Якщо ще тиждень тому Партія регіонів публічно відмовчувалася з приводу того, буде чи не буде брати участь у позачергових парламентських виборах, то днями політрада партії офіційно ухвалила: в передвиборну гонку вступаємо. Тим самим регіонали завершили майже тримісячну боротьбу з опозицією і Секретаріатом Президента за збереження нинішнього складу Верховної Ради. І – поховали надію своїх нинішніх парламентських сателітів на те, щоб залишитися біля керма влади, що стало таким звичним. А тривала політична криза показала: не дивлячись на те, що в Україні де-юре набула чинності конституційна реформа, де-факто Президент не втратив всіх важелів впливу на політичні процеси в країні. Навіть більше: виявилося, що «які треба» важелі Віктор Ющенко тримає досить міцно, і віддавати їх до 2009 року не збирається.

Проте, навіть норовитий до останнього лідер СПУ і вже можна вважати екс-спікер Верховної Ради Олександр Мороз хоча і не припинив антивиборну демагогію, все ж таки дещо змінив агресивну тональність на популістську. Взагалі доля голови парламенту – найбільш трагічна. З усіх нинішніх великих учасників політичного життя в Україні один Мороз ризикує на п'ять років залишитися за стінами будівлі на Грушевського, 5. Причому, про це говорять не тільки складені соціологами рейтинги – навіть у народі про Сан Санича все частіше озиваються як про мужика із замашками базарної баби, що привертає до себе увагу надмірним криком. А тому на початку даної статті ми надамо увагу виборним перспективам СПУ – як політичної партії, що всерйоз ризикує повторити долю «Народного блоку Литвина».

Потонути не можна виплисти

То де, в наведеній вище фразі, опиниться кома, залежить передусім від вибраної головним соціалістом тактики ведення передвиборної кампанії. Мороз, схоже, вирішив завоювати симпатії електорату звичайним для не особливо могутніх у політичному значенні партструктур способом – критикуючи найсильнішого. В даному випадку – Віктора Ющенка і його Секретаріат. Вірніше, лідер СПУ почав утілювати цю тактику в життя з тих пір, як з'явився на світ перший указ Президента про розпуск парламенту. Проте, останнім часом риторика Мороза пожорсткішала ще. Так, під час недавньої поїздки по Київській області спікер знову осідлав свій коник, заявивши про те, що потрібно якнайскоріше прийняти зміни в Конституцію, щоб обмежити права гаранта, і – посилити вплив Верховної Ради. Напевно ось такі пасажі Мороза незабаром лунатимуть все частіше і частіше – адже глава СПУ вирішив заробляти електоральні очки не в протистоянні ідеологій, як здавалося б, повинен був поступити будь-який лідер партії, який претендує на подолання виборчого бар'єру виключно шляхом чесної і прозорої конкуренції. А в протистоянні з конкретними політичними фігурами. Треба сказати, що в даному випадку Олександр Олександрович може зробити одну дуже важливу стратегічну помилку – адже на носі вибори не президента, а парламенту. Віктор Ющенко у народу зараз асоціюється з «Нашою Україною» по-старому. У цього блоку є свій лідер, В’ячеслав Кириленко, а Віктор Андрійович навряд чи стане маніпулювати з включенням або не включенням власної кандидатури у виборчий список «Нашої України», як це було в 2006 році. Отже, йдучи у відкриту проти Ющенка, Мороз апріорі йде не проти «Нашої України», а проти людини, з правлінням якої змирилися навіть його люті вороги з Партії регіонів. Крім того, у глави СПУ по суті несумірно малий запас аргументування для відкритого протистояння з Главою держави, в якому Мороз бажає дістати залікові електоральні бали, що впливають на горезвісний рейтинг. Ні, ми говоримо не про компромат: ясно як день, що у будь-якого політика, який чогось хоче добитися в Україні, в загашнику є пара-трійка тек з секретними матеріалами на свого опонента. І Сан Санич у цьому відношенні – зовсім не святий. Проте, маніпулювати Президентом за допомогою наявної у соціалістів інформації не вийде. По-перше, досконально відомо, що обнародуваний компромат втрачає свою силу і значущість як тільки стане надбанням широкої громадськості. По-друге, Віктор Ющенко за неповні три роки правління довів, що вміє відображати удари опонентів, будь вони старими друзями, ситуативними політичними союзниками, і вже тим більше ворогами. Втім, у гаранта є знаряддя попередження і протидії, іменоване Службою безпеки України, яке він зможе ефективно застосувати у разі гострої політичної необхідності. Отже спроби атакувати Президента ось так, з оголеною шаблею, ризикують зазнати невдачу і остаточно поховати надії Мороза пропхнути СПУ в нове парламентське скликання.

