Дивлячись, як 69-річний харків'янин Юрій Хренников, здоровий і сильний, спритно орудує шпагою, важко повірити, що ще два роки тому він відчував страшні болі в тазостегновому суглобі при щонайменшому русі.
«Так тривало більше десяти років, - згадує тренер з фехтування Юрій Хренников. - Мені відразу сказали: потрібно робити операцію, але я все відмовлявся. Коли давав уроки, то це було схоже на подвиги Геракла. У результаті зважився на хірургічне втручання, знаючи, що стану одним з перших у світі, кому поставлять сапфіровий суглоб. І скільки життєвих сил потім з'явилося! Треную, їжджу на змагання!»
«Тоді ми провели тести, і виявилося, що ніякий матеріал не може порівнятися з сапфіром за своєю сумісністю з людськими тканинами, - говорить Литвинів. - Так почалася наша співпраця з лікарями. Згодом ми стали вирощувати суглобові головки, а під потрібну форму підганяли їх вже в Києві».
Через багато років співробітники Харківського інституту патології хребта і суглобів ім. Ситенка АМН України провели операцію, якої не робив ніхто в світі. На місце хворого суглоба вони поставили сапфіровий.
«Сьогодні це ноу-хау в ендопротезуванні, - вважає завідуючий відділом патології суглоба, професор Володимир Філіппенко. - Адже штучні суглоби в Україні, та і у всьому світі, виготовляють з титанових сплавів і інших міцних матеріалів, а нормальне тертя забезпечують прокладки з високомолекулярного поліетилену. Але проблема в тому, що такі протези швидко стираються, поліетилен руйнується, і через 10-15 років суглоб доводиться міняти. А сапфірові протези вічні».
Зараз винахід українських лікарів і вчених у стадії клінічних розробок. Щоб говорити про показники на серйозному рівні, потрібне ще близько сотні операцій.
