Здається, такого жаркого літа навіть старожили Білої Церкви не пам’ятають. І причина тут далеко не в ртутному стовпчику термометра, що “рветься” тривалий час до 40°-ої позначки. Спекотно тут стало ще... взимку, коли питання будівництва сталепрокатного заводу почало поширюватися мікрорайонами, вулицями, будинками. Особливої напруги питанню додає тривале протистояння, яке вже поділило жителів міста на тих, хто за і тих, хто проти. Ідея будівництва гіганта звалилася на тамтешніх жителів два роки тому, як сніг на голову. Суперечки довкола цього тривалий час то “розгоралися”, то затихали. Але коли інвестори від розмов перейшли до діла — розпочали будівельні роботи, бомба уповільненої дії вибухнула...
«Важимо» плюси і мінуси
У радянські часи до думки громадян ніхто не дослухався: партійні лідери вирішували все за всіх, вивчали і постановляли... Ось таким чином “прописали” у Білій Церкві 47 промислових підприємств, теплоелектроцентраль, 66 котелень, 8 автотранспортних підприємств, об’єкти Міністерства оборони — усі як на підбір — добрячі забруднювачі навколишнього середовища. Мабуть, уже й школярі знають, що в атмосферне повітря від стаціонарних джерел за минулий рік було зафіксовано 2,52 тисячі тонн викидів! Не кілограмів, центнерів, а тисяч тонн. Таким чином у атмосферу потрапляє 300 різних інгредієнтів, серед яких — пил органічного та неорганічного походження, вуглеводневі сполуки, свинець, фенол, формальдегіди. Тривалий час в повітрі фіксується підвищений вміст двоокису азоту, середньорічна концентрація якого перевищує допустиму норму в 1,8 раза. Район знаходиться в зоні підвищеного вмісту радону — 222 як у воді, так і в повітрі. Додайте сюди радіоктивне забруднення з часів аварії на ЧАЕС, екологічну катастрофу на водних об’єктах, у парку “Олександрія” — картина, як не крути, в чорних тонах вимальовується. Та й медики додають, що і новонароджені, і школярі не “вилазять” із хвороб. А тому питається: чи потрібне місту ще одне підприємство?
Інвестори (а це ТОВ “Євро Фінанс ЛТД”) наводять свої аргументи, аби переконати жителів у тому, що нове підприємство принесе місту значно більше плюсів, аніж мінусів. Іхні козирні карти були прописані в соціальній угоді. Це — інвестування в соціальну та культурну сферу міста 240 мільйонів гривень, створення 2 тисяч робочих місць на основному та 3 тисячі на суміжних підприємствах, виплата 2,5 тисячі гривень щомісяця середньої зарплати, соцпакет, до бюджетів різного рівня надходитиме щороку понад 400 мільйонів гривень відрахувань, вестиметься будівництво житла, навчання... Чудові перспективи, чи не так? А як же тоді бути з екологією? Заплющити очі і робити вигляд, що все добре? От тільки коли розкриються вони, чи не доведеться згадати відоме: “бачили очі, що купували...” то, можливо, краще їх не заплющувати, а на аргументи обох сторін подивитися неупереджено, розкласти все по “полицях”?
Згори видніше?
Політологи і соціологи, заглядаючи в осінь нинішнього року ніби змовилися, повторюючи щоразу одне і теж: люди втомились від політики і не хочуть брати участь в акціях, виборах, референдумах. Прогнозують, що на виборчі дільниці прийде мала кількість електорату. Як кажуть: поживемо – побачимо. А от у Білій Церкві саме на Трійцю був проведений місцевий референдум, який ініціювала фракція соціалістів у міськраді. Із 157 тисяч виборців на дільниці в середньому прийшло 26%. “Списали” низьку активність на свято, погоду, інформаційний “голод”. Хоча, на окремих дільницях було і 50% виборців. Із тих 40 тисяч, що отримали бюлетені, 80% сказали “ні” будівництву нового заводу. Услід за цим київська незалежна служба провела незалежне соціологічне дослідження. Результати ті ж: лише 15% опитаних підтримують ідею будівництва заводу. Такими ж виявилися і результати громадських слухань, що проходили на стадіоні міста і зібрали не менше 2 тисяч мешканців міста. Три джерела інформації – результат один з різницею у кілька відсотків. Так думають жителі міста, а от члени Комітету Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики думають інакше: завод будувати доцільно. Проект підтримали і ще в двох профільних міністерствах – промполітики та економіки. Відтоді урядовці дали йому “зелене” світло і записали його у Державну програму розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу країни на п’ять наступних років, а Кабмін затвердив її своєю постановою. Дехто думає: зверху видніше. Воно то й так – все велике бачиться на відстані. А хто побачить дрібниці, які іноді “важать” значно більше?
