Пам'ятаєте цю забавну дитячу приказку? Якщо перекласти її українською мовою, вийде дуже навіть непристойна комбінація, схожа на образливе прізвисько, дане екс-главі ЦВК Сергію Ківалову після виборів-2004.
Але на календарі у нас 2007-й. В ньому свої вибори, свої герої і антигерої, свої переможці і переможені. Цілий тиждень після минулих 30 вересня дочасних парламентських виборів Центрвиборчком титанічно підраховував голоси. В лідери підрахунку несподівано для багатьох вибився БЮТ.
Власне, ні для кого не таємниця, що з деяких пір голоси у нас рахують швидше на Заході, ніж на Півдні і Сході. Тому і лідирують спочатку ті, у кого більше прихильників у західній частині країни. Потім долічують голоси Донецька і Луганська, Харкова і Одеси, і починаються – то майдани, то революції. Цього разу все обійшлося. Як і передбачав Ющенко.
ЦВК, очолювана Шаповалом, долічилася до того, що БЮТ в перші дні випереджав Партію регіонів на декілька відсотків. Прогрес Тимошенко і справді дивує: було 22%, стало тридцять. Вісім відсотків за півтора року. Багато це чи мало? Багато, якщо судити, прокинувшись сп'яну 1 жовтня і ознайомившись з попередніми результатами виборів. І мало – якщо враховувати, що аферу з достроковими виборами затіяла саме Тимошенко, сподіваючись відібрати і у тих і інших чималу кількість голосів.
Наразі, маючи на руках майже остаточні дані з ЦВК (їх ще можуть оскаржити в суді, але думається, що до цього не дійде), можна підбити деякі підсумки. По-перше, вибори знову розкололи країну на дві приблизно рівні частини. По-друге, стійкої коаліції, що складається з одноколірних політичних сил, створити не вийде. Наберуть «помаранчеві» 226 голосів, ну й що? Ну, сформують уряд, який очолить Тимошенко... «Біло-блакитні» підуть в опозицію, прихопивши з собою комуністів. Потім знову будуть вибори, і знову коаліція змінить колір. Такі собі «гойдалки». Кому від цього гірше? Краще запитаєте, кому від цього краще.
Широкої коаліції, мабуть, не буде. Не під силу нашим чинним політикам зібрати міцний загін чисельністю в 300 багнетів-мандатів. ПР плюс НУ-НС? Навряд чи. Ющенку і Януковичу на роду написано сваритися один з одним, миритися, знову сваритися і так все життя. ПР + БЮТ? Знову мимо. Тимошенко вже три роки робить собі піар «завдяки» Партії регіонів. І раптом почне цілуватися з Януковичем? «Не бувати тому!», - вигукнуть виборці з обох боків, зарубавши на корені тим самим в цілому вельми цікаву ідею.
Можливість створення широкої коаліції минулого тижня обговорювали всі, хто хотів. Ющенко тричі переносив свій «вихід на поріг», але, як завжди, наговоривши з три короби, нічого до ладу не сказав. Янукович відповів приблизно тим же. У блоці НУ-НС захвилювалися і оголосили, що в широку коаліцію з «регіонами» не підуть. Комуністи, у свою чергу, відмовилися створювати більшість з «помаранчевими». Литвин весь тиждень корчив з себе труднодоступну панночку, уявивши, що саме він є заповітною «золотою акцією». А щодо СПУ.
Річ у тому, що СПУ вже нічого не стосується. Пам'ятається, була людина, яка на початку минулого століття прорекла знамените: «Є така партія!». Ось, а у нас з точністю до навпаки: «СПУ? Немає такої партії!». І Мороза немає. Був, і зник . І навряд чи коли-небудь виникне знову.
Соціалістам, до речі, можна поспівчувати, але так, з ввічливості. На початку тижня лідери СПУ раділи, спостерігаючи у себе 3 з хвостиком відсотки на сайті ЦВК. Потім ця цифра зменшилася до «просто» три, і в душі «рожевих» закралися перші сумніви. Коли ж вона опустилася нижче за рятівну позначку, почалася паніка. Єдності думок усередині партії не було. Одні вимагали перерахунку голосів, інші звинувачували конкурентів в незаконній агітації (?), треті відкрито визнавали свою провину в провалі (як, наприклад, Філіндаш).
Чи є майбутнє у Соціалістичної партії? З Морозом – навряд чи. Без Мороза – теж (тому що Мороз, схоже, вічний). Доти, доки СПУ асоціюватимуть з Морозом, партія балансуватиме на межі фолу. Ні, це ж треба – програти п'яту путівку у владу «ніякому» Литвину?..
В цілому, тиждень вийшов на рідкість нудним. На новинних сайтах тільки і було повідомлень, що з ЦВК. Кожну соту відсотка перетворювали на новину. Учасники процесу, таке враження, зачаїлися на яких-небудь заміських дачах і хто з надією, а хто і з страхом, натискали кнопку F5, щоб відновити в браузері сайт Центрвиборчкому. Один тільки Ющенко встиг злітати до Німеччини, а потім ще й до Франції. Звичайно, за «бюджетний кошт». До речі, в Парижі Віктора Андрійовича очікувала чудова компанія з двох президентів – нинішнього французького (Саркозі) і колишнього американського (Клінтона). Тем для розмови виявилося більш ніж достатньо. Наприклад, у Клінтона теж дружина американка.
І все-таки головною подією минулого тижня став не підрахунок голосів, а відновлення традиційного вже тертя з «Газпромом». Не знаю, збіг чи ні, але після оприлюднення перших результатів виборів, росіяни заявили про наявність з українського боку боргу у розмірі 1,3 мільярда доларів. Цікаво, що у нас в лихоманці на це мало хто звернув увагу. А даремно. Або ви думаєте, є люди в наших широтах, які можуть собі дозволити жити без парового опалення?
Першими занепокоїлися європейці. Воно й зрозуміло – почни Україна відкачувати транзитний газ – і престижні будинки Відня і Мюнхена тут же перетворяться на лігво Сніжної королеви. Єврокомісія закликала українську владу (а хто у нас зараз влада – сам біс не розбере) якнайшвидше повернути борги «Газпрому».
Найцікавіше, що перед цим ми, тобто Україна, закачали в підземні сховища рекордну кількість газу. Тобто, ймовірно, маємо можливість лякати припиненням транзиту ситу Європу, заразом блефуючи в передноворічних торгах з росіянами. А там, дивишся, настигне і новий уряд, якому в кращих традиціях жанру доведеться летіти до Москви 31 грудня, домовляючись про продовження постачань. Головне – не брати з собою Івченка і Огризка. І російсько-українських перекладачів вдома залишити. Багатше будемо!
Мабуть, не випадково Янукович вже в найближчий вівторок летить до Москви. Напевно, для того, щоб зменшити собі головний біль перед Новим роком. Це на той випадок, якщо він все-таки збереже за собою прем'єрське крісло. Якщо ж ні – не велика втрата. У нас взагалі країна унікальна – ніхто не хоче брати владу в свої руки, всі хочуть в опозицію. Звідти зручно критикувати черговий уряд. Не гріх пригадати і про те, як у важкий для України час одні літали до Парижа, бордо пити, а інші в Кремлі торгувалися за кожен кубометр.
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
