Легка тінь президентських виборів

Низка ключових подій, які відбулися в кінці минулого, і, особливо, на початку цього тижня в українському політикумі, послужила черговим натяком на те, що позачергові вибори-2007 стануть далеко не останніми в цьому десятилітті.

Правий був той вітчизняний політик, який прорік, – ледь в Україні закінчуються парламентські чи президентські вибори, як сили, що перемогли або програли на них, починають активно готуватися до наступного волевиявлення. Такий процес властивий демократіям, які зароджуються: політичні сили, що прийшли до влади без значного багажу економічних, соціальних і інших реформ, а лише на основі популістських заяв, витрачають все, відпущене їм згідно з законом час не на те, щоб поліпшити життя електорату, що вибрав їх. А на те, щоб закріпитися біля керма, і дати по руках тим, хто на це кермо, хай і небезпідставно претендує. Те, що відбувається зараз в Україні – яскраве тому підтвердження. Як не сумно визнавати, але політики, які окупували в 2004 році владний Олімп, витратили цілих три роки не на розвиток держави і його соціуму, а на те, щоб підготувати підґрунтя для майбутніх перемог – на президентських і парламентських виборах 2009 і 2011 років.

Узяти, наприклад, нинішні позачергові вибори. Навряд чи у кого залишилися сумніви в тому, що Віктор Ющенко, видавши 2 квітня цього року указ про розпуск Верховної Ради і проведення дострокових виборів, переступив Основний Закон. Проте, єдина інстанція, яка б могла довести, що факт порушення Конституції з боку її гаранта мав місце, була зусиллями Секретаріату Президента деморалізована і фактично виведена з гри. Мова – про Конституційний Суд, чий остаточний вердикт про конституційність указу Ющенка ми так і не почули. Питання – навіщо Президент пішов на розпуск парламенту вже неодноразово обговорювався в суспільстві, і на нього була дана конкретна відповідь. Ні, Віктор Андрійович жодною мірою не збирався шляхом позачергового волевиявлення переформатувати Верховну Раду. Про це, зокрема, красномовно свідчить виборчий список пропрезидентського блоку НУНС, 60% якого складають люди, які вже не раз були в стінах головного законодавчого органу країни. Гарант запустив процес перевиборів з прозаїчнішою метою – повернути собі повноваження, втрачені після вступу в дію змін до Конституції України. Проте, розкусити його наміри для політичних опонентів не склало особливих труднощів і з тих пір між Банковою і обома адресами на Грушевського – війна.

Використовуючи улюблений вираз українських політологів про м'яч, який весь час виявляється то на одному, то на іншому боці політичного поля, можна сказати, що протистояння між двома політичними таборами – президентським і прем'єрським не тільки не ослабло після згоди сил коаліції йти на дострокові вибори. Воно зміцніло, і вилилося в куди витонченіші методи політичної ж боротьби.

В одній з останніх своїх статей я згадував про коаліційний контрудар – тактику, взяту на озброєння представниками парламентської більшості для нейтралізації передвиборчих зусиль Президента. Зазначте: саме Президента, а не помаранчевого мегаблоку, що йде на вибори. Тому як з першого дня ведення виборчої кампанії це політична освіта всіляко популяризувала не себе, своїх лідерів (номінальних) і свої ідеї. З найбільшою працею створений НУНС з завидною старанністю почав розкручувати... Віктора Андрійовича Ющенка. Крім того, що в своїх агітаційних матеріалах мегаблок, як і «Наша Україна», на виборах-2006 використовує обличчя гаранта як головний свій бренд. Так ще і ключові ідеї, які могли б прославити в очах виборців того ж Костенка, Кириленка, Тарасюка і Каськіва, приписувалися Главі держави. Дозвольте, хіба у нас на носі президентські вибори? Як би абсурдно це не звучало, але, схоже, що це так насправді. Передчуваючи, що від результатів вересневих виборів залежатиме його політичне майбутнє, Віктор Ющенко і його Секретаріат на чолі з Віктором Балогою почав підготовку до виборчої кампанії, яка, судячи з усього, розвернеться вже весною 2008 року. І будуть це вибори не місцевих рад, як говорять інші політики, а президентські. А цього тижня передчуття, що ще одна виборча кампанія очікує нас на початку майбутнього року, підкріпилося декількома спостереженнями.

