінок, але якщо вони будуть пасивними, не озвучуватимуть ті або інші проблеми, керуючись жіночою логікою і психологією, в цьому не буде ніякого сенсу.
Як ми бачимо, в нашій Верховній Раді жінки чітко позиціонують себе як особистості, які відстоюють свою думку, вникають у суть справ, ведуть ті або інші економічні, фінансові, політичні процеси. Я думаю, це позитивний процес, який з часом, наприклад, на наступних виборах, наростатиме. Зрештою, жінки повірять у свої сили.
В Україні є дуже багато цікавих і ініціативних жінок. Вони в основному працюють у малому і середньому бізнесі, на державних постах, але до цих пір не мали амбіцій посідати перші посади. Тепер ці здорові амбіції в українських жінок є, вони будуть цікавими для суспільства, і суспільство буде їх потребувати.
- Чи не пов'язано це якось з Юлією Тимошенко?
- Я дуже поважаю Юлію Володимирівну. Я працювала в її уряді і ціную її як фахівця, професіонала і жінку. Але мені здається, що якраз Юлії Володимирівні не вистачає в своїй професійній діяльності жіночого начала. Вона фактично жіночий політик з чоловічим способом мислення.
Чим відрізняється чоловіча психологія від жіночої? Для чоловіків боротьба – це сенс життя, для них важливо перемогти свого суперника і не важливо, що буде після цього. Чоловіки були воїнами з давніх часів, такими вони і залишилися. Жінки ж мають іншу психологію. Їх мета – щось робити, і робити це якнайкраще. Перемога для них не така важлива.
Якщо порівняти Юлію Володимирівну і політиків-чоловіків, то вони працюють в одному руслі. Там присутня боротьба за владу і жорстке відстоювання своїх позицій. На мою думку, жінка повинна бути іншою, повинна пропонувати альтернативу на позиціях жіночої психології, повинна нести згоду, заспокоєння, упевненість. Я думаю, що багато жінок, які приходять у політику інтуїтивно, відчувають, що потрібно робити, а чого ні.
- Пам'ятаємо, що в законопроекті «Про забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків і жінок» ви пропонували в партійних списках ввести квоти: спочатку 25% жінок у парламенті, а пізніше – в списках у кожній п'ятірці депутатів повинні бути представлені і жінки, і чоловіки. Чи може це здійснитися в українських реаліях?
- Я думаю, це можливо. Особливості чоловічої політики зараз міняються, чоловіки починають зважати на жіночий прагматизм. Представники сильної статі несуть відповідальність перед суспільством і починають розуміти, що їм необхідно поділитися цією відповідальністю з жінками. До того ж, чоловіки починають сприймати присутність жінок у політиці як позитивний момент.
- Ви займали пост міністра культури і туризму в 2005 році. Чи збираєтеся продовжити кар'єру міністра?
- Для мене це не кар'єра. У цьому житті я вже зробила кар'єру. Моя пісня, моя легенда вже складена. Але, якщо у мене буде можливість повернутися на пост міністра культури, я б повернулася на нього із задоволенням. Я знаю, що необхідно робити в цій сфері, і у мене виробився імунітет саме до цієї посади. Міністр культури – це особливий міністр. Він працює з публічними людьми, які публічно реагують на всі його дії.
Але хочу сказати, що я б повернулася на міністерську посаду тільки в тому випадку, якщо б мої позиції, як стратегічні завдання і пріоритети міністра культури 2005 року, зрозуміли і були підтримані новим парламентом і прем'єр-міністром. Перше: Міністерство культури і туризму повинне бути стратегічним, а не фінансуватися за залишковим принципом. Друге: фінансувати його необхідно в процентному співвідношенні до загального бюджету не менше 1%, як це прийнято в європейський країнах. Ці два пункти для мене є пріоритетними, тому що працівники сфери культури повинні, по-перше, мати нагоду розвиватися, а, по-друге, суспільство повинне їх гідно оцінювати.
- Багато політологів і опонентів «помаранчевих» партій вважають, що «помаранчева» коаліція не проіснує довго. Згодні ви з їхньою думкою?
- Я не люблю проводити подібні дискусії, тому що по своїй суті вони провокаційні. Я вважаю, що буде краще, якщо ми почнемо працювати і побачимо, як ми зможемо реалізувати ті або інші позиції. Далі буде видно.
- Ви виховуєте двох синів, займаєтеся викладацькою діяльністю, берете участь у політичному житті країни, співаєте. Як вам вдається все встигати? Звідки черпаєте сили?
- Як людина творча, я романтик, але в житті – дуже великий оптиміст. Я вважаю, що якщо ти щось робиш, то багато чого матимеш. Якщо ж нічого не робиш, а тільки спостерігаєш із сторони, то осторонь і залишишся.
- Минулого року ви дуже хворіли. Як ваше здоров'я зараз?
- Зараз я відчуваю себе чудово. Правда, я майже рік пролежала в лікарні. Четвертого березня 2006 року мене виписали, і вже 26 числа я стала депутатом. Тепер відчуваю себе чудово, переповнена оптимізмом і великим бажанням міняти країну до кращого.
- Які у вас плани на найближчі п'ять років у політичній сфері?
- У парламенті п'ятого скликання я займалася питаннями досягнення Україною європейських стандартів життя і європейською інтеграцією. Якщо пам'ятаєте, я була ініціатором створення міжфракційного об'єднання «Європейський розвиток». Потім виступила ініціатором створення парламентської комісії по інтеграції України в ЄС. Все це тільки для того, щоб ми, нарешті, почали приймати реформи. Щоб культура в країні нормально розвивалася і функціонувала, відповідне міністерство повинно бути стратегічними, оскільки воно виховує нову людину для нової країни. Якщо ми не почнемо системно упроваджувати європейські стандарти і не приймемо національної стратегії європейського розвитку, ні в якій сфері діяльності ми не зможемо проводити серйозні реформи. Це можна зробити тільки в парламенті, і лише тоді, коли ми закладемо механізм реалізації європейських стандартів у законодавчій базі.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом