Саміт ГУАМ у Баку став, мабуть, найпомітнішою подією минулого тижня. Де ще можна побачити таку велику кількість політично активних карликів? Хіба що в якій-небудь «Правиці». Але про неї пізніше. Зараз поговоримо про те, що ж привело лідерів чотирьох держав у Баку.
До речі, щодо чотирьох – це я поспішив. Адже ще були гості з Литви, Польщі і інших країн, чиї уряди за службовим обов'язком «з цікавістю спостерігають за становленням демократії у прикордонних з Росією територіях». Загалом, звітний саміт дуже нагадував клуб з чиїхось геополітичних інтересів.
Говорили про все потроху і, що слід відзначити, російською мовою. Один тільки Ющенко не піддався «насильницькій русифікації», чим доставив чимало головного болю своїм колегам, які намагалися зрозуміти, про що саме тлумачить Президент України. Спроби були марні. А один з членів української делегації, на прізвище Шуфрич, навіть залишив зал в той момент, коли Віктор Андрійович почав свій виступ і повернувся лише після того, як небезпека враження барабанних перетинок минула.
На саміті було прийнято декілька, не побоюся цього слова, епохальних рішень. По-перше, про створення окремого миротворчого контингенту ГУАМ (Буша ця новина повинна була невимовно потішити, особливо на фоні масового виведення з Іраку військ союзників). По-друге, про визнання наступним самітом голоду тридцятих років минулого сторіччя «голодомором» і «геноцидом» українського народу (з подачі Ющенка, розуміє). Незрозуміло, проте ж, чому не визнали відразу. Може, для того, щоб був ще один мотив зібратися? І потім – де це бачено, щоб усякого роду кастровані абревіатури (ГУАМ, нагадаю, спочатку включав п'ять держав і називався ГУУАМ) брали на себе такого роду визнання? Завтра ГУАМ цілком може перетворитися в ГУА (або в АГУ). Чи буде це означати відмову від визнання «голодомору» геноцидом владою країни, яка вийшла з ГУАМу? Коротше кажучи, питань дуже багато, здебільшого юридичних. Тут не обійтися без досвідченого правознавця. Такого, наприклад, як Гавриш.
До речі про Гавриша. Вірніше, не стільки про нього, скільки про його недоброзичливців. Таким показав себе вже згадуваний вище Шуфрич. Нестір Іванович в інтерв'ю однієї з газет заявив, що випадково зустрівся з Степаном Богдановичем у фойє 5-го каналу. За словами глави МНС, він не тільки відмовився потиснути подану Гавришем руку, а й послав«зрадника», який переметувався до Президента, на три букви. Шкода, ні той, ні іншій не розповіли, що ж далі. Невже без бійки обійшлося?..
Ось вже де точно без неї не обійдеться, так це при перегляді експонатів пересувного музею жертв «помаранчевої революції», що створюється в Луганську. Поки що неясно, наскільки великою буде музейна колекція (при вдалому збігу обставин в неї можна вмістити половину України). Проте зрозуміло інше: гастролюючи в західній частині країни, пересувному музею доведеться ой як несолодко. Музей, правда, ще не готовий, але особливо радикальні відвідувачі деяких форумів уже погрожують забезпечити йому теплий прийом.
Лауреатом премії «Відхід тижня» став вусатий спікер Партії регіонів Чорновіл. Тарас В’ячеславович якось несподівано вилив душу журналістам, заявивши, що політика йому набридла, що йому незручно бути в першій десятці ПР, що його місце в другій сотні і т.д. Додатково пообіцяв кинути все і піти в журналістику. А що, це теж варіант. На одних тільки інтерв'ю з соратниками можна силу-силенна грошей заробити. На худий кінець – акредитуватися в нову Раду фотокореспондентом від якої-небудь газетки. От сміху буде!
