«Коаліціада» в Україні йде повним ходом. Якщо раніше Юлія Тимошенко і Віктор Ющенко в один голос твердили про співпрацю двох партій і запевняли один одного у взаємній «любові» і прихильності, то тепер лідер БЮТ і Президент не соромляться ставити один одному ультиматуми. Юлія Володимирівна хоче прем'єрське крісло зі всіма витікаючими звідси
наслідками, а Віктор Андрійович просить віддати йому силові структури.
Досі залишається невирішеною доля Партії регіонів. Чи піде вона в опозицію, чи формуватиме парламентську більшість. Про своє бачення політичної ситуації в ексклюзивному інтерв'ю кореспондентові ForUm’у розповів народний депутат, член Партії регіонів Тарас Чорновіл.
- Тарасе В’ячеславовичу, чи можливе створення коаліції більшості у форматі ПР-БЮТ-НУ?
- Я думаю, реальність створення такого блоку неймовірно низка. Сьогодні Партія регіонів спостерігає протистояння, яке відбувається між БЮТ і «Нашою Україною». Це можна назвати «і хочеться, і колеться, і мама не дозволяє». Ці політичні сили хотіли б створити «помаранчеву» коаліцію, але кожна сторона бажає отримати від такого блокування абсолютний максимум і не йде на компроміс. Обидві сторони в принципі тихенько шукають якийсь контакт з Партією регіонів і не проти схилити її на свій бік. Але грати в брудні ігри: «БЮТ проти НУ» або «НУ проти БЮТ» ми не маємо наміру. Це тільки тимчасові ігри.
Партія регіонів готова створити широку коаліцію, але не на тій умові, щоб «напаскудити» кому-небудь з цієї «солодкої парочки». У них зараз почалася абсолютно відверта війна.
Я думаю, все закінчиться тим, що цього року, оскільки вже не можна розпустити парламент, Україна існуватиме без коаліції, працюватиме в незрозумілих реаліях, в якомусь «підвішеному» стані. Уряд Януковича залишиться, а через рік, можливо, відбудуться позачергові парламентські вибори в період, передбачений Конституцією.
Зараз відносини між БЮТ і «Нашою Україною» зайшли в безвихідь. Ющенко вимагає від БЮТ передачі Президентові всієї влади в державі. Він хоче зробити Україну не просто президентською, а мультипрезидентською країною. Президент ставить Тимошенко умова, що він внесе її кандидатуру на посаду прем'єра тільки в тому випадку, якщо РНБО отримає право контролювати уряд, і всі його рішення будуть обов'язкові для Кабінету міністрів. Тимошенко, зі свого боку, ставить ультиматум Президентові і говорить про те, що тільки вона формуватиме уряд і керуватиме ним, і не почне навіть прислухатися до слів Президента, що в 2005 році, за словами Юлії Володимирівни, було її помилкою. Після подібних заяв я не можу повірити в співпрацю БЮТ з «Нашою Україною».
У ситуації, що склалася, я бачу два виходи. Або якась з цих сторін прийде до нас, як до переможців виборів, і заявить про свою готовність працювати з Партією регіонів на тривалій основі. Або ж ми існуватимемо при теперішньому уряді і тій владі, яка перебуває в «підвішеному» стані.
- Якщо «помаранчева» коаліція все ж таки буде сформована, чи довго вона проіснує під буттям на чолі Юлії Володимирівни?
- Я не вірю в тривале існування чого-небудь під керівництвом Тимошенко з одного боку, і контролю Ющенка - з іншого. Тут спочатку закладено протистояння. Тут багато власних амбіцій, і немає жодної думки про державу. Стосовно нюансів, пов'язаних з Тимошенко, пригадаємо 2005 рік. Вона прийшла до влади в період величезного зростання бюджету і вмудрилася залишити після себе майже зруйнований бюджет. Осінню Тимошенко збиралася піти в опозицію, оскільки чудово розуміла, що, перебуваючи у владі, з тим станом економіки, їй безнадійно йти на парламентські вибори. Але трапився невеликий фальстарт. Заява Зінченка не була передбачена і трохи зірвала плани Юлії Володимирівни.
Зараз повторюється та ж ситуація. Тимошенко зацікавлена в тому, щоб посісти посаду прем'єр-міністра з максимальними повноваженнями, пропрацювати рік або трохи більше і ще до старту наступної виборчої кампанії зруйнувати коаліцію руками Президента або «НУ». Їй потрібно, щоб її вигнали, а не піти самій. Вона хоче бути «скривдженою», адже таких у нас люблять. Потім вона піде на вибори, сподіваючись на те, що Партія регіонів знову погодиться підібрати економіку, в тому стані, в якому її залишить Тимошенко.
