Прем'єра відбулася. Після 11-річної реконструкції оперний театр нарешті вийшов з «лікарняного». У суботу весь центр міста був перекритий. Так вже вийшло, що цього дня в місті було відразу два високі урядовці - Президент і прем'єр. Віктор Ющенко перед тим, як піти в оперу, привітав на Думській площі одеських молодожонів, а потім пішки, у супроводі десятка охоронців, попрямував до оперного. Там, ще до початку урочистої частини, йому влаштували екскурсію. А ось прем'єр розказав одеситам, що не буде на відкритті оперного через негласні домовленості з Президентом — не відвідувати одні і ті ж заходи. Концерт затримався майже на півгодини. Спізнювалися гості. До того ж всередину пускали тільки через металеві рамки-детектори, поставлені президентською охороною.
Звук оперної вистави, який чули з динаміків одесити на площі перед оперним, був жахливої якості. Можливо, тому спочатку за виставою на екранах спостерігало дуже мало людей. Деякі з них, мабуть, були справжніми цінителями опери. Адже спостерігаючи за тим, як з центрального входу раз у раз виходять щасливі володарі запрошувальних, люди заходили всередину і просили впустити їх на вільні місця. Їм білетерка відмовляла, мотивуючи тим, що, мовляв, отримала таке розпорядження.
Як і чекали театрали, в суботу на сцені оперного для них свої номери виконали зірки світової величини: Володимир Гришко, Тетяна Анісімова — нині сопрано Великого театру, уродженець Львова баритон Вашингтон-опера Стефан П’ятничко, примадонна Віденської опери Вікторія Лук’янець, а також соліст Національної опери України Сусанна Чахоян, зірка шведської сцени Тіто Бельтран і заслужений діяч мистецтв Молдови сопрано Олена Герман.
Відразу після закінчення урочистої церемонії, перед початком святкового концерту, напівпорожній зал спустів ще більше, оскільки значна частина гостей вирішила відзначити цю справу і поспілкуватися в неформальній обстановці. Кореспондент «Сьогодні» зустрів у коридорі оперного депутата міськради В’ячеслава Крука, який вискочив із залу буквально через декілька хвилин після початку концертної програми. Вітаючись на ходу із знайомим, який теж тільки покинув зал, депутат пожартував: «Я дивлюся, ви такий же театрал, як і я?».
В театральному холі, який незабаром заповнився більше, ніж зал оперного, гостей пригощали вином, яке народ дегустував з превеликим задоволенням. Цікаво, що безкоштовно пригощали тільки вином, а ось з'їсти щось можна було тільки за гроші. Поряд стояли столи з бутербродами і булочками. Але біля них людей було мало. Лише іноді хтось підходив, питав про ціну «закуски», дізнавався і розчарований йшов геть. Так, скромний бутерброд (навіть не гарячий) з шинкою тягнув на 7 гривень, булочки були дорожчі — по 10 гривень. Один з гостей признався: грошей, мовляв, не жаль, але викладати таку суму за такий бутерброд для солідної людини просто непристойно.
У буфеті гості відчували себе більш розкованіше, ніж на урочистій частині. Люди жваво спілкувалися, а деякі артисти, які удостоїлися нагород з рук самого Президента України, з чистою совістю обмивали разом з друзями «подарунок долі» і фотографувалися на спомин з келихами в руках.
Пускали в оновлений оперний строго на запрошення, і як мовиться: за що боролися — на те і напоролися: зал був напівпорожнім. Але оркестр у рідних стінах грав чудово: «Була ейфорія», — поділився з нами на «перекурі» артист оркестру флейтист Володимир Мажара. Він також додав, що музиканти радіють присвоєнню Одеському оперному театру статусу національного, адже це різні блага: і підвищення зарплати, і розширення штату. «Оперний став таким, яким повинен бути, — відзначив він. — Приємно, що нарешті завершилося наше бродяження, тепер хотілося б сподіватися, що це - не тимчасове явище, як це зазвичай робиться під якусь дату, що ми і далі в цій будівлі працюватимемо».
Музикант ледве стримував радість від того, що оперний, нарешті, відкрили. І найважливіше для нього, як він розказав, що в театр повернуться артисти і їм буде де репетирувати. «Коли ми готувалися до поїздки до Англії, репетирували в Палаці моряків, — згадує Володимир Мажара, — а в цей час на батареях висіли бурульки і нам доводилося грати в умовах, коли навіть пальці від холоду не рухалися». Втім, в оновленому театрі музиканти грають у костюмах семирічної давності: «Це ще нічого, — говорить флейтист, — я в одному і тому ж фраку пропрацював з 1977 по 2000 рік!».
До речі, Володимир Мажара розказав «Сьогодні», що в четвер 27 вересня для будівельників, які брали участь у реставрації 11-го дивв України, відбудеться спеціальний концерт, і вже в понеділок оркестр приступить до репетицій.
Подивитися концерт на широко розрекламованих екранах біля театру залишилося не так вже і багато одеситів, більшість дивилася цю дію вдома і... сильно сварила якість телевізійної трансляції.
Взагалі акустика для оперного - майже як паливо для автомобіля. Говорять, що знайдені під театром колодязі мали спеціальне призначення - це були підсилювачі звуку: «Говорили, що в первозданному театрі, який був побудований до революції, акустика була набагато краща, ніж у нинішньому, - поділився Володимир Мажара, і тут же додав, що раніше, коли він приходив у театр ще студентом консерваторії, на галерці було чутне те, що відбувається на сцені краще, ніж у першому ряді.
Коли оперний театр вводили в експлуатацію, генеральний проектувальник і директор державного підприємства «Діпромісто» Юрій Білоконь запевнив одеситів, що після реконструкції оперний театр простоїть мінімум 100 років. Адже цього разу будівники врахували всі минулі помилки минулих реставраторів, які у свій час навіть заливали скло у фундамент, щоб не дати будівлі просісти. Тому палі на думку будівельників — ідеальне рішення і повністю розв'язали проблему з просіданням ґрунту під театром.
Але є і інша думка. За словами члена міжнародної робочої групи «Морські береги» і в минулому головного фахівця по інженерних підземних роботах Юрія Верби, оперний театр сто років не простоїть: «Такі голослівні заяви робили і раніше, практично на кожній реконструкції. Проте проходило пару років і театр знову починав руйнуватися».
Юрій Верба повідав нам істинну причину постійної деформації будівлі театру. Річ у тому, що оперний, як і вся Одеса, стоїть прямо на тріщині підземних тиктонічних плит, які знаходяться на глибині приблизно півтора кілометра. Ці плити постійно рухаються, отже і палі, які вбиті в землю під оперним, рухаються разом з ними. Саме через ці коливання будівля театру постійно зміщується. Звідси і павутина з тріщинами на фасаді театру. Поки що цю проблему усунути неможливо. «Точно сказати важко, подивимося, як довго оперний простоїть цього разу!», — резюмував Юрій Верба.
Фото з Официального Интернет-представительства Главы государства
