У зоні фосфорної катастрофи на Львівщині, незважаючи на утішливі прогнози урядовців, продовжується паніка. Навколишні селища ніби повимирали, вулиці спустіли, в атмосфері фізично відчуваєш тривогу і страх. У цьому переконалася кореспондент «Сьогодні», побувавши в декількох селах, що опинилися в небезпечному радіусі від місця катастрофи потягу з фосфором (за 3 і 7 кілометрів).
Респіратор, прихоплений з собою, на щастя, не знадобився, в районі лиха ніяких хмар отруйного диму або випаленої трави немає, дихається нормально, запах у повітрі відсутній. Тільки небо не ясне, як у Львові, а якогось брудно — сірого кольору. Картина моторошнувата через спорожнілі будинки. Дітей селяни вивезли подалі до родичів і знайомих - до Львова, у Карпати і навіть на Східну Україну. Виїхало багато молоді і жінок, а ось старі і чоловіки залишилися стерегти господарство, закрившись у домівках. Вони включили радіо, чекаючи новин.
43-річна Марія з Яблунівки вибігла на пару хвилин купити хліб, прикривши рот і ніс марлевою пов'язкою (в респіраторах або противогазах ніхто не ходить - їх тут просто не продають, а рятівники не роздавали). У неї велике господарство - корови, свині, кінь, гусаки: «12-річну дочку відправила до знайомих в Славське, а сама залишилася. Корів дою, але молоко виливаю. Після аварії худобу не виганяю на пасовище, але довго тримати її в хліву неможливо. Завтра, напевно, виведу попастись». Жінка розказала, що наступного дня після аварії приїхали люди у формі зі Львова і сказали селянам: «Якщо через три дні листя на деревах обпаде, то вам «труба». А якщо ні - можете залишатися в селі».
За її словами, чоловіки вже другий день не просихають - тверезого рідко зустрінеш. Крім мінералки, скуповували в магазинах всю горілку і так «лікуються» від наслідків аварії. Ніби на підтвердження слів Марії в сусідньому селі Боложиневе нам зустрівся вже добре піддатий 47-річний Степан. На відміну від багатьох односельців, він повний оптимізму: «Я особисто не панікую, відчуваю себе нормально. Воду беру з джерела неподалік, вона там чиста. Новини я не дивлюся - а навіщо собі настрій псувати? Вони там і так брешуть. Місцеве радіо не слухаю - шипить жахливо».
Чутки про масове падіння худоби не підтвердилися. «Це брехня. Стільки вже придумали: мовляв, чиясь корова, над якою пролітала отруйна хмара, тут же повалилася. А я говорю: а потім встала, обтрусилася і пішла. Та не було такого!», - запевняє житель Соколівки, 62-річний Микола.
Продуктові магазини, аптеки в селах працюють. Люди активно скуповують апельсиновий і гранатовий соки, соду і активоване вугілля. Хоча додатково, за словами жителів Яблунівки і Соколівки, воду і продукти їм не підвозять. Говорять, що час від часу село обходять міліціонери, щоб не допустити мародерства. Жителі періодично миють підлоги содовим розчином, вікна завісили змоченою в соді марлею.
38-річна Галина Сіра, з якою ми поговорили вже у Львові, як тільки дізналася про аварію, зразу ж рвонула з Соколівки з двома дітьми, 9-річним Юрою і 11-річним Ромою, сюди до друзів. Про сіру хмару, навислу над полем, її повідомив по мобілці чоловік, комбайнер Іван. А потім у селі почали говорити, що неподалік вибухнула хімія. Жінка побігла заганяти додому корову з пасовища, зібрала основні пожитки і виїхала. Дороги майже не було видно через дим, схожий на туман, десь у метр висотою. «Ми всі встигли нанюхатися цієї гидоти, спочатку хворіла голова і дерло в горлі. Зараз вже краще, але за дітей тривожно - як це відобразиться на їх здоров'ї?», - признається Галина і починає плакати. Скільки вона ще пробуде у друзів, не знає: «Поки нас не переконають, що все гаразд. Сподіваюся днів через три повернутися».
У лікарні через отруєння фосфором потрапило 72 людини. У Львівському військовому госпіталі лежить 24, потерпілих під час Ожидівської катастрофи, п'ять місцевих жителів, інші — пожежники. В реанімації — четверо. В Охматдиті — 11 дітей. Всі скаржаться на головний біль і і те, що дере в горлі. Деяких підтошнює.
Рятівник пожежного потягу із Здолбунова Олександр Шевчук приїхав на місце катастрофи гасити вогонь одним з перших, пробув три години: «Кисню в дихальному апараті вистачило на 40 хвилин. А потім скинув його і працював так. Підкачати балони новою порцією було ніде. Та і важкі вони – 20 кілограмів за спиною. Через три години мене почало нудити і рвати, дерло у горлі. Зараз вже не скаржуся».
Сусід героя-пожежника по палаті, житель села Кути (за 10 км від епіцентру), 22-річний Андрій Сухоставський розказав, що в той нещасливий вечір купався з друзями в озері. «Коли побачили в небі хмару, подумали, що насувається ураган. Через пару годин дізналися від односельців, що в Ожидові бахнуло. На той час у мене почало пекти в роті і нудити».
Хлопці з МНС Львівщини, які знаходяться в звичайній палаті, виглядають бадьоро, жартують і грають у карти. «В ту ніч було погано, так. А зараз вже набагато легше», - признався один з рятівників. А його товариш, усміхаючись, пригостив жменею цукерок: «Не бійтеся, вони не отруєні». Правда, представитися хлопці не захотіли, відмахувалися і від фотокамери, мов, нам слава не потрібна.