Спостереження 1. Як не чинив опір Віктор Ющенко ідеї коаліціонерів про проведення 4 вересня чергового пленарного засідання парламенту, воно все ж таки відбулося. Більше того, на нім були розглянуті і прийняті законопроекти про позбавлення пільг низки державних чиновників і про зняття депутатської недоторканності. Мабуть, нагадувати про те, що саме з цими ініціативами йде на парламентські вибори НУНС і БЮТ, потреби немає. Прийнявши згадані закони, коаліціонери, по суті, взяли Президента в заручники. Відмовившись візувати ці закони Віктор Ющенко зазнає два фіаско: фактично визнає своє небажання анулювати депутатські і чиновницькі пільги, і відбере в опозиції її головний (виявилось, що ні БЮТ, ні НУНС нічого суттєвішого запропонувати своїм виборцям не можуть) козир. Звичайно, парламентська більшість, яка, чого вже гріха таїти, скористалася трибуною Верховної Ради не тільки для презентації згаданих вище законопроектів, а й для агітації, могла піти ще далі. На мій погляд, ще одним вагомим ударом по позиціях Банкової був би розгляд і ухвалення поправок до держбюджету на 2007 рік, якими парламентарії затверджували б підвищені урядом Віктора Януковича соціальні виплати. Але коаліція цього кроку не зробила. Ймовірно, таким чином коаліціонери (по суті – Партія регіонів) залишила лазівку для ведення переговорів з Главою держави. Немає сумнівів, що втрата цього козиря посилила становище Ющенка, а наміри його політичної сили на заняття другого місця і формування на основі БЮТ і НУНС коаліції в парламенті 6-го скликання, звело нанівець. А втративши перемогу на виборах, і, як наслідок, можливість формування лояльного собі уряду та більшості в Раді, Президент фактично стане перед вибором: або проводити ще одні парламентські вибори, або, під тиском нинішніх коаліційних сил і міжнародної громадськості, йти на позачергові вибори Глави держави. Чи є сенс говорити про те, як з цих двох варіантів реальніший?

Спостереження 2. Слідом за БЮТ і НУНС, Партія регіонів заявила про можливість проведення всеукраїнського референдуму. Правда, на відміну від перших двох сил, ПР не збирається робити ревізію політреформи. Регіонали мають намір дізнатися у народу, чи варто надавати російській мові статус державної, чи потребує підтримки незалежний статус України, і, на десерт – про прямі вибори голів обласних і районних адміністрацій. І якщо дві перші теми можна віднести до вже випробуваної ПР технології збирання електоральних симпатій, то остання пропозиція – прямий і недвозначний натяк Віктору Ющенку про те, що, можливо, до кінця цього, або вже на початку наступного року гостро постане питання про скорочення чергових повноважень Глави держави. Адже, призначаючи глав ОДА і РДА, Президент фактично забезпечує собі адмінресурс, який можна ефективно використовувати як у передвиборчий, так і в «мирний» час. Варто зауважити, що ідея з референдумом – черговий, хай хоч і такий, що не претендує на геніальність, але все таки достатньо ефективний хід Партії регіонів, який направлений на дезорієнтацію «помаранчевого» електорату. Оскільки ідея проведення «конституційного» референдуму де-факто потерпіла поразку (хоча Ющенко минулого тижня знову повернувся до цієї теми), у регіоналів є можливість після виборів 30 вересня запустити механізм позбавлення Президента ще одного привілею, і – змусити останнього піти або на розпуск Ради, або – на позачергові вибори Президента.

Спостереження 3. Вже зараз помітно, що Партія регіонів почала наступ на президентські редути на всіх фронтах. Одна з найяскравіших подій цього тижня, що наштовхує на думку про можливе проведення весною 2008 року дострокових виборів Глави держави – ініціатива Кабміну про введення в експлуатацію до травня майбутнього року інформаційно-телекомунікаційної системи державного реєстру виборців. Того самого електронного реєстру, про запуск якого на нинішніх позачергових виборах негативно відгукувалися опозиційні сили. Вчора ж уряд доручив ЦВК до 15 вересня розробити технічне завдання на формування цієї системи і розробити проект кошторисної документації. Також Кабмін доручив ЦВК до 15 квітня 2008 року організувати навчання персоналу органів державного реєстру виборців з питаннях користування інформаційно-телекомунікаційною системою і в період з 1 березня по 1 травня 2008 року здійснити комплексне тестування і введення в експлуатацію цієї системи. Уряд також доручив ЦВК з 1 квітня по 15 травня 2008 року здійснювати контроль за введенням в експлуатацію системи органами ведення держреєстру виборців.

Резонне питання: для чого потрібний цей реєстр у травні 2008 року, коли до наступних виборів – президентських – ще більше року? Відповідь проста: президентські вибори ймовірно відбудуться вже наступної весни. А електронний реєстр потрібний, щоб уникнути масштабних фальсифікацій, без яких, як говорять в Комітеті виборців України, не обійдуться і нинішні вибори, які проводяться як і раніше.