Ющенко на тижні встиг виступити з телевізійним зверненням до народу. Закликав до відміни депутатської недоторканності. Ось, до речі, в чому краса президентської посади – у будь-який момент можеш звернутися до народу. Як у метро: «Даруйте, що я до вас звертаюся». Причому звернутися абсолютно безкоштовно. Інші ж непомірні гроші платять за показ себе, любимих, по телебаченню. Коротше кажучи, на цьому ґрунті вибухнув грандіозний скандал. По ТБ показали ролик з Президентом, пустивши його в ефір як «соціальний». А соціальна реклама, у нас, як правило, безкоштовна. Ющенка тут же звинуватили в дармоїдському і шарлатанстві.
Найпопулярнішому в наших широтах майору, на прізвище Мельниченко, на тижні було запропоновано ввійти до списку СПУ. Пропозицію озвучив лідер Соцпартії Мороз. Напевно, Сан Санич надихнувся ефектним слідчим експериментом за участю Мельниченка. Майор нарешті продемонстрував, як він записував розмови Кучми, лежачи під знаменитим диваном. Для цього, правда, довелося потривожити Балогу, який займає нині апартаменти Леоніда Даниловича. До речі, глава Секретаріату зробив у кабіні перестановку і пересунув знаменитий диван в інше місце. Може, сліди заплутує?..
Тиждень був відзначений найрізноманітнішими чутками. Наприклад, Черновецького і Довгого сватали в… Партію регіонів. Довелося столичному градоначальнику зробити публічну заяву, мовляв, у виборах взагалі брати участь не буду. Говорили і про розлад усередині коаліції. Комуністи, на підтвердження цієї гіпотези, заявили, що не підуть на вибори в блоці з олігархами і капіталістами (вчасно ж вони пригадали про класові відмінності!..). А Богатирьова взагалі сказала, що ніяких блоків не буде, тому що Янукович – дуже дорогий бренд, щоб їм ділитися. Кириленко в черговий раз (і не набридло йому?..) заявив, що ні про яку коаліцію «помаранчевих» з «регіоналами» і мови бути не може. Насправді: ви спершу з «Правицею» домовитеся.
Янукович на тижні мотався до Москви по роботі. Зустрівся там з Путіним (не на Арбаті). Поговорили… Володимир Володимирович на якусь заяву Віктора Федоровича про опозицію, яка, мовляв, заважає працювати, видав: «Та яка опозиція? Там у вас всі при владі, не зрозумієш, хто опозиція.». Це він вірно, між іншим, помітив. У нас так: ці – опозиція, ті – влада. Пройшли вибори, все змінилося: ці влада, ті – опозиція.
Під візит Януковича пройшла чутка, що Україна відмінить списки персон нон грата. Потім виявилося, що не відмінимо, а всього лише скоротить. Причому скорочувати буде глава МЗС Яценюк, а затверджувати підсумковий список – президент. Екс-голова Центрвиборчкому Ківалов з цього приводу смачно сказав: «Державі, яка міцно стоїть на ногах не страшний ні Жириновський, ні Затулін, ні чорт з рогами!..». І то правда. Що ж їм тепер, у Криму не відпочивати, чи що? Це ж скільки бюджет недоотримає через якісь там списки!..
Нарешті, Леонід Кучма минулого тижня презентував свою чергову книгу, яка відразу стала бестселером. Як на мене, вийшло трохи краще, ніж у Яворівського, який веде рубрику «публіцистичні роздуми на Майдані» в газеті «Літературна Україна». Враховуючи, що Яворівський – професійний «дописувач», успіхи Кучми на літературному терені безперечні. Дивно, що не пише Кравчук. А Ющенко… Ющенку сам бог веліло написати що-небудь епохальне, на зразок аналога фінської «Кальовали». Можливих назв – ставок гати. «Від Майдану до Майдану», «Руки, які не крали» (з фотографіями), «Як нам облаштувати України» і т.д.
Насправді, пани, досить займатися політикою. Гайда всі в письменницький бізнес. При грамотній постановці справи країна може жити експортом книг. Все-таки це краще, ніж торгувати металопрокатом.
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом