У вихорі найрізноманітніших політичних подій цього тижня якось буденно прозвучала новина, озвучена главою Секретаріату Президента Віктором Балогою. Високий державний чин заявив про те, що Блок «Наша Україна – Народна самооборона» і БЮТ планують сформувати демократичну більшість у Верховній Раді шостого скликання. Здавалося б, що тут особливого? Заявив і заявив. Звичайний передвиборний хід, зроблений, щоб продемонструвати симпатизуючому «демократичним силам» електорату єдність рішень і згуртованість їх рядів. Проте, гра в помаранчеву коаліціаду-2, що почалася з подачі Балоги викликає безліч питань, і, крім того, цілком обґрунтовані сумніви в щирості і правдивості таких заяв колишніх партнерів по Майдану.
Передусім тінь сумніву на дану ініціативу заклятих друзів кидають події річної давності, коли демократичні сили плюс СПУ не змогли сформувати у Верховній раді V-го скликання, що віджила свій короткий вік. Перипетії тих днів до цих пір не дають спокійно спати представникам трьох політичних сил, які за інерцією, заданою революційними подіями 2004 року, намагалися зображати з себе захисників демократичних ідеалів Майдану. Як показали події літа-2006 року, майданні ідеали з легкістю розбилися об кадрове питання. Не переборовши в собі владних амбіцій, БЮТ, «Наша Україна» і Соцпартія розійшлися по різні сторони парламентських барикад, так і не виправдавши надій людей, які за них голосували.
Зараз, здавалося б, ситуація інша: серед партнерів по коаліції не спостерігається соціалістів, що затаврували себе під час помаранчевої коаліціади №1. По-друге, БЮТ і «Наша Україна», - як запевняє Балога, - чисті в своїх намірах. Більш того, глава СП указує на те, що крім підписаної в Пущі-Водиці взимку цього року угоди про співпрацю, блоки зійшлися в позиції щодо відміни депутатської недоторканності новообраним складом Верховної Ради. А це, - за словами Балоги, - є загальною платформою для подальших дій партнерів по майбутній парламентській коаліції.
По-третє, представники обох блоків у нинішній час,- як підкреслив глава СП, - посилено працюють над «дошліфуванням» двосторонньої угоди про співпрацю в новому парламенті, яку незабаром повинні публічно підписати В’ячеслав Кириленко і Юлія Тимошенко. І наприкінці Віктор Балога заявив, що «формування коаліції відповідальних політичних сил, якими є БЮТ і НУ-НС
перевірить всіх нас на відповідність гасел конкретним справам». Все ніби добре і чудово. Але повірити в те, що помаранчева коаліція-2 стане реальністю, складно. Особливо, якщо взяти до уваги три чинники.
Відмовитися від солодкого гріха
Чинник перший – горезвісна депутатська недоторканність, на якій збираються здобувати електоральний капітал БЮТ і НУ-НС. Навряд чи хто в Україні не начувся про цю преференцію, якими у нас в країні володіють депутати Верховної Ради. Ця «пільга» була, і поки залишається одним з ласих шматків, за який майбутні кандидати в парламентарії готові викладати мільйони. Звичайно, ідея, яку приписують Президенту, дуже сильний електоральний козир. Адже у населення існує чітко сформоване неприйняття недоторканності як способу, завдяки якому народний обранець може уникнути будь-якої відповідальності, включаючи кримінальну. А політична сила або сили, що замахнулися на те, щоб відібрати у недбайливих нардепів таку пільгу повинні, за задумом політтехнологів, викликати у виборців тільки симпатії, які 30 вересня неодмінно переплавляться в такі необхідні цим силам відсотки голосів. З іншого боку, поборникам справедливості відкривається принадна перспектива топити своїх опонентів, заявляючи, що ті партії, які не підтримують президентську ініціативу, просто хочуть збереження цього депутатського привілею, який у разі чого допоможе вивести їх сухими з води. І, схоже, саме на цьому аспекті зосередяться критики з БЮТ І НУ-НС, апелюючи до цивільної совісті представників тих політичних сил, які не тільки не підтримують цього президентського почину, але і схильні підозрювати «демократів» у застосуванні політики подвійних стандартів.
Адже ці підозри цілком можуть мати підстави. Давайте уявимо, що БЮТ і НУ-НС, озброївшись обіцянками відмінити депутатську недоторканність, набирають 30 вересня кількість голосів, необхідних для безпроблемного формування парламентської більшості. Проте, через якісь причини демократи коаліцію не створюють. Мотивів може бути скільки завгодно: від незгоди в розподілі владних повноважень до спокуси спорудити більшість з ще однією партією (або партіями), що пройшли до парламенту. Отже, помаранчева коаліція в черговий раз не відбулася, орбіти БЮТ і НУ-НС розійшлися. В запалі взаємних звинувачень про крах надій виборців побачити коаліцію демократичних сил, бютівці і нунсовці ніби забувають про те, що потрібно відмінити недоторканність. Причому, у обох сил із цього приводу може бути заготовлено виправдання: ми-то мов згодні відмовитися від цього привілею, але наші колишні партнери відкололися, а нові і раніше були від цієї ідеї не в захваті, а зараз і зовсім думати про неї не бажають. Така собі добра міна при поганій грі. Таким чином, і НУ-НС, і БЮТ можуть спекулювати даною темою скільки побажають – адже про те, чи буде ініціатива Президента втілена в життя, не візьметься передбачити навіть Павло Глоба, не говорячи вже про популярного останнім часом Нострадамуа.
