Напередодні одного з «найсвятіших» свят для всіх українців – Дня незалежності кореспондент ForUm’у поспілкувався з народним депутатом 5-го скликання з Соцпартії Василем Волгою, щоб дізнатися, як він ставиться до цієї дати, що збирається робити в цей святковий день і як сприйняв новину про проголошення незалежності нашої країни в далекому 1991 року.
- Василю Олександровичу, як Ви збираєтеся святкувати 16-у річницю Незалежності України?
- Ніяким особливим чином. Мені була низка пропозицій від ЗМІ, які я прийняв.
Я взагалі хочу сказати, що для 90 % громадян України День незалежності так і не став святом більшим, ніж Новий рік.
- І для Вас?
- Для мене багато в чому День незалежності – сумне свято. Я поясню, чому.
Для будь-якої етнічної групи отримання незалежності – це, звичайно ж, свято. Питання в іншому. Як цією незалежністю потім скористалися лідери цієї етнічної групи. Отримання Україною незалежності – це величезний плюс, це те, що майже всією нашою країною було сприйнято «на ура» - 93 % українців проголосували на референдумі за незалежність. Але зараз з'явилися результати декількох соціологічних досліджень, які показують жахливі цифри: якби зараз був референдум, то «за» проголосувало б не більше 52 % населення. До приходу Ющенка до влади 36 % українців хотіли тих чи інших союзів з Росією. Зараз цього хочуть більше 57%. З них більше 50 % людей проти незалежності і виступають за відновлення державного союзу з РФ.
- З чим це пов'язано?
- Насамперед з тим, що незалежність «впала», як «манна небесна», з неба. За неї не боролися так, як, скажімо, ті ж колоніальні народи Африки. Ми не були до цього готові. Тобто, українська еліта ніколи не відпрацьовувала модель управління етнічного утворення після отримання незалежності.
Друге, на превеликий жаль, в президентській лінії влади і частково в парламенті представлені ті сили, які досі розповідають своїм дітям і внукам «як вони вибороли цю незалежність і що нам до останнього загрожує москаль». Тобто, що відбулося: були політичні сили, які у той час були в опозиції до Радянського Союзу. Вони рухалися, жертвували собою, боролися за незалежність (це, дійсно, викликає повагу), але коли її отримали, на превеликий жаль, їх лідери, напевно, перестали читати книжки. Вони далі поводяться так, немов незалежності немає. Коли Кучма почав трохи повертатися від націоналізму до конструктивізму, його «ушли», і тепер повертаються націоналісти, які, насправді, нічого говорити не вміють, а можуть тільки боротися за незалежність України. І в такому випадку починається штучне придумування ворогів.
Що тоді мало відбутися?! Ми повинні були зупинитися, задуматися і починати вибудовувати свої відносини в геополітичному просторі, як незалежний гравець, не продовжувати знищувати відношення з нашими партнерами, не руйнувати історичну реалію, яка вибудовувалася тисячі років, а скористатися цим для отримання великої кількості дивідендів для наший країни.
- Розкажіть, як Ви сприйняли новину про проголошення незалежності України в 91-му?
- Я був шокований. Я в цей час був на бойовому чергуванні в Атлантичному океані. Тоді приводилися в підвищену бойову готовність всі збройні сили, тому що не знали, як далі розвиватимуться події.
У нас на кораблі відбулося дуже яскраве обговорення. Мені тоді згадалася історія, яку розповідав мій дід. Це було під Сталінградом. Мій дід командував великокаліберною батареєю. У нього убив боєць, який підносив снаряди. І дід, командуючи батареєю, сам почав їх підносити. І ось ситуація: він з снарядом біжить заряджати, раптом з'являється німець, і як тільки той зібрався стріляти в діда, російський хлопець виплигнув, відкинув діда і почав стріляти в німця, отримавши при цьому поранення в хребет. І мій дід до 1953-го року (помер в цей рік) їздив до цього хлопця щороку, тому що ця людина врятувала йому життя. І ось я подумав: «А як тепер бути?! По суті, я зобов'язаний життям цьому російському хлопцю!... А зараз раптом з'явилися люди, які говорять, що це наші вороги».