Ті, хто добре роздивився, важив-переважував, міряв-відміряв прийшов минулої неділі на Торгову площу, де міська організація БЮТ проводила заходи проти будівництва сталепрокатного заводу. Цього разу доповідей і співдоповідей не було. У програмі був конкурс малюнка на асфальті, пробіг вулицями міста у протигазах, хода мам із дітками та інвалідів, арт-марафон за участю зірок естради. Організатори закликали йти на площу із паспортами, аби поставити свій підпис за проведення референдуму. Місцевих жителів прийшло багато. Ще більше приїхало молоді, яка підтримувала наміри інвестора. Про це і питати не треба було, бо у кожного була кепка з надписами: “Ми – за завод”, “Старому місту новий завод”. Вони не приховували, що приїхали з сусідніх районів і Києва, шикувались у колони, чекали на переклички, розгортали плакати...
Часто на таких заходах знаходяться провокатори, які підливають “масла” у вогонь. Кілька образливих фраз, і вже в хід ішли кулаки. Цього разу районна міліція і спецпідрозділ “Барс” розмежували “живим” коридором учасників акції. Обійшлося без затриманих і потерпілих. А що думають самі учасники заходу?
У сім’ї Людмили Гриненко всі виступають проти будівництва підприємства. А от у сім’ї Зінаїди Лисенко іншої думки:
- Місту рости треба, - каже пенсіонерка. – Подобаються плани інвесторів про навчання працівників, очищення річки.
Підтримала її в цьому і Валентина Кам’янотрос, яка 27 років працювала у ливарному цеху заводу “1-ше Травня”, який розібрали. Де молодь знайде роботу? Її донька Людмила втомилася працювати на базарі і хоче мати постійне місце роботи.
- Бари, заправки, стоянки – що сьогодні пропонують молоді? - чуємо з іншого боку. – Інвестори вирубають дерева, поглумляться над річкою...
Шукайте... металурга
У Білій Церкві зробити це навіть удень неможливо: у міському центрі зайнятості жодного представника цієї професії не зареєстровано. Про це розповів перший заступник міського голови Віктор Росоха, який зізнався, що ще недавно був у лавах тих, хто вагався і був у списку 50х50. Сьогодні він очолив ходу тих, хто не хоче підтримувати ідею будівництва сталепрокатного заводу. З ним зустрітися було не складно: того дня він був у гущі подій.
- 50х50 протрималося недовго, - каже Віктор Йосипович. – Почав аналізувати кожен плюс, який одразу ж перетворювався на мінус. Ось і перший: у радіусі 5 кілометрів викиди накриватимуть прилеглу територію, а до перших будинків усього-навсього... 300 метрів. Сьогодні це, можливо, новітні технології виробництва. А якими вони будуть через 5-10 років? У переліку, затвердженому Кабміном, який забороняє будувати на постраждалих від аварії на ЧАЕС територіях підприємства, під № 7 записано: “підприємства металургії”. Підприємство планують збудувати за 5 років. Тоді й зарплату у 2,5 тисячі гривень будуть мати всі, хто не лінуватиметься працювати.
Сьогодні популярності Віктора Росохи може позаздрити не один актор: він герой публікацій у місцевій і всеукраїнській пресі, виступів у теле- і радіоефірі. Його прізвище – на парканах, будинках, стовпах: полярні думки “вживаються” на сусідніх сантиметрах такої реклами.
«Мні вона абсолютно не потрібна, - каже Віктор Йосипович далі. – Саме перше, чого добиваюся зі своїми виборцями, однодумцями – необхідність усім працювати і керуватися законами. 70 місцевих бізнесменів перерахували півмільйона коштів на проведення проекту, а тому і пройшла вона за ініціативи БЮТ і підтримки бізнесу. До останнього виникали проблеми зі сценою, яку “перекуповували”, а заявлені артисти до нас так і не доїхали, хоча напередодні обіцяли долучитися. Відмову пояснили просто – в політику вони не грають, а згоду давали на екологічну акцію. До чого тут політика?
До останнього на сцені чекали відомих співаків. Перед присутніми проте виступили інші відомі зірки Ольга Юнакова та Віталій Козловський, яким аплодували не менше.
- На цьому крапку не ставимо. 200-тисячному місту ніхто не вправі диктувати, як йому жити і що будувати, - каже В.Росоха. – Проголосують на референдумі за сталепрокатний завод – будемо будувати. А скажуть ні більшістю голосів – нехай інвестори шукають щастя на іншому полі. Сьогодні наша мета полягає у тому, аби звернути увагу держави на наші проблеми. Можливо, з першого разу нас не почують, а тому будуть і наступні акції».
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