Так чий же референдум?
Другий чинник, який вже зараз наочно демонструє, наскільки буде складний шлях назустріч у Блоку Юлії Тимошенко і пропрезидентського мегаблокі, - ідея про проведення паралельно з позачерговими виборами референдуму відносно доцільності внесення змін у Конституцію. Спочатку, якщо пам'ятаєте, про цей крок заїкнулися на Банковій. Воно і зрозуміло: всі зусилля Секретаріату Президента направлені на повернення якомога більшого числа повноважень Главі держави. З цього приводу Віктор Ющенко навіть наваяв велиличезну статтю в одному з популярних в Україні політичних тижневиків. Правда, одночасно з президентським трактатом у тому ж номері видання опублікувало варіант конституційних змін в авторстві коаліції і опозиції. Отже, ефект «першої ластівки» Віктору Андрійовичу зіпсували. І гаразд би тільки коаліціонери! Але і опозиція в особі БЮТ не залишилася осторонь, висловивши на суд читачів свої пропозиції відносно того, які саме зміни потрібно внести в Основний Закон.
Проте, можливі сателіти пропрезидентського мегаблоку в майбутньому парламенті пішли ще далі. Слідуючи «нашоукраїнському» слогану не «словом, а справою», БЮТ швиденько почав утілювати ідеї про референдум у життя. Так, на своїй недавній прес-конференції Юлія Тимошенко повідомила, що з 19 липня в країні з'являться намети з символікою блоку її імені, в яких активісти пропонуватимуть українцям спеціальні буклети, де пояснюватимуться переваги тієї або іншої форми правління. Крім того, за її словами, БЮТ звернеться до всіх телеканалів з проханням провести теледебати відносно нової редакції Конституції України.
На референдум Тимошенко пропонує винести 9 питань. По-перше, БЮТ хоче, щоб на голосуванні люди визначили, чи підтримують вони президентську форму правління, «за якою президент обирається всенародно, є главою держави і очолює уряд», чи парламентську – «за якою посада президента скасовується, уряд призначається і звільняється Верховною Радою, а прем'єр-міністр є главою держави». Другим питанням референдуму БЮТ висуває правосуддя: «Чи підтримуєте ви обрання і відгук суддів народом?». Питання третє торкається розширення прав місцевого самоврядування з наданням всім органам місцевого самоврядування права формувати власні виконавчі органи.
Крім того, БЮТ хоче поцікавитися у народу щодо питання про контроль за владою опозицією, чи підтримують люди відміну недоторканності вищих керівників держави, народних депутатів і суддів, відміну всіх пільг вищим керівникам держави, урядовцям і нардепам, а також позбавлення мандатів депутатів всіх рівнів, що порушили обіцянку перед народом. Також БЮТ пропонує винести на всенародне голосування питання народовладдя: «Чи підтримуєте ви спрощення процедур проведення всеукраїнських і місцевих референдумів для залучення народу до безпосереднього здійснення влади?». Погодьтеся, животрепетні питання. І ідея референдуму, на який вони будуть винесені, стає ще одним сильним політичним козирем. Але! Козир цей – не в руках тих, хто вперше загорівся ідеєю провести референдум у день дострокових виборів. Звичайно, можна припустити, що Юлія Тимошенко з таким завзяттям прийнялася розкручувати ідею референдуму виключно з відома Банкової – і в руслі Пуще-Водицьких домовленостей, і у зв'язку з підготовлюваною угодою про формування в парламенті шостого скликання коаліції демократичних сил. Але в це віриться важко. Просто тому, що посилань на Ющенка або його Секретаріат там немає і в помині. Отже, цей жирний електоральний козир Юлія Володимирівна має намір розіграти сама, не беручи до уваги якісь там формальні угоди.
Коаліція незрозумілого кольору
І, нарешті, чинник третій – боязнь, що тебе зрадять. Вона властива більшою мірою якраз БЮТ, оскільки аргументи нашоукраїнців про неможливість створення парламентської коаліції з Партією регіонів недостатньо переконливі. Вже зараз, коли угода про формування більшості на основі БЮТ і НУ-НС ще тільки обкачується, однією з болючих тем є кадрове питання. Звичайно, представники мегаблоку бадьоро рапортують про те, що цей складний аспект вже обговорений, і механізм розподілу повноважень (пост прем'єра одержує учасник коаліції, партія або блок якого набрала більшу кількість голосів, а решта посад ділиться 50/50) затверджений. Але гарантій, що якщо мегаблок набере менше голосів, ніж БЮТ, він не стане відмовлятися від претензій на прем'єрствування, немає. Це підтверджується тим, що, не дивлячись на те, що в соцопитування серед демократичних партій лідирує БЮТ і Юлія Тимошенко, з вуст помаранчевих політиків все частіше звучить ім'я іншого кандидата на прем'єрське крісло – Віктора Балоги. Якщо НУ-НС набере менше, ніж БЮТ, але не розлучиться з ідеєю посадити на цю посаду нинішнього главу СП, то коаліції демократичних сил загрожує ще один провал. Цього разу, схоже, остаточний.
Олександр Мінкін