Проте, списувати Сан Санича з рахунків ще рано. Мороз не був би Морозом, якби, крім поголовної критики гаранта, не передбачив інших способів добитися розташування у народу. Передусім, не варто забувати, що в кишені у спікера – «козирний туз» Василь Цушко, який може з'явитися на політичній арені найближчим часом і, розігравши спектакль про навмисне отруєння конкурентами, додати в скарбничку СПУ потрібні електоральні бали. Другий, хоча і досить пошарпаний козир – Микола Мельниченко. В останні дні екс-майор держохорони проявляє завидну прудкість, звинувачуючи Президента і Секретаріат у навмисному замовчанні результатів розслідування резонансних справ. Відповісти по суті у Ющенка не виходить, а, отже, це може стати одним з вразливих місць Глави держави, поранивши яке, соціалісти, як було сказано вище, зароблятимуть собі рейтинг.

Не виключений варіант, при якому СПУ, зважаючи на перевибори, блокуватиметься з Партією регіонів. Немає потреби говорити, що спікер не обізнаний про внутріпартійні «негаразди» старших братів по парламентській коаліції. Знаючи, що зараз відбувається усередині партії, Мороз цілком може розраховувати поживитися на міжусобних розбратах регіоналів, запропонувавши об'єднатися з тією частиною партії, яка не підтримує весь вплив «сірого кардинала» ПР, що посилюється, – Ріната Ахметова. Зігравши на настроях нинішнього лідера – прем'єра Віктора Януковича – Олександр Олександрович цілком може умовити останнього створити лівоцентристський блок, який, між іншим, може мати досить непогані шанси не тільки на проходження до парламенту, але і на формування коаліції.

Конфлікт інтересів

Не все так добре і в стані блоку «Наша Україна». Схоже, надіям на переформатування цього політичного об'єднання з метою виведення нового іміджу оранжевих партій, не судиться виправдатися. Ледве створений блок з «Нашої України», Народної самооборони і «Української правиці» став зразу ж тріщати по швах. Хоча на недалекоглядності створення такої конфігурації не раз наполягали політологи, романтично налаштовані В’ячеслав Кириленко, Юрій Луценко і Юрій Костенко все ж таки скріпляли союз. А розбрати почалися через очевидне – розподіли квот у виборчому списку так званого мегаблока демократичних сил. Зрозуміло, що більшість місць тут застовпила «Наша Україна», на основі якої, власне, і відбулося об'єднання. А ось за місця міноритарії, що залишилися, – НС і УП – почали запекло гризтися. Ультиматум Юрія Луценка, в якому він публічно висунув претензії до НУ в частині, що стосується технічних принципів створення мегаблока, а потім заяви Юрія Костенка про те, що в мегаблоці демсил відбувся несправедливий розподіл місць у виборчому списку, лише підтвердили побоювання експертів про крайню недієздатність цього створення. Мегаблокерів підводить одвічне слов'янське прагнення поділити шкуру ще не вбитого ведмедя. Пригадайте: в 2006 році парламентська коаліція демсил не відбулася саме через кадрове питання. З тією ж проблемою зіткнулися і партії, що блокувалися, які зажадали від головної ланки «Нашої України» принципово завищені кадрові привілеї, які, до того ж, слід узгоджувати з потенційними партнерами по майбутній коаліції – БЮТ. Звичайно, керівництво «Нашої України» не може обіцяти тут і зараз місця для своїх союзників, оскільки у нашоукраїнців формат майбутньої парламентської більшості ще не викристалізувався. Та і навряд чи варто чекати, що зі складом коаліції «Наша Україна» визначиться до 30 вересня – собі ж дорожче. Отже, якщо в оранжевих і не вийде з мегаблоком, тому будуть об'єктивні і, на жаль, передбачені причини. Які навряд чи дозволять набрати їм пристойну кількість голосів під час позачергового волевиявлення.

Олександр Мінкін

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

768