- Як ви ставитеся до заяви Юлії Володимирівни про її підготовку до президентських виборів у разі блокування НУ з ПР?
- Це трохи смішний ультиматум вже тому, що Тимошенко займається президентськими виборами серйозно дуже давно. Паралельно з парламентськими виборами вона опрацьовувала основні «меседжи», направлені на виборчу кампанію в Президенти. Ви подивіться на саму структуру її блоку. В той час, як інші політичні сили прагнули донести до виборців свою ідеологію, БЮТ рекламувала певну людину. Для Тимошенко це була не тільки парламентська, а й президентська кампанія, і вона дала добрі результати.
- Яка буде доля Партії регіонів? Чи готові ви піти в опозицію?
- В опозицію ми піти готові. Якщо буде сформована коаліція, то всі, хто до неї не ввійдуть, будуть в опозиції. Кажучи формально, у НУ і БЮТ є 228 голосів. Цього цілком достатньо для того, щоб створити коаліцію. Якщо вони якимсь чином її сформують, то з того самого дня Партія регіонів піде в опозицію. Чутки про те, що ми не складемо присягу – це результат якоїсь нервозності. Наша партія вже заявила, що ми не збираємося зривати роботу Верховної Ради. Але я повторюся, я не вірю в можливість формування стабільної коаліції між НУ і БЮТ.
- Чи збирається Партія регіонів оскаржувати результати виборів в судах?
- Цілком очевидно, що цим ми займатися не будемо. Якщо з'являться дані від наших організацій і штабів на місцях про те, що в якомусь окрузі трапилися грубі порушення, і у нас будуть на руках факти, ми може оскаржити результати голосування на окремих округах або виборчих дільницях. У будь-якому випадку, ми вже визнали результати виборів. До того ж, великій політичній силі не личить опускатися до дрібного судового протистояння. Якби ми мали прямі докази фальсифікації виборів, то займалися б цим. Звичайно, вибори були далеко нечесними. Велику роль у них зіграв і фінансовий, і адміністративний ресурс, але про це потрібно було думати раніше.
- Експерти стверджують, що три основні сили змушені будуть співпрацювати в новому парламенті, не дивлячись на офіційне протиборство. Так?
- Ми ніколи не заперечували можливості співпраці влади і опозиції, скільки б не брехали наші опоненти про те, що ми ігнорували їх пропозиції, коли вони були в опозиції. Бувало, що до двох третіх питань, які розглядалися у Верховній Раді, були підготовлені саме опозицією. Зі свого боку, якщо ми опинимося поза новою коаліцією, ми готові співпрацювати з владою. У цьому проблем немає.
Що стосується конституційних голосувань, у нас є чіткий список питань, по яких ми готові голосувати. Перше і основне: це питання місцевого самоврядування, тобто, так званий, другий етап політичної реформи. Поки що я бачу з боку Президента тільки бажання максимально централізувати владу, а не ділитися нею. Складається враження, що Ющенко не хоче, щоб в Україні діяла європейська модель, оскільки його більше влаштовує модель азіатська, десь у вісімнадцятому сторіччі.
Другий момент: зняття депутатської і президентської недоторканності. Чи готові ми голосувати за відміну депутатської недоторканності без президентської, мені поки що важко говорити. Я особисто вважаю, що недоторканність потрібно знімати відразу з двох категорій, і з депутатів, і з Президента.
- Тарасе В’ячеславовичу, як, на вашу думку, вплине створення «помаранчевої» коаліції на міжнародні відносини України?
- Я думаю, зовнішня політика України не зміниться, але в економіці ми отримаємо величезний негатив. Ми вже побачили перші тривожні сигнали. Це абсолютно безрозсудні заяви Юлії Тимошенко про те, як вона мінятиме систему постачання газу в України. Відразу за ними пішли моментальні перестраховуючі дії Росії з боку Газпрому. Це неадекватно жорсткі дії, але вони є реакція на заяви Тимошенко.
Вчора Ющенко зробив на саміті чергову заяву, яка, однозначно нашкодить енергетичній безпеці України. Все, про що він сказав, звучить красиво, але до 2012 року, коли ми ніби як побудуємо альтернативну систему постачання енергоресурсів, нам ще потрібно дожити. Я хочу нагадати, що в 2012 році Ющенка вже не буде Президентом, і не йому доведеться «розсьорбувати» ситуацію, що склалася. У мене виникає дежав’ю з початку 2005 року, коли до влади прийшли люди, які не розуміли того, що вони несуть відповідальність за сорок з гаком мільйонів громадян України. Сьогодні велика вірогідність повтору цієї ситуації.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
