Нестор Махно зневажав гроші і не залишив своїм спадкоємцям ні гроша. Сам помер в убогості, але награбовані скарби заховав надійніше, ніж у швейцарському банку. Його скарби закопані по всій Україні. І його родичі до цих пір не втратили надію їх відшукати.
«При хрещенні Нестора на священику спалахнула ряса, і це було знамення зверху – дитину поблагословили небеса», – розповіла «Життю» дружина двоюрідного внука Нестора Махна Любов Яланська.
Її чоловік Віктор Яланський є сином рідного старшого брата Нестора Махна – Карпа. Близько двадцяти років він відновлював родове древо Махна і вивчав історію його життя. Чотири роки тому він помер, але так і не розгадав таємницю скарбів.
«Навіть у даті народження Махна прихована таємниця, – говорить директор Гуляйпольського краєзнавчого музею Любов Геньба. – Його мати Євдокія Матвіївна, оформляючи документи сина, змінила рік його народження з 1888 на 1889 рік. Саме завдяки цьому пізніше юному ще терористу вдалося уникнути смертної страти – Столипін підписав йому помилування як неповнолітньому», передає «Новий Регіон» з посиланням на газету «Життя» .
Цей факт знайшли нещодавно – в архівах знайшлася метрична книга. І тепер встановлена точна дата народження Нестора Махна – 26 жовтня 1888 року.
Після еміграції Махна всю його сім'ю оголосили ворогами народу. Боячись переслідування і гоніння, сини його братів ретельно приховували свою спорідненість з Батькой. Віктор Яланський тоді працював токарем на Гуляйпольському заводі сільгоспмашин. І щоб не втратити роботу, він ховав фотографії із зображенням знаменитого родича у своєї знайомої Валентини Мамонтової. Жінка навіть від чоловіка приховувала, що ховає в своєму будинку фотографії із зображенням ворога.
«Фотографії Вітя забрав тільки в 90-х роках, коли вже можна було не приховувати правди про своє родове древо. Декілька знімків чоловік передав у місцевий музей, а інші вклеїв у сімейний фотоальбом, – розказує Любов Яланська. – Це все, що залишилося нам на згадку про Нестора Івановича...»
Зараз у Гуляйполе почався «бум Махна». До районного центру раз у раз приїжджають цілі делегації шанувальників знаменитого анархіста зі всього світу.
«Одні просять поділитися фотографіями, розпитують про життя Махна. А рік тому якийсь чоловік із Києва навіть провів мені в будинок газ, причому абсолютно безкоштовно», – повідомила Любов Федорівна.
Але більшість приїжджих цікавиться скарбами ватажка анархістів.
«Тікаючи за кордон, Махно планував повернутися в Україну і відновити армію, тому вирішив залишити частину коштовностей, які, за легендою, закопав у лісах під сусіднім з Гуляйполем містечком Старобельськ Луганської області, – стверджує історик Любов Геньба. – До нас часто приїжджають дивні люди, називають себе археологами, благають розказати, де саме Нестор Махно заховав свої скарби. Але, на жаль, ніяких документів про це не збереглося... Навіть гроші пропонували за папери, в яких є хоч слово про місцезнаходження скарбу».
За декілька років до своєї смерті двоюрідний внук Нестора Івановича Віктор Яланський їздив у ліси під Старобельськом, але він нічого не зміг знайти. Швидше за все, скарб може зберігатися в підземних ходах, що сполучають місцевий жіночий монастир з міською церквою. Найбільший з них, протяжністю три кілометри, починався в монастирі і закінчувався на березі ріки Айдар. Зараз більшість з них затоплена ґрунтовими водами.
«Віктор часто розказував, що на території України поховано декілька скринь з коштовностями, – стверджує Любов Яланська. – Він не просто вірив, що ці скарби є. Точно знав, що вони існують. Адже Махно втік за кордон без гроша...»
За легендою, в скарбах є навіть золото Леніна – він дав Махну гроші на боротьбу з німецько-австрійськими окупантами.
Але, говорили, що всі гроші Махно не витратив. Половину заховав, відклавши на чорний день.
Золота у махновців було багато – його бійці розплачувалися в основному золотими п'ятірками і десятками. І постійно поповнювали «золотий запас» свого Батька. Махновці відбили два обози з грошима і цінностями білої армії Денікіна біля містечка Синельникове.
Отаман Григор’єв, підопічний Махна, пограбував Одеський державний банк – Батьку дісталося 124 кг золота в злитках, 238 пудів срібла і майже півтора мільйона рублів золотими монетами царської чеканки.
Колишній махновський командир Федір Каретников стверджував на допитах в ОГПУ, що золото отамана Григор’єва було зарито в одному з курганів недалеко від Дніпра, в районі Нікополя. За іншою версією, скарб захований у заповіднику «Кам'яні могили» в Приазов'ї.
Є відомості, що Махно закопав декілька відер із золотом (експропріюючі цінності з єкатеринославського ломбарду) в селі Гаврилівка. А махновський казначей Чередник заховав скарб у глухій діброві біля Гуляйполя.
Але найбільший скарб, за переказами, захований під Старобельськом. Всі, хто ховав його, загинули. Можливо, сам Махно, вмираючи в 1934 році, відкрив таємницю комусь з соратників. Принаймні, зараз в Україну зачастили нащадки махновців, які осіли в Канаді і США. І шукають вони саме під Старобельськом, - повідомляє «Життя».
