Одна з характерних рис нинішньої виборчої компанії, яка вже фактично почалася, полягає в тому, що жодна з сил, які йдуть на вибори, не заявляє про те, що вона зробить для народу України у випадку, якщо потрапить до головного законодавчого органу країни.
З одного боку подібну забудькуватість політиків пояснити досить просто: зараз абсолютно всі учасники передвиборчого процесу зайняті розподілом «хлібних місць» у виборчих списках, і годувати українців популістськими обіцянками – трохи не з руки. До того ж, козиряти економіко-соціальними гаслами силам, що пройшли до парламенту, або ж тим, хто залишився за бортом Ради, але все таки отримав місця в уряді або інших виконавчих органах влади, теж не до лиця. Адже, за півтора року, що пройшли з дня виборів, обіцяним поліпшенням умов життя маленького українця політики, котрі загрузли в розподілі портфелів і владних повноважень, не займалися. Пообіцяй зараз хто-небудь з учасників позачергового виборчого забігу підвищення пенсій, зарплат і стипендій – і можна вважати, що вибори ти програв. Оскільки народу є чим апелювати до таких «добродійників» - буде достатньо поглянути на ціни, що зросли, і тарифи, і рівень зарплат, які і нині безнадійно відстають у зростанні від вартості продуктів і послуг.
Але інша причина того, що наші політики як в рот води набрали і відмовчуються з приводу нашого світлого майбутнього, значно вагоміша. Їм просто нічим ці обіцянки підкріплювати – у більшості партій, що йдуть на вибори, немає не тільки виразної ідеологічної платформи, а й зовсім відсутній чітко сформований пакет економічних і соціальних реформ. А тому в швидкоплинну передвиборчу кампанію нас всіх, схоже, годуватимуть голими політичними гаслами.
Крити нічим. Тільки новою Конституцією
Яскравий приклад такої ось зневаги сподіваннями електорату – передвиборча риторика пропрезидентських сил, недавно об'єднаних в так званий мегаблок «Наша Україна – Народна самооборона». Зараз, правда, ще не з'явилися рекламні ролики або програми, в яких би цей блок виразно розтлумачував населенню України, чому йому треба голосувати саме за помаранчевих. Наразі роль агітаційного агента мегаблоку виконує сам Віктор Ющенко. Користуючись тим, що новоспечене політичне об'єднання хоча і широко анонсоване, але, звичайно, як треба не розкручено (та і навряд чи це вдасться зробити до 30 вересня), Президент взяв роль просвітителя на себе. Фактично, Глава держави веде парламентську кампанію своєї, і що долучилася до неї партій. Погодьтеся, більш вдалого піар-ходу, ніж залучення в рекламу блоку діючого гаранта, важко придумати. В цьому напрямі аналітики і політтехнологи з Банкової пішли ще далі, ніж в 2005-2006 роках: тоді, якщо пам'ятаєте, в рекламі «Нашої України» Віктор Андрійович виступав як якийсь символ, на минулі досягнення якого (повалення режиму Кучми, у бік Євросоюзу) мав орієнтуватися виборець. Нині ж Президент матеріалізований, і виступає від першої особи. Але що ж він обіцяє, про що говорить? Відзначимо відразу: Ющенко не використовує в своїх тезах економічну і соціальну тематику, підмінюючи її чисто політичною риторикою, як то референдум за новою Конституцією, двопалатний парламент і так далі. Воно і зрозуміло: як може діючий Глава держави апелювати економічними гаслами, якщо він є владою, яка, по суті, повинна тільки і робити, що виконувати обіцянки, дані нам 2004 і 2006 роках? Це б було просто смішно.
Але і в своїх політичних висловах, які, поза сумнівом, підхоплять через декілька тижнів представники пропрезидентського мегаблоку, Ющенко відверто темнить. Наприклад, він обіцяє, що результати референдуму по новій редакції Основного Закону будуть визнані ним особисто і негайно узаконені. Проте, Президент забуває, або навмисно замовчує той факт, що результати референдуму повинні бути схвалені і узаконені ще й законодавчим органом – Верховною Радою. А чи погодиться парламент 6-го скликання на нововведення в Конституцію – питання більш ніж спірне. З другого боку, гарант як би дає зрозуміти, що ймовірність перемоги на виборах сил, якими прийнято вважати «Нашу Україну» і БЮТ, настільки велика, що здійснення цієї задумки Президента апріорі приречене на успіх. Це – ще один прихований прийом, на який, за розрахунком політтехнологів, що консультують Ющенка і «нашоукраїнців», має клюнути виборець.