Незалежність стане святом тоді, коли країна «протверезіє», і нам вдасться її очистити від націоналістичної нечисті, яка намагається зруйнувати Україну. І тоді ми зможемо з цієї незалежності отримати величезну кількість дивідендів.
- Років через 10-20?
- Ні. Давайте приберемо Ющенка, і все буде добре.
- Але націоналісти все одно залишаться.
- Річ у тому, що інтернаціоналізм – це ідея, що поглинає націоналізм. Він абсолютно не виступає проти націоналістів, які проживають на території країни. Інтернаціоналізм пропонує достатньо широкі права населенню на самовизначення. Якщо під націоналізмом розуміти розлючену боротьбу проти представника іншої національності – те це фашизм. Якщо патріотизм, тобто служіння своїй Батьківщині – над усе, тоді такий націоналізм сприймається інтернаціональною ідеєю як такий.
- Василю Олександровичу, давайте поговоримо про політику. Президент вимагає відставки Нестора Шуфрича у зв'язку з подіями в Херсонській області. Багато експертів цю ситуацію розглядають, як піар-кампанію, направлену на підвищення рейтингу «Нашої України», і, відповідно, зниження рейтингу Партії регіонів. Ви теж дотримуєтеся такої думки?
- Звичайно. Знаєте, було дуже смішно, коли всі ЗМІ розповідали, як Віктор Андрійович Ющенко з лопатою гасить три сосни, які загорілися.
Взагалі за останній час Президент «прославився» незрозумілими і нелогічними заявами. Як, наприклад, його вислів про те, що зараз працює найжахливіший склад уряду, який зруйнував всю інфраструктуру економіки країни. Якщо заява Віктора Андрійовича відповідає дійсності, то Ви ввечері зайдете в магазин і побачите, що ціни стали в п'ять разів більше, ніж були вранці. Що, до речі, відбувалося, коли він був головою Нацбанку.
У Нестора Шуфрича не вистачить сил власноручно гасити всі вогнища і вогнища спалаху в Україні, тому що наразі горить дуже багато ділянок.
Ще дивує відверта брехня з боку Секретаріату Президента – заява Бондаря, що в Херсонській області горіли 4 тисячі гектарів. Можливо, для цього хлопця не мають значення наслідки, а має значення сказане. Він розуміє, що в умовах, що склалися, не понесе відповідальності за свої слова. Насправді, горіла невелика територія. Мій товариш, заступник міністра з питань надзвичайних ситуацій Влад Теличко був на місці подій в цей час. Він був дуже здивований, коли почали говорити, що Шуфрич щось не так зробив.
- Але Ющенко звинувачує Нестора Івановича не в тому, що той особисто не гасив пожежу, а що він не може скоординувати роботу своїх підлеглих.
- Нісенітниця. Насправді, підрозділи МНС дуже добре відпрацювали і справилися з проблемою. Взагалі згасили б набагато швидше, якби Віктор Андрійович не втручався і не влаштовував цей цирк з виборчою кампанією.
- 4 вересня відбудеться засідання парламенту, на якому одним з питань повинне бути внесення змін до Конституції.
- Давайте спробуємо уявити, якщо все-таки щось буде проголосовано. Буде створений напівправовий прецедент – початок процесу внесення змін до Конституції по відміні депутатської недоторканності. Що потім з цим робити?! Прийде новий парламент. Зміни проголосовані, але нелегітимно. Якщо потім за це візьмуться, і доводитимуть процес до внесення змін до Конституції, то до Основного закону буде внесений якийсь текст, легітимність якого піддаватиметься серйозному сумніву. Вносити зміни до Конституції в такій ситуації дестабілізації і правового нігілізму – це неправильно.
- Тобто, Ви не будете присутні на засіданні?
- Ні, звичайно. Навіщо цей цирк, коли ВР не існує?!
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