А як же економіко-соціальна тематика, без якої іти на вибори в заполітизованій донезмоги Україні – смерті подібно, запитаєте ви. Відповідь: для цього у «Нашої України» є прихований в рукаві козир – пущеводицька угода з Блоком Юлії Тимошенко про співпрацю. Цілком можливо, що демократи з мегаблоку покладуть на своїх гіпотетичних партнерів по майбутній парламентській коаліції обов'язок нести в народ всю економічну і соціальну риторику, а самі, тим часом, зосередяться на популяризації політичних оновлень в країні.
Знаряддя популістів – критика влади
Дійсно, кому ще як не БЮТ довірити сіяти в народні маси популістські зерна? Володіючи таким, без сумніву, авторитетним демагогом, як Юлія Тимошенко, БЮТ може зосередитися на побудові своєї передвиборчої програми на економіко-соціальній тематиці. Причому, поле діяльності у бютівців – як ніколи широке. Чого коштує тільки той факт (який би дурне не використовувати «серцевим» воїнам світла), що представники блоку ось вже як два з гаком роки не мають своїх представників у виконавчій владі, а значить, не можуть провести в життя все те, що обіцяли з трибун зимою-весною 2006 року. Велика ймовірність того, що свою передвиборчу програму БЮТ якраз побудує на жорсткій критиці уряду і Партії регіонів зокрема. Хоча, в запалі боротьби і «своїм» (тобто представникам демократичних сил, з якими у БЮТ угода) може дістатися. Але для Юлії Володимирівни це простимо: ущипни Тимошенко партнерів по демтабору, мало в кого повернеться язик дорікнути її в необ'єктивності.
Ще одна важлива тематика, на якій щосили спекулюватиме примадонна вітчизняної політики – російський газ, і ті, хто відповідальний за поставку його українському споживачу.
Звичайно, навряд чи Тимошенко повністю відмовиться від використання в своїй передвиборчій платформі політичної тематики. Той же її агітаційний ролик побудований на прямому посилі: це БЮТ добився того, щоб корумпований парламент був розпущений. Тобто, ідейним натхненником була Юлія Володимирівна, а Віктор Андрійович лише став правицею, яка злочинну Раду викорінила. Не виключено, що Тимошенко підтримає ініціативи Президента про двопалатний парламент і референдум за новою Конституцією. Але робити вона це буде так, як і у випадку з перевиборами: постарається, якщо не очолити цей процес, так хоча б приписати себе до числа тих, хто підштовхнув Ющенка до цієї ідеї.
Верхи на політреформі
На закінчення хотілося б розглянути ще один приклад наочної агітації – те, як пропонує побудувати життя після виборів Соціалістична партія України. Соціалісти взялися за непосильне багато в чому завдання: короткий термін відмити себе від «зрадницької ганьби» в очах електорату, і заробити хоча б які-небудь очки, що дають право перемахнути горезвісний прохідний бар'єр, щоб просочитися до парламенту.
Ті, хто вже бачив агітаційний фільм (інакше і не назвеш) від СПУ мали нагоду уявити собі, за рахунок чого Олександр Мороз і соратники збираються ці самі очки набирати. Головний передвиборчий коник Соцпартії: конституційна реформа, точніше, її завершення. В згаданому фільмі екс-спікер парламенту дохідливо пояснює: в України немає іншого шляху, окрім як завершити процес конституційних перетворень, що стартував в 2004 році. Те, що цю справу так і не вдалося завершити, Мороз пояснюватиме активною протидією запропонованих Сан Саничем змін до Основного Закону Президента Ющенка, і саме на цьому факті побудує всю свою кампанію. Адже для соціалістів немає іншого, більш вдалого виходу і виправдання за торішню зраду коаліції демократичних сил, як втовкмачувати в голови виборцям постулат про те, що Ющенко – вдосконалений Кучма. І що нинішній Президент спить і бачить, як би повернути втрачені повноваження, а заради цього відправить будь-які демократичні перетворення подалі. Мовляв, СПУ зі змінним успіхом боролася з Леонідом Даниловичем, і, отже, знає, як боротися і з його послідовником. До цього ж соціалісти додадуть главу МВС Василя Цушка, що потерпів від «режиму»– ось і готовий нехитрий сценарій повернення соціалістичних могікан у стіни парламенту.
Правда, є у соціалістів чим підкуповувати виборця і в соціально-економічному плані. Один міністр освіти Станіслав Ніколаєнко старається так, що, можна подумати всерйоз у лідери партії або кандидати в президенти балотуватися зібрався. Чого, хоча б вартує вчорашня заява міністра-соціаліста про впровадження тестів для учнів 4-х класів? Батьки чотирикласників напевно встигли за серце схопитися. А дарма – Ніколаєнко всього лише запропонував ввести перевірку на швидкість читання і знання таблиці множення. Якщо враховувати, що подібна форма перевірки знань існує вже давно, а Ніколаєнко всього лише обернув її в модну нині назву «тест», то ось вам публічна соціальна активність СПУ. Чим не приклад для наслідування іншим, не досвідченим у наборі соціальних гасел, партіям?
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
